Спасо-Преображенський собор - не лише архітектурна пам'ятка. Будівля перенесла на собі численні розрухи, проте зараз нагадує спокійне місце, де можна отримати справжню насолоду, оскільки сама атмосфера спонукає до молитви...
Наталія СОТНИКОВА. – «Православіє в Україні», 25 грудня 2006 року
На подвір'ї храму зустрічає невеличкий садок з пухнастими ялинками та чарівними квітами. Постає невеличка дзвіниця у класичному стилі. А поряд - церква...
Історія створення храму досить насичена. У газеті «Голос Юга» за 1913 рік знаходимо відомості про 150-річну історію цього храму. Першими засновниками церкви, розташованої на місці сучасного храму, були старообрядці-розкольники. Нарис «Исторический очерк города Єлисаветграда» повідомляє: «Раскольники, заселявшие вблизи крепости Св.Елисаветы большие и богатые селения, как-то: Злынку, Клинцы, Калиновку и прочие, имели главное пребывание в форштадте крепости по ту сторону реки Ингула, где находились их богатые церкви с драгоценной утварью, рукописными богослужебными книгами, истреблённые впоследствии сильными пожарами. Раскольники в нашем крае составляли из себя первое купеческое сословие и считались купцами крепости Св. Елисаветы. В ведении коменданта крепости Св. Елисаветы находились следующие раскольничьи способы: Злынка, Каменовка, Клинцы, Красный Яр, Знаменка, Николаевка, Покровское, Золотаревка. О первоначальнем пожелании раскольников селиться в пределах крепости Св. Елисаветы видно из рапорта начальству коменданта крепости Алексея Ивановича Глебова от 12 июня 1755 года...»
Таким чином стає зрозуміло, звідки в нашому краї з'явилися уперше старообрядці. Селитися їм тут дозволило керівництво фортеці. Вже через 100 років, а саме у 1850-1860-х рр. основна маса старообрядців перейшла в православ'я. Парафіяни, прийнявши православну віру, почали передавати до нових храмів свої цінності - утвар, ікони. Газета «Голос Юга» від 1913 року пише: «На місці, де тепер розташовано Преображенську церкву, було побудовано невеличку дерев'яну церкву, парафіянами якої спочатку були старообрядці, які потім перейшли в православ'я».
1798 року дерев'яна церква згоріла. Причина пожежі невідома. 1799-го на її місці за проектом і планом Кіндрата Парфенова було збудовано кам'яну п'ятиглаву двоповерхову церкву. На жаль, вона була спроектована неофіційно, без документації, через неточне урахування технічних умов. Як і передбачалося, згодом церква розвалилася. Але пізніше, 1813 року, була здійснена ще одна спроба її перебудувати і освятити. Вона стала одноповерховою, трьохглавою.
До храму приїжджало багато знатних осіб, серед яких - російський імператор з родиною, який приїхав на повторне освячення 100-літнього храму. Цю подію (100-літття) описала газета «Голос Юга»: «В церкви имеется множество икон старых мастеров. Некоторым из них насчитывается более полутораста лет. Торжественные богослужения по поводу столетия начались, съехались множество священников, ожидается прибытие архиерея...».
2013 року Спасо-Преображенський храм святкуватиме 200-ліття свого заснування.
1965 року, в радянський період, в приміщенні Спасо-Преображенської церкви було відкрито картинну галерею. Це допомогло зберегти ії від знищення і уникнути долі Успенського собору та багатьох інших міських храмів.
З проголошенням незалежності України цей чудовий храм було повернуто віруючим і відтоді богослужіння в ньому не припиняються.