Канонізований у «рпц» Ніколай № 2 дає своїй донці Анастасії посмалить цигарку. (фото справжнє).
Джерело: Фейсбук
Євген Салік
Якщо забути всі його криваві вчинки і лише зосередитися на тому, що насамперед перед Богом він - звичайний грішник, як всі ми, то тоді постає цікаве питання.
Після смерті людини Церква молиться за упокой душі грішника, молиться за прощення його гріхів, але! після «канонізації» Церква вже припиняє молитися за його грішну душу - і починає «прославляти» людину, малювати ікони, співати акафісти, звертатися у молитвах.
І тепер уявіть собі, що людину «канонізували» не за правдою, а лише за політичними амбіціями кгбшників в рясах. Канонізація не «переводить» людину з пекла у рай - це неможливо. Канонізація лише возводить певну людину у «канон» - тобто у приклад для наслідування для християн. В чому для Християнина полягає приклад життя Ніколая 2? Ні в чому. Це скорше буде тотальний АНТИПРИКЛАД.
Я навіть не торкаюсь теми його коханок, спіритичних сеансів, всіляких «распутіних» при дворі, кривавих законів, жадібних марнославних амбіцій, якими він втягнув свою країну в дві війни, і завдяки яким у підсумку загинули десятки мільйонів людей, постав комунізм, відбулося найбільше гоніння на Церкву у історії людства, репресіі, голодомори, тощо - бо саме Ніколай 2 з легкої марнославноі руки відчинив цю «скриньку Пандори». Прикладу не було навіть в простому повсякденному житті. Ніякою «релігійною набожністю» тодішній цар не відзначався.
Москвини сичать, що приклад полягає у смерті, мовляв, його ж розстріляли - але і тут це буде лукавство. Адже це була звичайна насильницька смерть, а не добровільна самопожертва. Подібну смерть тоді зазнали мільйони - і, до речі, саме з прихоті того ж самого Ніколая. Їх теж не питали, чи вони хочуть жити - їх просто вбивали, кидали в газові атаки, водили в штикові на японські кулемети під Мукденом, змушували горіти заживо в застарілих консервних бляшанках при Цусімі або захлинатися солоною водою Японського моря.
До того ж свою смерть Ніколай прийняв не за віру, а просто був убитий з метою усунення політичної конкуренції. Ніхто не казав Ніколаю - зречись Христа, інакше ми тебе стратимо. Про віру взагалі мова не йшла. Колишнього царя тримали певний час у заручниках, як козир в рукаві, коли ж він став геть непотрібен - його просто стратили у підвалі, без зайвих теревень. Спустили всіх в підвал, і без оголошення приговору тупо розстріляли з наганів. Так, він постраждав - але У НЬОГО ПРОСТО НЕ БУЛО ВИБОРУ. Як не було вибору у тих, кого він незадовго до цього тисячами власноруч посилав на смерть.
До речі, з огляду на це я міг би навіть зрозуміти канонізацію доктора Боткіна та царських покоївок - адже вони саме добровільно залишилися у увʼязненні разом з родиною царя. У них був вибір, і вони його зробили, хоча правду кажучи, це був лише вибір залишатися з царем, а не вмирати. Обʼєктивності ради, мусимо зазначити, що ані Боткін, ані покоївки теж не збиралися вмирати - для них це так само було несподівано, їх теж ні про що не спитали. Втім, з великою натяжкою про них ще можна було б якось розважати.
Та як не дивно, ви на жодній іконі «страстотєрпца» Ніколая і його родини ніколи не побачите ані доктора Боткіна, ані тих самих покоївок - ніхто навіть імен їх не вважає за потрібне памʼятати (але ж їх всіх «канонізували» гуртом!!!) Навіщо московитам памʼятати якихось покоївок? Це ж так, мєлочь якась, а не люди - не то що «царь-батюшка»! Від цього також тхне величезним лукавством.
Отже тепер, якщо немає якогось особливого прикладу ані в житті, ані в смерті - в чому тоді був сенс цієї «канонізації»?? І чи потрібна ця «канонізація» справжній грішній душі Ніколая 2, якщо врахувати, що тепер за упокой його душі назавжди припинили молитися будь-де і будь-хто? Яке таке «добро» вчинили московити своєму останньому царю, зробивши з нього «святого»??