На Львівщині поблизу давнього храму "чорні археологи" знайшли дзвін

26 серпня, 11:10
Культура
На Львівщині поблизу давнього храму "чорні археологи" знайшли дзвін - фото 1
На Львівщині, у Золочівському районі, поблизу одного з давніх храмів знайшли церковний дзвін. Викопали його «чорні копачі» і похвалилися знахідкою у соцмережах.

«Що робити з такою знахідкою? В сусідньому селі копали хлопці фундамент і знайшли дзвін, вага майже 100 кг. Цей дзвін, по розповідях, з старого костелу, який був розбитий у період Другої Світової Війни», – йдеться у повідомленні у групі «Копачі України» у пошуках скарбів.

У коментарях копачі додають, що дзвін знайшли на території Золочівського району, утім, де саме, не розповідають.

Історик Микола Бандрівський у коментарі Тvoemisto.tv розповів, що не варто вірити у байки про те, що хтось копав фундамент і натрапив на таку знахідку. Адже дзвін – предмет освячений, має неабияке значення в церковній обрядовості, ховати його могли лише на освяченій землі – поблизу храму чи на цвинтарі.

Також історик додає, що найімовірніше він потрапить в якусь приватну колекцію, або ж залишиться у того «копача». Микола Бандрівський сподівається, що здати дзвін на металобрухт нікому совість не дозволить.

«В Україні заборонено ходити з металодетекторами у пошуку старожитностей, але … Дзвін – освячена річ, ховати його могли лише в освяченій землі. Як будують церкву – землю освячують, так само і для цвинтаря. Дзвони так само були посвячені, їх не можна було виносити на якесь обійстя. Коли була якась небезпека, то дзвони вночі потайки ховали біля церков чи на кладовищах. Чому не забрали його звідти? Вочевидь люди, які знали про те місце, не змогли, їх могли вивезти, вбити», – каже історик.

На Львівщині поблизу давнього храму 'чорні археологи' знайшли дзвін - фото 77966

 

Він додає, що знахідка має неабияку цінність, перш за все духовну, тому найкраще було б, якби її повернули у храм.

«Не варто до цієї знахідки підходити як до якоїсь стародавньої коштовної обручки. Це – обрядова річ, вона має духовну функцію, пов’язана з релігійним життям громади», – додає історик.

Він також розповідає, що до дзвонів у давні часи ставились особливо, їм, як і людям, давали імена, наприклад, «Кирило, «Іван» та ін.

Взагалі до дзвонів тоді ставилися як до живих істот, яких за провину могли покарати, відіслати на заслання, відшмагати різками. У Західній Церкві була прийнята навіть дзвонова клятва, тобто присяга, скріплена биттям у дзвони, порушення якої спричиняє жахливі наслідки.

Крім того, в середньовічній Європі існувало правило, згідно з яким суворо заборонялось здійснювати судовий процес без церковного дзвону. Причому, це стосувалося лише усіх кримінальних справ, пов’язаних із кровопролиттям. Більше того, у православних країнах за певних обставин під дзвонами давали Василівську очисну присягу, яку виголошували під його удари.