Митрополит УАПЦ Макарій пояснив, чому у справі будівлі в центрі Львова підтримав УПЦ (МП)
Митрополит Львівський УАПЦ Макарій у листі на ім’я Голови Львівської ОДА В. Шемчука пояснив, чому у питанні передачі будівлі по вул. Пекарській, 57 у Львові він захищає інтереси УПЦ (МП).
Консисторія Львівської єпархії УАПЦ, за словами митрополита Макарія, проходила тривалий шлях отримання будівлі протягом двадцяти чотирьох років. Було написано багато листів, прохань, довелось пройти багато судів, щоб отримати належне приміщення для єпархіального управління.
За словами митрополита УАПЦ, відстоюючи інтереси УПЦ (МП) у цій справі, він керувався тим, що православним гілкам християнства України потрібно іти до якогось порозуміння, а в майбутньому до об’єднання в одну Українську Помісну Православну Церкву. «Щоб ці прагнення увінчалися успіхом, потрібно змінюватися нам самим і все що є навколо нас. Щоб громадськість нас побачила іншими на Заході, а також Сході і Півночі, Півдні та в Центральній Україні», – пояснив Митрополит.
Йому боляче спостерігати, що священики УПЦ (МП) на заходах, які проводяться на державному рівні, навіть не бажають стояти поруч з представниками УАПЦ. Таке ж відношення спостерігається, коли служаться спільні панахиди чи молебні. Натомість, як наголошує митрополит, коли із Російської Федерації приїжджають священики на берег Чорного моря, а саме в смт. Лазурне Херсонської області, вони заходять в храм УАПЦ, стоять на богослужінні та роблять пожертви на потреби храму. Митрополита також обурює те, що християн православної Галичини, коли ті хочуть прийти до таїнства сповіді і причастя в будь-якому монастирі УПЦ (МП) у всій Україні, відкидають як непотріб, називають «разкольніками».
Митропорлит Макарій у листі наголошує: «коли міжконфесійних конфліктів між нами і громадськістю не буде, тоді ми станемо на найвищий щабель, незважаючи на переконання та конфесійну приналежність, а в основі буде християнське вчення і християнська любов.
Він сподівається, що «керівництво єпархії УПЦ (МП) докладе всіх зусиль, щоб християнський дух любові і єдності, якого так довго прагнуть миряни і духовенство усіх гілок українського Православ’я, запанує у всіх християнських Православних монастирях і святинях УПЦ(МП), які знаходяться на нашій землі, щоб задовольняти свої духовні потреби і прийматимуться, як брати і сестри, а не як «разкольніки» і негідники, бо це все приводить не тільки до поширення зневіри і роз’єднання церков, а до непорозуміння між християнами».
