У перерві засідання форуму «Главкому» вдалося поспілкуватися з митрополитом ПЦУ Симеоном
Митрополит Вінницький та Барський Симеон / Фото: Vежа
«Я втратив дуже багато: у мене було 320 парафій, зараз лишилося 20…»
Минулого тижня, поки патріарх Філарет проводив у Володимирському соборі скандальний помісний Собор для відновлення УПЦ КП, у цей же час у конференц-залі готелю «Фавор-парк» неподалік Спасо-Преображенського собору відбувся Всеукраїнський церковно-громадський форум Єдності православних. Мета зібрання – протидіяти Філарету і донести до суспільства меседж про важливість церковної єдності. Одним із ключових учасників форуму був митрополит Вінницький і Барський Симеон, який є постійним членом Священного синоду Православної церкви України. Симеон - один з двох єпископів Московського патріархату в Україні, які наприкінці минулого року перейшли до помісної церкви України.
Разом з митрополитом з моменту отримання томосу до нової церкви на Вінниччині перейшли тільки 20 парафій, ще 80 проголосували за перехід. Та на цьому процес зупинився. Серед причин, які називає Симеон, - президентські і парламентські вибори, а також неквапливість держави, яка не підготувала ґрунт для перереєстрації.
За словами Симеона, перехід парафій міг би проходити швидше, але вся проблема у майні. «На сьогодні ми маємо три категорії храмів: перша - нічого не зареєстровано, ані земля, ані будівля. Ми називаємо такі «храми» самобудами. Друге – тільки статути зареєстровані, але немає державного реєстру. І третій варіант – коли і в державному реєстрі є і статути парафій зареєстровані», - розповів митрополит. За його словами, буває таке: 10 людей перебувають у храмі (оскільки є представниками громади церкви Московського патріархату і мають реєстрацію), а 200 – поза храмом. Це тому, що будівля зареєстрована саме на менш чисельну релігійну громаду.
У перерві засідання форуму «Главкому» вдалося поспілкуватися з митрополитом Симеоном. В інтерв’ю він розповів про те, які кроки Православна церква вживатиме у відповідь на дії Філарета, вже сьогодні, 24 червня ПЦУ скликала Синод, та коли відновиться процес переходу парафій до Православної церкви України.
Яка реакція ПЦУ на проведення «помісного Собору УПЦ КП» і рішень, на ньому хвалених?
У нас не було обговорення, як нам діяти далі. Воно відбудеться 24 червня під час чергового засідання Синоду Православної церкви України. Звичайно, якщо воно відбудеться, то пройде уже без почесного патріарха Філарета. Сьогодні відбулася подія (Собор УПЦ КП), яка іде у протиріччя зі статутом Православної церкви України. Мова про те, що робить митрополит Філарет.Все це не вкладається у голові. Він ставить себе за рамки, за межі Православної церкви України. Я про це сказав йому на останньому засіданні Синоду, коли він заявляв, що не згідний з нашими думками. Як так може бути? Я йому кажу, що ось це ваші діти сидять. Я, владика Макарій і владика Герман - колишні члени УПЦ МП і УАПЦ. Всі інші члени Синоду є колишніми членами Священного Синоду церкви Київського патріархату. Як так може бути, що всі голосують «за» (рішення Синоду), а ви голосуєте проти? Якщо ні, тоді ви залишаєтеся зі своїм Київським патріархатом і ніякого відношення до ПЦУ не матимете. Ви знову ідете в ізоляцію, а ми існуємо як помісна Автокефальна православна церква, яку визнав Вселенський патріархат, згодом визнає весь православний світ… Я прийшов, щоби вас вивести з ізоляції, а ви хочете мене і в тому числі тих, хто пішов за нами вести назад в ізоляцію? З цим не погоджуються навіть ваші діти.
Мені прикро, що людина, яка на весь світ заявляла, що Україні треба автокефальна церква, насправді показала, що це не була її ідея. Я про це на Синоді сказав. Сказав: ваша ідея полягала в тому, щоби стати (патріархом) Всієї Русі. Там не вийшло тому, що обрали патріархом Алексія (колишній предстоятель РПЦ). Потім ви стали Всієї України, але не канонічної структури. Сьогодні ви знову захотіли Всієї, але уже канонічної. Якщо там були якісь домовленості (між почесним патріархом Філаретом і митрополитом Епіфанієм про те, хто і як керуватиме церквою – «Главком»), мене це не цікавить. Я знаю, що сьогодні є помісна Православна церква, до якої я також належу. У нас є канонічно обраний її предстоятель, якому Вселенський патріарх вручив томос для всієї нашої церковної православної повноти. Філарет себе сьогодні виводить за межі канонічного православ’я.
Під час засідання форуму ви казали про нерішучість у діях церкви. Що саме мали на увазі? Які рішення має ухвалити церква, щоби бути рішучішою?
Київський патріархат став кістяком Православної церкви України, адже у них 42 архієреї, 15 у УАПЦ і тільки двоє нас (з митрополитом Олександром Драбинком – «Главком») з колишнього Московського патріархату. Вселенський патріархат заявив, що мають бути три гілки православ’я. Тобто якби ми не прийшли, нічого цього не сталося б. Я втратив дуже багато. У мене було 320 парафій, зараз лишилося 20. Мав 280 священників, а залишилося тільки 30. Але ми прийшли для того, щоби постала ця церква. Дякуючи нам, вона є. А сьогодні ви все це губите, кажу я Філарету.
Рішучих кроків нашої церкви, єпископату не було тому, що всі у ній були дітьми, які виросли під наглядом патріарха, в умовах авторитарного правління. Було тільки те, що він казав. Та церква була самоізольованою, не мала зв’язків із зовнішнім світом.
Сьогодні через дії митрополита Філарета ми позбудемося перш за все того, що люди підуть до так званого Київського патріархату. Давайте згадаємо як відбувався помісний Собор 15 грудня. Тоді було в них (в УПЦ КП) розділення. Частина перейшла, а частина залишалася у Філарета. Були розмови, що нехай так і буде, адже частини усіх церков уже є (як умова для проведення Об’єднавчого собору), то Собор відбудеться. Сьогодні весь єпископат України не підтримує дій Філарета.
Як тільки постала Православна церква Україна, ледь не щодня фіксувалися переходи парафій з Московського патріархату. Чому процес зупинився?
Є різні фактори. Священники і архієреї казали, мовляв, давайте почекаємо, як Паска пройде, потім казали: давайте почекаємо до виборів. Але до яких? Адже цього року і президентські, і парламентські вибори. Потім казали: давайте почекаємо до визнання ПЦУ хоча би від декількох церков світового православ’я. Але представник Вселенського патріарха, владика Еммануїл сказав: визнання буде, як було визнання і інших церков. Не всі були у статусі патріархату. Так само, як ми, були митрополіями, а потім ставали патріархатом. Це те, про що сьогодні говорять. Мовляв, неповна, неправильна автокефалія, пов’язана з миром (правом варити миро – «Главком»), визнанням тощо. Все це набувається.
Ви питаєте про те, чому процес переходу в останній місяць зупинився? Вибори. Виходить так, що це політичний фактор. Адже ніби президентом стала не та людина, яка підтримувала цю ідею (здобуття автокефалії для української церкви). Цей президент заявляє ніби таку нейтральну позицію по відношенню до всього. Ми не знаємо, як буде в подальшому, але це також один із факторів.
Митрополит Вінницький та Барський Симеон під час інтронізації предстоятеля ПЦУ Епіфанія, 3 лютого 2019 року
Нейтральність новообраного президента – це мінус для церкви?
Ми, як церковники, коли я був у Московському патріархаті, хотіли, щоби підтримували нас (влада). Навіть коли казали, що це не наша влада, то сила нашої позиції завжди полягала у кількості. І на сьогоднішній день Московський патріархат – це більшість. Може не 12 тисяч (парафій), то 11 тисяч є. Звичайно, це велика кількість. Але можна говорити тільки про кількість парафій або храмів. Якщо говорити про кількість людей, то 12 тисяч парафій – це не значить, що їх більше. Позицію Православної церкви України в українському суспільстві підтримують більше людей. Про те, скільки ми втратили, я говорив під час Собору УПЦ МП 13 листопада 2018 року, тоді, коли президент нас покликав на зустріч, натомість ми зібрали терміновий архієрейський Собор. Я тоді митрополиту Онуфрію так і сказав: Ваше Блаженство, нас 87 архієреїв. Ми йдемо на Собор і в такій кількості беремо все і ви стаєте патріархом всієї православної України.
Сьогодні (20 червня) під час форуму ми говорили про те, чого не було зроблено з боку держави, в плані юридичних кроків, тривалий час не було законів. Коли сьогодні почалися процеси перереєстрації, почалися судові процеси. Якщо брати тільки по Вінниччині, ви ж бачите, тільки один єпархіальний архієрей, керуючий єпархією з Московського патріархату перейшов до Православної церкви України. Сьогодні у Вінницькій області випробовуються усі сценарії, які тільки можна застосувати для того, щоби зупинити процес (переходів).
В одному з інтерв’ю ви розповідали, що духовенству пропонують гроші, аби вони не переходили до Православної церкви України. Хто, кому, скільки пропонує?
Пропонує Московський патріархат. На сьогоднішній день є пропозиції священникам, щоби вони не переходили. Не хочу називати суми, але великі гроші, не у гривнях, а в доларах.
Тобто до нової церкви не переходять, бо священнослужителі беруть гроші?
Не переходять тому, що почалися судові процеси. Люди думали, що на парафіяльних зборах за це проголосують і на цьому все, кількість голосів переважить і перейдуть. А тут виходить, виникає судова тяганина, потрібно вирішувати проблему в правовому полі: земля, храми. Тому процеси переходу призупинилися. Це ж не просто – люди проголосували і все. Буває, привезли документи, але люди десь щось не так заповнили в цих протоколах і вони повертаються назад, перероблюються. На це витрачається час. Так чи інакше, процес все одно іде. От сьогодні перереєстровується у Вінницькій області (парафія). Люди часто не слухають порад, що потрібно витримати процедуру правильну в юридичному полі. Кажуть, що ми йдемо, переходимо і все.
Восени минулого року в інтерв’ю «Главкому» ви сказали, що у Вінниці «русскій мір». З часу здобуття автокефалії щось змінилося?
Багато людей, які ходили у інші храми Московського патріархату сьогодні приходять до Спасо-Преображенського кафедрального собору. Тоді ми, коли були Московським патріархатом, сварилися з Київським патріархатом. Одні казали, що не підемо, бо ті не канонічні, ці ж казали, що не підуть до нас, бо ми московські. Через чвари, які сьогодні виникають у двох канонічних юрисдикціях, ми робимо дуже велику шкоду. Тому що Господь усіх кличе до єднання, а ми через свої вислови і дії людей відганяємо від храму. За останні півроку скільки людей були на патріотичному і державному піднесенні, скільки людей нових влилося, свіжа кров прийшла у церкву! Є з ким працювати.
Чи спілкуєтеся з архієпископом Варсонофієм, якого Московський патріархат призначив на Вінниччині замість вас?
Вони нам кажуть: віддайте єпархію, віддайте собор (Спасо-Преображенський кафедральний собор), не їдьте на наші парафії. Я кажу: ну ви ж сказали, що якщо у вас буде парафія на 5-10 людей, то ви їхатимете. А якщо у мене сотні, які підтримають нашу церкву, то чому я не маю їхати?... Владика Варсонофій, може б, і по-інакшому вчиняв би, якби його не підігрівали тут наші місцеві священники. Ну і, як я вже говорив, Вінниця – полігон, на якому випробовують різні сценарії.