На Тернопільщині фахівці Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України досліджували поховання під Свято-Миколаївським собором у Кременці. Роботи тривали з початку серпня. Проводили їх на замовлення Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.
Про це Суспільному розповів директор заповідника Василь Ільчишин.
За його словами, наразі завершено етап робіт у криптах. Попереду дослідження в лабораторії.
"Коли у грудні 2023 року собор повернули ДІАЗу з оренди УПЦ, ми знали, що під ним є старовинні поховання. Це колишній костел. За давньою європейською традицією під католицьким храмом ховали не лише священнослужителів, а й меценатів, еліту, які відвідували цей храм", — сказав Василь Ільчишин.
Також він розповів, що зазвичай вхід у крипту розташований усередині храму. Проте в Свято-Миколаївському соборі його замурували:
"Було кілька підвалів і кілька входів. Тут розташовані родові крипти, окремо для монахів і загальні — для заможних міщан. Коли всередині храму робили ремонт, усі ці входи замурували. Тому єдиний варіант потрапити всередину був з подвір’я собору через вентиляцію".
Дослідники обстежили три крипти, де, як каже директор ДІАЗу, застали розграбовані поховання та сліди вандалізму. За словами Василя Ільчишина, на одній купі лежали кістки, витрушені з домовин, на іншій — одяг. Тоді фахівці ДІАЗу й запланували дослідити ці поховання.
Василь Ільчишин повідомив, що перед цим звернулися до поліції та зафіксували факт вандалізму і мародерства. Проте, каже, важко встановити, коли саме це сталося.
"Попередні дослідження внесли певну ясність. Грабували крипти у кілька етапів. Перше вторгнення відбулося ще у XIX столітті, коли сюди прийшла Російська православна церква, яка католиків вважала мало не сектантами. Тож костели віддавали під церкви, а вторгнення у поховання для російських священиків не вважалося чимось неприпустимим.
Вдруге крипти зазнали нищення під час приходу й утвердження у місті радянської влади. Про це свідчить напис на стіні — "16 квітня 1944 року".
У березні 1944 року Кременець звільнили від німецької окупації, якраз тоді тут утвердилася радянська влада. Менш ніж за місяць тут побували, найімовірніше, російські солдати. Вони детально обстежували територію, а у криптах хтось міг ховатися. Заразом, ймовірно, й мародерили", — каже Василь Ільчишин.
У 1991 році у соборі проводили ремонт. Тодішня парафія потрапила у крипти і теж наштовхнулася на рештки людей, про що повідомили поліцію.
"За результатами обстеження встановили, що поховання належать католикам, тож це не кримінал. Але хто і яким чином тоді потрапив у крипти, незрозуміло", — зазначив директор заповідника.
Наразі науковці досліджують верхній ярус поховань.
"Хочемо тут принаймні навести лад, прибрати сміття, яке накопичувалося роками й потрапляло через вентиляційні отвори. Зараз фахівці Інституту археології НАН України роблять обміри та описи знайдених кісток. Складаємо їх акуратно в нішу. Деякі фрагменти, які можуть відкрити якусь історію, відбираємо на додаткові дослідження в Інститут археології у Києві, після чого їх повернуть у крипти", – говорить Василь Ільчишин.
Антропологиня Інституту археології НАН України Юлія Ушкова розповіла про особливості знайдених решток.
"Зараз ми можемо лише приблизно сказати, останки скількох людей ми виявили і досліджуємо. По цілих черепах — це 78 індивідів на цьому рівні пограбованих поховань. А загалом на усіх рівнях їх може бути понад тисячу".
Серед дорослих тут поховано більше чоловіків, ніж жінок. Є багато дитячих поховань, навіть немовлят. Виявлено рештки з серйозними травмами.
"Маємо п’ять черепів із травмами. Три випадки — загоєні. Це рубані ушкодження шаблями, сокирами. На одному черепі є серйозна рубана травма, яка загоїлася, і людина вижила".
Василь Ільчишин говорить, що рештки з крипт — цінне джерело наукової інформації.
"Унизу є ще недоторкані поховання, які можуть сягати кінця XVI — початку XVII століття. Колись теж плануємо їх дослідити. У майбутньому, коли це все впорядкуємо, тут можна створити унікальний музей. Не для широкого загалу, але це буде унікальна локація".
Також планують окремо дослідити й реставрувати одяг шляхти XVII–XVIII століття, знайдений у похованнях.
"Автентичного одягу цього періоду в Україні дуже мало. Все, що ми бачимо у музеях, здебільшого — репліки. А тут зберіглося чимало гарного одягу, який не зацікавив грабіжників. Єдине, коли тут мародерили, то одяг на останках рвали, тому він потребує детальної реставрації. Але після цього ми матимемо унікальні експонати".