У селі Хотешів за підтримки благодійного фонду "Героїка" 5 червня встановлено пам'ятник на могилі старшини армії УНР, православного священика Олександра Білецького.
У селі Хотешів за підтримки благодійного фонду "Героїка" 5 червня встановлено пам'ятник на могилі старшини армії УНР, православного священика Олександра Білецького.
Це перший пам’ятник вояку армії УНР на території Волині, повідомляє Район.Камінь-Каширський.
Роботи з виготовлення і встановлення пам’ятника проводив майстер фонду Олег Собченко. На кладовищі допомагали монтувати його місцеві жителі.
Отець Олександр Білецький служив Хотешівським парафіяльним священиком з 1935 по 1943 роки. Він народився в 1903 (за деякими джерелами – в 1900) році в Новоград-Волинському повіті в родині священика.
Під час визвольної боротьби українського народу юнак воював у складі Армії УНР у ранзі хорунжого 4-го кінного полку 4-ї Київської дивізії.
У 1924 р. Олександр Білецький одружився та висвятився на священика.
Спершу душпастирював у селі Більська Воля на Рівненщині, а на початку 30-х років – у с. Тинне Сарненського повіту Волинського воєводства, де був настоятелем церкви Різдва Богородиці. Однак польська влада запідозрила священика у членстві в ОУН і домоглася виселення його за межі воєводства.
З 1942 року протоєрей Олександр Білецький був благочинним Ратнівської округи, до якої належала Хотешівська парафія.
Радянські партизани мали свідчення про зв’язки священика з повстанцями, які угруповувались і проходили вишкіл у хотешівських лісах, тому постійно переслідували його і намагалися вбити.
26 квітня 1943 року, на другий день Великодня, під час святкової Літургії партизани розстріляли отця Олександра. Один із них, уродженець сусіднього села Василь Наумік (на прізвисько Чухрій) в’їхав на коні в церкву і вистрілив у священика. Олександрові Білецькому тоді виповнилося сорок років.
Про цю подію досить детально згадує дев’яносторічна Катерина Свиридюк, мешканка Хотешова. Вона дружила з доньками Білецьких.
«Ми тоді збиралися йти до церкви, аж раптом бачимо, що кругом такий галас здійнявся, рух. Ми з матір’ю думали, що то німці оточили село і будуть палити, як було минулої осені в Кортелісах і втікали за село, в сторону Черча, геть за міст. А коли побачили, що все стихло, – повернулися додому і почули від людей, що вбили батюшку. Згубник в’їхав конем у церкву і скомандував людям лягати на підлогу, а сам вистрілив у священика. Отець Олександр ще забіг у ризницю і намагався зняти одяг, але вже не зміг. Скільки здужав –хрестився».
Тоді ж – згадують хотешівці – був вбитий і церковний староста.
Після війни родина Білецьких зазнала репресій.