Мистецтво життя
Що спільного у Патріарха УПЦ КП Філарета і Патріарха Любомира (Гузара)? Без сумнівів, любов до України і величезна повага до видатних українців. Таких, як, наприклад, Богдан Гаврилишин.
«Ми познайомилися на початку 1970- х у Римі, хоча про нього я вже багато довідався, особисто ми до того знайомі не були. Коли ми зустрілись, я зрозумів чому в канадських лісах лишилось так багато не зрубаних дерев. Покликання пана Богдана – не корчувати Канадські ліси. Його покликання світ, наука, політика і при всьому цьому в мене є спостереження. Де б Богдан не був він всюди є, залишався і залишається українцем. Це почесно», – сказав колишній Глава УГКЦ владика Любомир на презентації книги Б.Гаврилишина «Залишаюсь українцем». Єрарх навіть написав передмову до цієї цікавої і талановитої книжки.
«Коли я прочитав навіть заголовок цієї книги, я подумав – як своєчасно вийшла ця книга. В Україні – не всі українці. Одна духовна особа сказала мені так: «Я тілом українець, а душой русский». Так ось таких – тілом українців у нас багато… Й через те, що ми маємо таких душею не українців ми маємо наші сьогоднішні проблеми. Богдане Дмитровичу, ви людина, яка виконує заповіді Божі. Особливо «Люби ближнього свого». Ви ж любите всю Україну», – так висловився Патріарх Філарет, підтримавши думку Любомира (Гузара).
Також Патріарх Філарет нагородив автора орденом князя Володимира ІІ ступеня.
В середу, 19 жовтня, на свій день народження, пан Богдан в Українському домі презентував книгу спогадів «Залишаюсь Українцем». В книзі описано життєвий шлях автора його пригоди, досягнення, його втрати. Як не дивно, а читати «Залишаюсь українцем» цікаво. Книга схожа на пригодницький роман, а розуміння того, що це не фікція, а історія життя українського патріота надає цій книзі ще більше цікавості. Воно й не дивно, що автор досяг таких висот суспільного й наукового життя, адже на великі діяння його благословив ще Андрей Шептицький, погодьтеся, далеко не в кожного нашого діяча є така сторінка біографії.
Вісімдесят п’ять років тому на світ з’явилася людина епохи відродження. Він був радником Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем’єр-міністрів, а також полоненим у таборі, лісорубом в Канаді та ким тільки ця людина не була.
Народився він 19 жовтня 1926 року у селі Коропець (тепер Тернопільська область, Україна). Під час ІІ Світової війни у 1943 році його забрали до Німеччини. Потім був табір для переміщених осіб, а у 1947 році його сім'я виїхала до Канади, де Богдан Гаврилишин на початках працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців та займався діяльністю у профспілках.
У 1952 отримав ступінь бакалавра, а 1954 магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті Торонто. У 1954—1960 роках займав посади з дослідництва, інженерної справи та менеджменту в Канаді. У 1960 р. — переїхав до Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті. У 1990 році засновував Міжнародний Інститут Менеджменту у Києві, де зараз є Головою Наглядової Ради — фактично, ректором. А у 1996—1997 роках став Директором Міжнародної Академії Навколишнього Середовища у Женеві. Проводив семінари й головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях в більш, ніж 70 країнах і продовжує це робити.
Також Богдан Дмитрович є членом Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. Привітати автора із днем народженням, із новою книгою прийшло чимало людей. І для всіх гостей, майже в усіх промовах особисте знайомство із автором є предметом гордості.
«Хлопець із села. Лісоруб. Інженер. Професор Радник президентів, дипломатів і міжнародних корпорацій. Людина світу… Богдан Дмитрович Гаврилишин – людина, яка постійно вчиться та мріє і крок за кроком йде вперед у пошуках гармонії. Ця книга – про можливості й відкриття, про надії і сподівання, про мистецтво життя», – так сказав про книгу фронтмен гурту Океан Ельзи Святослав Вакарчук.
Ось що каже про свою книжку сам автор.
«Я написав ці спогади з однією тільки метою: ця книжка є для нової генерації. Нині економічний, соціальний, політичний стан України жахливий. Україна потребує реформ і трансформації, тобто змін на основі ринкової економіки й демократичних цінностей. Люди, які тепер при владі, і ті, котрі за кілька років будуть при владі, хто б вони не були, не зможуть такої трансформації провести. Але люди у віці від 18 чи 20 років і до 35 років – це вже інакші люди, це нові люди. Вони мають уявлення про демократію, вони на рівних спілкуються з однолітками і вивчають іноземні мови. Молоді українці користуються сучасними методами праці й активно використовують переваги електронних комунікацій», – зазначив професор.
Данило ФІЛОНЕНКО
