Минулого тижня, пішки подолавши понад 50 кілометрів, більш як тисяча молодих людей відвідали Унівську Святоуспенську лавру, 24 травня на відпуст до Зарваниці з’їжджаються вчителі та учні католицьких шкіл. У неділю, 25 травня, відбудеться проща до василіанського монастиря, що у селі Крехові на Львівщині
Олеся ПАСТЕРНАК. – “Високий Замок”, 22 травня 2008 року
Унівську церкву заснував пан, який дивом одужав
Унів – одне з найстаріших відпустових місць в Україні. Ще за княжих часів, близько 1400 року, тут мешкав пан Лагодовський, який страждав від невиліковної недуги. Уві сні до нього прийшла Богородиця і вказала шлях до цілющого джерела. Випивши води, пан одужав. Як вдячність за це він звелів збудувати церкву і монастир. За деякий час Унів став найбільшим відпустовим місцем у Галичині.
У першій половині XVI століття Унівська обитель набула статусу архімандрії. Від початку монастир славився своїм шкільництвом, а згодом і книгодрукуванням. Саме тут провадили своє чернече життя Йов Княгиницький, архімандрити Варлаам та Атанасій Шептицькі. На початку XIX століття в монастирі оселився глава Греко-католицької церкви митрополит Михайло Левицький. Його тлінні останки спочивають у монастирському храмі Успіння Пресвятої Богородиці. У 1919 році із благословення митрополита Андрея сюди прибули монахи-студити, покликані відродити традиції давньоруського чернецтва часів преподобних Антонія і Теодосія Печерських. Першим архімандритом новозаснованої обителі став отець Климентій Шептицький. Нині Успенська Унівська лавра налічує вісім монастирів в Україні та поза її межами.
Місце для храму у Зарваниці вибрала… Богородиця
Марійський духовний центр у селі Зарваниці Теребовлянського району на Тернопільщині внесено до переліку 15 найвизначніших святинь католицького світу, пов’язаних із об’явленням Діви Марії. Існує легенда, що один із ченців Києво-Печерської лаври, коли татари палили місто, врятувався і вирушив на захід. Багато днів блукав лісами і болотами. З надією на спасіння не переставав молитися до Богородиці. Вона з’явилася йому уві сні біля джерела і попросила залишитися у цьому райському куточку.
Першу церкву на цій місцині збудував князь Василько Теребовлянський. Заблукавши під час полювань у лісі, він важко захворів. Його знайшов чернець, що жив у печері, і благословив чудотворною іконою, на якій була зображена Діва Марія. Князь видужав і як дар за спасіння збудував храм.
За останні кілька років Марійський духовний центр у Зарваниці розбудувався. На його території та поблизу – п’ять церков, під лісом – Хресна дорога з образами. Для прочан зведено спеціальний будиночок та трапезну.
Крехівський монастир славиться чудотворними образами
Крехівська обитель віддавна була паломницьким центром. Ще в XVII-XVIII століттях прочани з усіх українських земель, центральної Росії, з-за Дону, з Молдавії і навіть Греції приходили, щоб поклонитися чудотворним образам Божої Матері і Святого Миколая. Ці ікони – найбільший скарб монастиря.
Щороку 22 травня, на свято Перенесення мощей святого Миколая, у Крехові – великий відпуст (якщо свято припадає на будній день, його переносять на першу неділю). Кожної останньої неділі місяця сюди з’їжджаються прочани і на Хресну дорогу по горі Побійній, продовжуючи традицію, яку у 1936 році започаткував блаженний Йосафат Коциловський.
Багато людей відвідують Крехів заради джерела Божої Матері, розташованого поблизу монастиря в лісі. За останні роки тут встановили капличку з фігурою Пречистої Діви Марії.
На прощі смакує навіть суп із хрущами
Як розповіла кореспонденту “Високого Замку” Христина Макар, яка щороку відвідує відпустові місця, найбільше їй подобається Святоуспенська Унівська лавра. “Можливо, тому, що йти до неї найдовше, - каже Христина. – Сім років ходжу до Унева. Позитивної енергії, якої там набираюся, вистачає на цілий рік. Молюся за свою родину, друзів, майбутнього чоловіка, успіхи на роботі”.
Дівчина розповідає, що в перші роки на нічліг група, з якою вона йшла на прощу, зупинялася у школі села Романова. “Спали на підлозі у спальних мішках. Незважаючи на те, що в кожного боліли ноги і пекла спина від сонця, усі були задоволені. Дехто навіть примудрявся на вулиці до ранку співати духовні пісні під гітару. Багато років тому в Уневі нас поселили на горищі. Коли вже не мала сили чувати, згори спостерігала, як це роблять інші. Усі молилися зі свічками”.
У селах, через які ідуть прочани, їх зустрічають місцеві люди. Часто біля церков накривають столи. Бабусі виносять свіже молоко і теплі страви. “На природі усе набагато смачніше, не пропадає навіть суп, який “куштували” хрущі. Смакує вода з криниць, яку набираємо дорогою”, - каже дівчина.
Менеджер зі зв’язків з громадськістю Мальтійської служби допомоги Софія Палюх, збираючись на прощу, радить брати зі собою теплий одяг, змінне зручне взуття, дощовик, спальний мішок та килимок до нього, за можливості – намет. У рюкзак бажано покласти також молитовник, ліхтарик, панамку, крем від сонця, лейкопластир, ложку, миску і горнятко.