23-річний викладач Національного університету “Острозька академія” Михайло Якубович здійснив перший повний україномовний переклад священної книги мусульман — Корану.
Вікторія НАЗАРУК. — "ОГО", 16 червня 2010 року
23-річний викладач Національного університету “Острозька академія” Михайло Якубович здійснив перший повний україномовний переклад священної книги мусульман — Корану.
Підготований Михайлом Якубовичем текст нещодавно схвалила до друку Комісія Центру імені Короля Фагда з друку Преславного Сувою, що знаходиться у Медині (Саудівська Аравія). Найближчим часом книга побачить світ.
Кажуть, чим більше перекладів здійснюється певною мовою — тим багатшою вона стає. Коран перекладений англійською більше сотні разів, російською — з десяток. Повного перекладу українською досі не було взагалі. Не було, допоки його не здійснив Михайло Якубович.
Український перекладач Корану не має арабського коріння, є щирим українцем, живе у місті Острозі, — лишень сферу своїх наукових інтересів обрав доволі екзотичну. На першому курсі Острозької академії Михайло зацікавився арабською мовою і самотужки став її вивчати — пощастило з викладачами, які пробудили інтерес до нового і незвичного. У 18 — почав перекладати Коран. Пять років роботи — і Михайлові вдалось зробити те, чого до нього не вдавалось українським перекладачам Корану впродовж останніх ста років. Адже далі часткових перекладів у жодного з попередників молодого науковця з Острога справа так і не дійшла.
Символічно, до речі, що людина, яка зробила першу спробу перекласти Коран українською — видатний вчений-сходознавець Агатангел Кримський — також провів дитячі роки в Острозі. А переклад сучасною українською мовою іншої священної релігійної книги — Острозької Біблії — здійснив теж викладач Острозької академії — професор Рафаїл Турконяк. Він свого часу й поділився з Михайлом Якубовичем секретами релігійного перекладу. А нині на базі гуманітарного факультету Острозької академії з ініціативи декана Василя Жуковського створена і працює вже ціла лабораторія перекладу сакральних, тобто духовних, текстів.
Власне, переклад Корану — лише одне з відгалужень наукових інтересів Михайла Якубовича. Він ґрунтовно вивчає філософську думку ісламського світу і нині є чи не єдиним в Україні фахівцем у цій галузі.
- Михайле, чим зумовлений Ваш інтерес до вивчення Корану?
- Коран – унікальна книга, як за формою, так і змістом. Читач, який відкриває хоча б переклад цього тексту, ніколи не залишиться байдужим. Якщо ж говорити про суто український контекст, то тут бачимо певний науковий та літературний пробіл, бо насправді наше зацікавлення сходом рідко сягало широкого наукового рівня. Коран (або, як формулюють це питання мусульмани, «смисли» Корану), перекладено майже усіма європейськими мовами, тож, нарешті, прийшов час і для української. Адже саме через рідні мовні звороти можна найкраще зрозуміти щось на перший погляд дуже й дуже далеке.
Ісламознавство – дуже цікава й скажімо так, «гаряча» галузь, де особисто мені ніколи не буває сумно. Боротьба думок, постійний пошук істини – те, що мені імпонує у цій дисципліні, яку, на жаль, у нас в Україні перетворили на щось статичне і, даруйте на слові, «хутірське». Я не сприймаю кабінетної науки (хоча, звісно, як перекладач, чимало й сам працюю в оточненні книг, а не людей), постійно наголошую на тому, що не можна вивчати якогось релігійного явища, не зазирнувши всередину. Саме тому й дивно спостерігати за науковцями, які, здається, прагнуть не стільки розширити свій пізнавальний обрій, скільки звузити – кількома документами чи історичними періодами.
Робота над перекладом Корану для мене – це як друга (і якісна!) освіта, великий-великий скарб знань.
- Які особливості перекладу із арабської на українську можете виділити? Чи є явища мовної спорідненості?
- Спорідненість швидше у менталітеті, ніж у мові – українці ж теж, хоч і європейці, але зі східним відтінком. Насправді ж між нашими мовами – велика прірва. Багато проблем вирішує коментар.
- До яких джерел доводилося звертатися задля повноцінного тлумачення певних складних місць?
- Таких джерел – сила-силенна. Існує традиція коментування Корану, яка сягає корінням ще доби Мухаммада. У своєму перекладі використовував десятки цих тлумачень, обсяг яких надзвичайно великий, інколи сягає двацяти-тридцяти томів. Звертався й до рукописних, ще не опублікованих текстів. Але головне – це найавторитеніші для мусульман коментарі. Опрацьовував і чимало словників, різних наукових публікацій, які стосуються як Корану загалом та і конкретних фрагментів тексту.
- Наскільки продуктивною можна вважати перекладацьку діяльність в Україні загалом і конкретно у Вашому випадку?
- Позитиву небагато. Особливо, що стосується перекладів з арабської. Те, що публікувалося вже в незалежній Україні – просто мізер у порівнянні з тим, скільки різних текстів видають наші найближчі сусіди, росіяни та поляки. Спробуйте знайти в книгарні великого міста перекладений томик арабської поезії, якийсь художній твір чи навіть простий арабсько-український словник. Такі речі зустрічаються украй рідко, адже практично не видаються. Університети готують чимало арабістів, але, на жаль, щось видати вкрай важко, а ще важче – видати так, щоб дійшло до читача. Сам не раз вирішував: легше я розміщу черговий переклад якогось філософського тексту в інтернеті та дам посилання своїм студентам, ніж просуватиму власним коштом в котресь, майже ніким не читане, «фахове» видання. Як не дивно, легше надрукуватися десь на Заході, англійською мовою, що останнім часом і роблю... Хоча насправді все це – видруки, конференції, стажування, інше «розумне» витрачання часу – проста формальність та умовність. Головне для науки – наявність творчого стимулу, коли «дихаєш» тим, чим працюєш, живеш, думаєш і радієш. І, дякувати Богу, саме так минули п’ять років роботи над перекладом. І ці роки я не проміняю ні на що.
- Яких результатів вдалося досягнути під час поїздки до Саудівської Аравії?
- Надзвичайних – по-перше, практика роботи в урядовій інституції дозволила мені відкрити багато нового. По-друге, я чимало розповідав про Україну – починаючи з того, що це не Росія, і завершуючи тим, наскільки багата й цікава традиційна українська культура, які глибокі ціннісні орієнтири вона має. Зрештою, планую продовжити спільні перекладацькі проекти. У перспективі усе це має сприяти творенню сходознавчого осередку в моїй альма-матер, Острозькій академії. Найкращі враження залишилися й від спілкування із арабськими науковцями та релігійними діячами – я ніколи не забуду істинно східної шляхетності та гостинності цих людей.
- Які враження залишились від перебування у Медині?
- Медина у класичних мусульманських джерелах відзначена особливою назвою: мунаввара, що означає «Пресвітла». Місто просто чудове, навіть казкове. Проникнене релігійним духом, «Пресвітла Медіна» є ще й сучасним мегаполісом із прекрасною інфраструктурою, витонечними парками, для культивування яких вкладено стільки зусиль. Ми часто уявляємо близькосхідні міста дещо «хаотизованими», але мої враження свідчать про інше. Відчувається впевненість, врівноваженість стабільність та... повільність, те, чого так не вистачає мешканцям західних міст.
- Чи накладає Ваша діяльність відбиток на приватне життя? Все ж таки у юному віці хочеться розваг, цікавого спілкування? Чи знаходите час на це?
- «Розважатися», на мою думку – це бути таким, яким хочеш, а не шукати на свою голову різних залежностей, які для багатьох молодих людей чомусь видаються ознакою самостійного життя. Тому, виходить, я тільки й займаюся, що «розвагами», а тому із часом проблем ніколи не буває.
- Цікаво, як сприймають Вашу діяльність рідні та близькі?
Ідеально. Батьки – перші друзі, читачі, рецензенти й критики. Коло людей, які зі мною, які підтримують мене – це мій скарб.