Монастир УПЦ на Закарпатті відсвяткував 650-річчя

Урочистості з нагоди 650-річчя Свято-Миколаївського Мукачівського жіночого монастиря 19 вересня очолив Предстоятель УПЦ Митрополит Володимир. Під час богослужіння орденом великомучениці Варвари І ступеня Митрополит Володимир нагородив настоятельку монастиря ігуменю Єпистимію (Щербан).

В урочистостях, як інформує офіційний сайт УПЦ, взяли участь також представники регіональної влади: голова Ужгородської ОДА Олександр Ледида, мер Мукачева Золтан Лендєл та інші.

У проповіді Митрополит Володимир закцентував увагу на значенні Церкви в житті кожної віруючої людини та наголосив на місіонерсько-культурному значенні Мукачівського монастиря. Він також відзначив неоціненне аскетичне значення монастирів в історії Церкви.

Довідка:

Свято-Миколаївський монастир в Мукачеві бере свій початок в XI столітті від нащадків Ярослава Мудрого, його дочки Анастасії і її чоловіка угорського короля Андрія I. За переказами, з королем з Києва приїхали ченці Києво-Печерського монастиря, які і заклали Мукачівську обитель.

1339 р. намісник Мукачева Федір Корятович спорудив нові стіни монастиря, а також обителі передали багато земель. Монастир тоді стає центром православ’я і культури Закарпаття.

Ще в XVII столітті в монастирі виникла бібліотека, в якій було зібрано багато цінних церковно-слов’янських книг, виданих в Острозі, Києві, Львові, Чернігові та ін. містах. У бібліотеці збереглися і стали загальнодоступними рідкісні пам’ятки писемності, в т.ч. “Закарпатське Євангеліє” (1401р.), Біблія Івана Федорова (1581р.).

У монастирі знаходиться багато шанованих святинь. Серед них ікона Божої Матері "Скоропослушниця", Іверська ікона Божої Матері, привезена зі святої гори Афон, і рака з частиною мощів преподобного Мойсея Угрина.

Першим ігуменом монастиря був Лука. За час його керування в другій половині XIV ст. почалося ведення літопису. Монастир був резиденцією мукачівських єпископів до 1772 р.

У 1766-1804 рр. святиню перебудували у стилі бароко. Тоді ж зводяться келії, Миколаївська церква, чотириярусна вежа-дзвіниця. Збереглася огорожа з вежами XVII ст. і стародавня винокурня. Уже значно пізніше побудували Успенський собор.

1661р. княгиня Софія Батурі передала монастир греко-католикам.

У середині XVIII — початку XIX століття при заступництві градоначальника Дмитра Орася на його особисті гроші і на скарбницю міста був споруджений келійний корпус і церква святителя Миколая.

У 1946 року монастир відійшов до РПЦ. З того часу він стає жіночим.