Вже шістнадцятий рік поспіль в івано-франківському храмі Царя Христа, що при монастирі отців василіян, відбувався різдвяний фестиваль «Коляда на Майзлях». Його проведенню зовсім не зашкодила складна військова ситуація в нашій країні, повітряні тривоги, які лунали час від часу.
Щоправда, не всі учасники заходу змогли побувати на ньому безпосередньо, але долучилися через он-лайн трансляції.
Протягом чотирьох днів, з 26 до 29 січня, чисельні колективи з Прикарпаття, сусідніх і дальших областей України вкотре демонстрували глядачам майстерність, щирість, тепло дзвінких колядок, щедрівок і віншувань. Усіх виконавців глядачі в храмі, який на час фестивалю став концертним майданчиком, вітали голосними оваціями. Найгучніші лунали для гостей з прифронтових – Харкова і Запоріжжя як подяка за те, що не дивлячись на постійні обстріли, бомбардування митці, аматори продовжують плекати і зберігати свою культурну автентику, музику, спів.
Народний фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» з смт. Нова Водолага Харківської області має великий репертуар з українських народних пісень, традицій, обрядів. Як ділиться одна з керівників колективу Ольга Коваль, їх збирали у спеціальних етнографічних експедиціях, які, на жаль, довелося припинити через війну.
«Ми працювали при будинку дитячої і юнацької творчості, — додає теж керівник «Вербиченьки» Тетяна Коваль. – Ми не мали змоги тепер там збиратися, але не могли так от все залишити і зупинити, тому збиралися в помешканнях одне одного, щоб хоч якось працювати і брати участь у конкурсах і фестивалях. Традиція просто так не може пропасти, тому маємо співати, вітати, А коли нам віддячують за колядку чи спів, звичайно, допомагаємо військовим. Бо хоч лінія фронту трохи далі, але війну відчуваємо».
Зі слів пані Ольги Коваль, перед самим від’їздом до Франківська, вони з колективом ще встигли поколядувати в своєму селищі. «Вербиченька» поповнюється новими учасниками, вік яких від 5 років до 20, усіх їх понад півсотні. Є і переселенці з прифронтових зон. Як каже Тетяна Коваль, їм вдалося підготуватися і до «Коляди на Майзлях», і до інших фестивалів. Раніше, звичайно, було більше виїздів і експедицій. «Наші військові говорять, що мають за що стояти, а ми, зі свого боку, повинні берегти свій спадок», — наголошує вона.
А зі Запоріжжя на Коляду приїхав ансамбль народної пісні та побутового танцю «Оксамит», більшість учасників якого люди різних професій. Лише ті, що супроводжують спів, і керівник – професійні музиканти. Більша половина виконавців — переселенці з окупованих і прифронтових територій.
«Всі охоче приходять на репетиції, які відбуваються двічі на тиждень, так само достатньо регулярно маємо концертні виступи, — розповідає керівник «Оксамиту» Лариса Купчинська. – Я, сміючись вже, кажу що ми закінчуємо в тональності повітряної тривоги, бо вона дає тональність – соль. Колись наші музиканти навіть думали, що то у них на баянах западає клавіша, перепитували один одного та виявлялося, що то звучала тривога». До слова, двоє синів пані Лариси на фронті. Тому, виїхавши перед війною за кордон і віднайшовши вже там роботу, відразу вирішила повернутися і зайнятися волонтерством. Разом з колегами ремонтують автомобілі для військових підрозділів. Заробляють концертами на площах і в торгівельних центрах. Ризикують, бо прильоти бували зовсім поруч. Але з часом страхи якось минули, каже вона, тому робота триває, не дивлячись на тривоги, які буває тривають цілими днями. Їздять і в інші області. Знайшли волонтерів в Тернополі, куди вже не вперше їдуть відразу після «Коляди на Майзлях». Важливо, що існує «Оксамит» виключно за власні кошти.
Сусіди львів’яни завітали до Франківська з Національною академічною чоловічою хоровою капелою «Дударик». Вперше колектив на Коляді і, як зауважує його керівник Дмитро Кацал — враження від рівня учасників надзвичайні, бо всі неймовірно талановиті з високим рівнем виконавської майстерності. А «Дударик», не дивлячись на річну перерву через війну, знову виступає перед глядачами і готує нові цікаві програми. На різдвяний фестиваль привіз колядки власного аранжування.
Вчергове на Коляду завітали гості з громади ПЦУ. Свій колектив етно-фольк гурт «Шурдин» представив гарнізонний храм Різдва Пресвятої Богродиці що в Івано-Франківську. Благословляли і вітали глядачів також його священники.
Зірковою гостею цьогорічної «Коляди на Майзлях» стала відома співачка Тоня Матвієнко. Як зізналася співачка, виступаючи тут, навіть якось розхвилювалася. «Концертів маю багато, а тут така відповідальність, — каже вона. – Мене просили виконати колядки, але я додала від себе, оскільки Різдво родинне свято, пісні «Квітка душа» і «Сік землі». А спільна з глядачами колядка «Нова радість» вразила так, що мені видалося, що від нас ішло світло, ніби співаєш з усім народом. Про цей фестиваль колядок чула від мами (Ніна Матвієнко свого часу виступала перед його глядачами). Фестиваль колядок – це здорово, щось потрясаюче. Я навіть впевнена, що щоразу знаходяться нові колядки, які потім тут звучать».
Щодо загалом необхідності подібних заходів зараз, то співачка наголосила, що в такі складні часи пишається українцями, що ми не зупиняємося, традиції існують далі і об’єднують.
Емоції, які викликав виступ ще одних зіркових гостей — Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди у глядачів — словами не передати. Зрештою, як і у самих виконавців та їх керівника — неперевершеного Юрія Курача. Достатньо промовистим є те, що колектив у своєму надщільному гастрольному графіку (капела їздить зі закордонними гастролями і збирає кошти для потреб ЗСУ), знайшов час для «Коляди на Майзлях». Більше того, щойно повертаючись з Німеччини, на кордоні поламався автобус з артистами і вони терміново викликали інший, аби потрапити на фестиваль вчасно. Важливо і те, що капела добре відчуває війну, бо дев’ятеро її учасників на фронті – усі добровольці, один офіцер морського флоту. Також репетиції відбуваються в Києві за складних умов і частих повітряних тривог. Але, як каже пан Юрій, вже звикли і не реагують, бо працюють на 12 поверсі і бігати взад-вперед якось не зручно.
Цікаві колективи приєдналися до Коляди через он-лайн із закордону. З Чикаго фестиваль вітав владика УГКЦ Венедикт Алексійчук, а співом – колектив, який створила дружина відомого івано-франківського музиканта-героя, який загинув захищаючи Україну Дмитра Чепіля, Богдана.
З особливим теплом і любов’ю звернулися до нас друзі литовці і виконали колядки.
В програмі фестивалю також був концерт для військових і їх родин, який вже став традиційним і відбувається третій рік поспіль.
Також учасники «Коляди» виступали на одній з центральних площ Івано-Франківська.
Всі учасники цьогорічної «Коляди на Майзлях» отримали пам’ятні відзнаки та ноти з колядками з рук ігумена івано-франківського монастиря отців василіян, настоятеля парафії Царя Христа отця Корнилія Яремака.
Як обіцяють організатори, наступного року «Коляда на Майзлях» буде не менш цікавою і насиченою.