У суботу, 27 вересня 2025 року, у селі Білки на Закарпатті відбудеться беатифікація отця Петра Павла Ороса — греко-католицького священика.
Як повідомляє Мукачівська греко-католицька єпархія, урочистість очолить Його Еміненція кардинал Гжегож Рись, архиєпископ та митрополит Лодський із Польщі, член Дикастерії Божественного культу та дисципліни Святих Тайн.
Програма Беатифікації Слуги Божого Петра Павла Ороса
П’ЯТНИЦЯ • 26 вересня 2025 • Білки
09:00 Молодіжна проща з Джублика до Білок
13:00 Привітання паломників у Білках
14:00 Розважально-інтерактивна програма для дітей і молоді
17:00 Вечірня молитовна програма
18:00 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
20:00 Молодіжна програма. Чування
СУБОТА • 27 вересня 2025 • Білки
08:00 Ранкова молитовна програма. Матері в молитві.
11:00 УРОЧИСТА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ з беатифікацією (Чин беатифікації очолить Його Еміненція кардинал Гжегож Рись)
13:00 Індивідуальне вшанування реліквій
14:00 Вервиця з розважанням
15:00 Духовна музична програма
17:00 Акафіст
18:00 Велика Вечірня
НЕДІЛЯ • 28 вересня 2025
Ужгород. Кафедральний собор
09:30 ПОДЯЧНА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ. Вкладення частини мощей до собору
12:00 Зустріч з духовенством та семінаристами
Білки
09:30 Утреня
11:00 Вервиця
12:00 ПОДЯЧНА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ. Вкладення мощей на постійне місце перебування
Довідка: Слуга Божий Петро Орос народився 14 липня 1917 р. у с. Бірі (Угорщина) в сім'ї греко-католицького священника.
У 1937 році Петро закінчив гімназію у Хусті і цього ж року вступив до Хустської Духовної семінарії, яку успішно закінчив у 1941 році.
28 червня 1942 р. прийняв єрейські свячення. Свою душпастирську діяльність розпочав у с. Великі Ком'яти Виноградівського р-ну.
19 грудня 1944 р., за свідченням о. Стефана Бендаса, владика Теодор Ромжа передбачаючи наступні утиски з боку радянської влади та розуміючи необхідність переходу єпархії у підпілля, в якому може загинути й сам, таємно висвятив Петра Ороса на єпископа.
1946 р. призначений на вільну парафію у с. Білки Іршавського р-ну.
У 1948 р. місцеві органи влади вдаються до різних методів впливу, щоб схилити о. Петра на перехід до російського православ'я. Йому, як і всім іншим священикам, які не поступилися своїми переконаннями, заборонили виконувати душпастирську працю. Але він залишився вірним своєму покликанню, продовжував підпільно з отцями Іваном Маргітичем, Іваном Романом та Іваном Ченгері таємно обслуговувати греко-католицьких вірян Іршавщини й Виноградівщини.
На початку 1953 р. його заарештували й відправили до Ужгорода, у слідчий ізолятор КДБ, де він перебував під арештом понад два тижні. Влітку 1953 р. поблизу Імстичівського мосту міліціонер намагався заарештувати отця Петра, але йому пощастило зникнути між верболозом. Повертаючись з Імстичівського монастиря, в якому підпільно відправив Службу Божу, біля мосту на річці Боржаві, вперше пролунали за ним два постріли. Та цього разу мимо.
Напередодні празника Успіння Пресвятої Богородиці, 27 серпня 1953 р., в с. Великі Ком'яти він відслужив велелюдну Святу Літургію, сповідав, причащав. Того самого дня вирушив пішки на залізничну станцію в с. Сільце. Тут його заарештував міліціонер і повів у напрямку с. Заріччя. Поблизу хреста пролунали два постріли — о. Петра було вбито. Тіло розстріляного відвезли до моргу Іршавської лікарні, через кілька днів потай від людей закопали між терням поблизу с. Кам'янське Іршавського р-ну. Пізніше останки відкопали працівники міліції та КДБ і вивезли в напрямку Іршави.
39 років місце поховання отця Петра зберігалось у найсуворішій таємниці. Тільки після легалізації Греко-Католицької Церкви знайшлися очевидці, які під присягою розказали правдиву історію тих трагічних днів. 28 липня 1992 р. колишній начальник КПЗ Іршавського РВВС згодився дати свідчення і показав міліцейський гараж, де було закопане тіло. Після ексгумації і проведеної експертизи 23 серпня 1992 р. відбулося перепоховання тлінних останків отця Петра Ороса з почестями, які належать його сану. Наступного дня відбувся архиєрейський похорон. Мощі поклали у каплиці поблизу церкви у с. Білки.
5 серпня 2022 року Апостольська Столиця визнала мучеництво Слуги Божого отця Петра Павла Ороса, що стало ще одним кроком у процесі його беатифікації.