Тернопільщина для приїжджої людини – край особливий. Навіть з вікна автомобіля щоразу відкриваєш для себе щось нове й незвідане.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА. — "Вісник & Ко", 17 грудня 2009 року
Кам’яні пам’ятники у вигляді скульптур стоять у Струсові понад дорогою, як свічки. Видно, що кладовище хтось нещодавно прочистив. Можна пройти й оглянути кожну скульптуру.
А от у Дарахові пам’ятники, яким більше ста років, швидше нагадують парк скульптур. Могил тут і близько не видно. Колишнє кладовище заросло травичкою, яку спокійно скубають сільські гуси. Тут спочивають останки тих, хто відійшов в інший світ ще у середині й кінці минулого століття, є новіші пам’ятники, на яких викарбувані як українські, так і польські імена.
Дуже цікава скульптура спочилому місцевому пароху. Одразу задумуєшся, що, певно, у Дарахові жили заможні люди – такі творіння мали б коштувати недешево. А мо’, просто гонорові... Дарахів цими скульптурами чимось нагадує стародавню Грецію зі своїми монументальними руїнами.
Думаю, що для місцевих жителів цей стародавній напівзруйнований цвинтар не є цінністю. А шкода. Бо це теж наша історія. І тут багато що можна зрозуміти про життя людей у давнину. Як цікаво бродити поміж цими пам’ятниками-монументами нам, так само не меншу цікавість вони викличуть і у наших нащадків. Якщо їх збережуть...