Конспект лекції Маріо Джіро, заступника міністра закордонних справ Італії, автора книги “Ми, терористи. Правдиві історії від Північної Африки до Charlie Hebdo”. З 1975 року Маріо Джіро як член Спільноти св. Егідія працював для досягення миру у Мозамбіку, Алжирі, Косово, Бурунді, Лівії, Сирії, Нігері і т.д. Експерт з міжрелігійного діалогу.

Тероризм має різні форми – наркоторгівля, молодіжні банди, land grabbing… Часто вони перетинаються: наприклад, терористичні угруповання в Гвінеї-Біссау пов’язані з наркотрафіком у Латинській Америці. Йдеться про глобальну проблему, яка потребує глобальних відповідей (натомість різні країни намагаються вирішувати її по-своєму, не співпрацюючи між собою).

І все ж, думаючи про тероризм, про Ісламську державу, про теракти і напади, виникає питання:

Чому саме іслам?

Близький Схід перетворився у руїну. Війна – це грунт, з якого може прорости будь-яке зло. Справа не в ісламі: під час війни зло, насильство поселяється у серцях і головах людей.

Уявимо, як мислить середньостатистичний арабський мусульманин. Здійснюючи паломництво у Мекку, в ідеалі він має доторкнутися до 4 кутів Кааби. Ці кути називаються кам’яний, єменський, іракський і левантійський. Коли паломник дивитися на ці землі – на Ємен, Ірак, Сирію – що він бачить? Війна, корупція, бідність. І він питає себе: «Невже 14 століть цивілізації були даремними? Невже культура, яка дала світові астрономію, хімію і математику, програла? Чому капіталізм знищує наші традиції? Які перспективи у цих країнах? Куди йти і що робити молоді?». Але європейці теж часто думають так само – можна заперечити – чому тоді саме на Близькому Сході все так трагічно? Бо там – війна. Війна здатна змінити душу цілої цивілізації.

Перед цією катастрофою народжується спонтанне запитання: хто винен? Іслам? Європа? США, які були забагато присутні, а тепер забагато відсутні? Питання Палестини? Гроші? Несправедливість? Нафта? Арабська весна? Корупція? Авторитарні режими? Зіткнення цивілізацій? Молодь? Всі ці відповідь показують частину проблеми, але всі вони надто спрощені.

Це – криза, війна всередині ісламу, які переплітається з політичними і економічними інтересами. Війна за контроль 1.5 млрд населення планети.

Ісламська держава хоче змінити обличчя ісламу і захопити увесь ісламський світ. Більшість терактів направлені проти мусульман. Зрештою, до терактів у Парижі було 200.000 вбитих у Сирії.

Цивілізація з 14-ма століттями історії захворіла. Яка цивілізація найближча? Наша. Якщо сусід хворіє, ти повинен йому допомогти. Іслам – не проблема. Іслам має проблеми. А разом з ним – і ми, й наївно думати, що можна ізолюватися від цих проблем.

Те, що відбувається, – це не радикалізація ісламу. Це ісламізація радикалізму. Молоді люди протестують проти глобалізації, несправедливості, панування економіки – і де вони знаходять відповідь? Щось пропонує лише радикальний іслам. Були й інші форми повстання (напр., альтерглобалізм), але вони виявилися не такими сильними.

Іслам стає релігією пригноблених. Люди з Заходу знаходять у ньому єдину граматику революції, все інше їм здається безнадією.

Адже радикальний іслам дуже простий: є світ, зіпсований і брудний, а ти можеш його очистити. Так, ця пропозиція абсурдна, але це єдине, що сьогодні отримують ці хлопці. Іслам зможе втілити в життя цінності комунізму, кажуть їм. «Я хотіла вбити себе, щоб не померти», – каже одна дівчина-камікадзе. «Змінити все і переродитися». Як процес, це дуже схоже на нацизм, який теж намагався створити нову людину.

Як ми, християни, можемо допомогти мусульманам? По-перше, захищати мир і демократію. Працювати для миру. Захищати древню традицію співжиття. Краще пізнавати один одного, не використовувати мови ворожнечі, не потрапляти у пастку екстремізму!

Допомагати мусульман, адже часто вони дуже бідні. Приклад – програма лікування СНІДу DREAM у Гвінеї: там християни безкорисливо лікують всіх, в тому числі і мусульман, які складають більшість населення – і мусульман вражає і змінює те, що їх лікують християни. Вони й самі приєднуються до руху DREAM, ось слова однієї з них: «Я мусульманка, але я також і християнка». Милосердя – це справжні ліки. Для молоді потрібна інша пропозиція, треба пояснити і показати, що на зло й несправедливість можна реагувати любов’ю, і що в цьому – справжня революція.