Заяву від Конференції німецьких католицьких єпископів озвучив Єпископ Тріру Штефан Акерманн, виступаючи на відкритті чергової сесії Синоду єпископів УГКЦ у Львові 8 вересня.
Заяву від Конференції німецьких католицьких єпископів озвучив Єпископ Тріру Штефан Аккерманн, виступаючи на відкритті чергової сесії Синоду єпископів УГКЦ у Львові 8 вересня. Паралельно заява була оприлюднена в Бонні (Німеччина).
Єпископ Аккерманн підкреслив, що Церква Німеччини підтримує Україну в її боротьбі за вільну і справедливу країну: «Після того, як у 1991 році було утворено українську державу, після помаранчевої революції у 2004 році, українці розпочали революцію гідності взимку 2013/2014, втретє прагнучи до свободи, демократії, дотримання прав людини і верховенства закону».
Представник німецького єпископату також зазначив, що під час революції гідності Українська Греко-Католицька Церква отримала повагу і визнання далеко за рамками національних кордонів України.
Духовна і пастирська турбота про демонстрантів на Майдані залишиться в пам‘яті, як її велика заслуга.
Водночас єпископ Аккерманн запевнив присутніх українських єпископів, що Католицька Церква в Німеччині продовжуватиме підтримувати Церкву в Україні. Роль Греко-Католицької Церкви, як «великого гравця у побудові громадянського суспільства» в Україні та її діяльність щодо психологічної опіки жертв війни важко переоцінити, сказав німецький єпископ.
З 1991 року єпархія Тріру, яку нині очолює Штефан Аккерманн, підтримує різноманітні проекти Греко-Католицької Церкви в Україні, зокрема й розвиток Карітас та місцевої Мальтійської служби.
Текст Заяви поширив Департамент інформації УГКЦ.
Привітальне слово єпископа д-ра Стефана Аккермана представника Єпископської конференції Німеччини, до Синоду Єпископів УГКЦ
Ваше Блаженство,
Високоповажний, любий пане Верховний архієпископе!
Дорогі співбрати у єпископському служінні!
Для мене велика честь та радість, що я, як представник Єпископської конференції Німеччини, маю можливість сьогодні бути спільно з Вами з нагоди відкриття Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Передаю Вам щирі вітання та побажання Божого благословення від Голови Єпископської конференції Німеччини кардинала Райнхарда Маркса, до яких я додаю мої власні побажання та побажання всіх членів Німецької Єпископської конференції. Перед лицем тяжкої та гнітючої ситуації, в якій на даний момент перебуває Ваша країна та Ваша Церква, нехай ці побажання Божого благословення будуть для Вас насамперед знаком співчуття та солідарності всієї Католицької Церкви в Німеччині.
Не лише через щоденні телевізійні трансляції та повідомленням ЗМІ, але й завдяки різноманітним стосункам між людьми наших країн ми знаємо, який жахливий поворот отримав гідний захоплення демократичний рух в Україні. Тому Ваше нещодавнє звернення до Церков та всіх людей доброї волі, Ваше Блаженство, не залишиться без уваги.
Тісним взаєминам між нашими країнами та Церквами сприяють не тільки чисельні українські заробітчани, але й 9 000 українських студентів, які щороку прибувають до Німеччини, будуючи місток наших дружніх взаємин. Ваше Блаженство, ми з радістю згадуємо Ваш візит до Німеччини в лютому 2012 р., під час якого Ви зокрема зустрілися з тодішнім Головою Єпископської конференції Німеччини та з його сьогоднішнім наступником, кардиналом Райнхардом Марксом. Я сам є наступником кардинала Маркса як єпископ Трірський і управляю єпархією, яка вже протягом багатьох років тісно співпрацює з Івано-Франківською Архієпархією у створенні місцевих «Карітасу» та Мальтійської служби допомоги – складової нашої церковної місії, в якій Церква, з огляду на сьогоднішню ситуацію, має проявити себе особливим чином. Я тішуся також моїй минулорічній зустрічі з митрополитом Володимиром Війтишиним.
Після створення незалежної держави в 1991 р. та після так званої «Помаранчевої революції» в 2004 р., взимку 2013-2014 рр. українці вже втретє – та ще більш одностайно і переконливо – висловили своє прагнення свободи, демократії, прав людини та правової державності під час «революції гідності». Ми, німці, маючи гіркий досвід як з коричневою так і з червоною диктатурою, розділили Вашу радість стосовно повалення режиму, який будувався, не в останню чергу, на корупції та вважав себе зобов’язаним окремим олігархам, а не благу всього суспільства.
Наша спільна радість тривала не довго. Якщо переможці «Помаранчевої революції» самі себе позбавили шансів на демократичне оновлення через розбрат та партикулярні інтереси, то сьогодні вражаюче прагнення українців до демократії, свободи, правової державності та національного самовизначення у спільному європейському домі ставиться під загрозу з-зовні через війну, яка ведеться потайки, приховуючись під зовнішніми формами громадянської війни. Всупереч всім загрозам Україна отримала легітимного Президента завдяки вільним і демократичним виборам. Однак ми з Вами продовжуємо сподіватися, що, всупереч систематичній дестабілізації зі сторони Росії, незабаром вдасться провести також загальні, вільні та прозорі парламентські вибори, щоби демократичне оновлення країни отримало політичну та конституційну гарантію. Однак ці сподівання затьмарюється постійно зростаючою загрозою того, що конфлікт, який ще досі вівся приховано, кожної миті може різко обернутися у відкриту війну.
Греко-Католицька Церква та інші Церкви в Україні духовно окормлювали та підтримували мужніх демонстрантів на Майдані. Одночасно вони зробили свій внесок в те, щоб небезпечний конфлікт з державною владою не загострився ще більше. Завдяки цьому вони досягли великого успіху, та здобули великий авторитет далеко за межами України, що допоможе їм протистояти також новим викликам. Після того як внутрішній конфлікт перетворився на зовнішній, їхня душпастирська турбота звернена уже не на демонстрантів, а на солдатів. Сьогодні вмирає все більше і більше людей, навіть тих, які не воюють. Поряд з загиблими солдатами доводиться оплакувати дедалі більше заручників, жертв катувань та вбивств, і все більше цивільних, які знайшли свою смерть під бомбами лише через те, що мешкали на перехресті внутрішнього та зовнішнього конфліктів.
Дорогі співбрати у єпископському служінні, мене та Католицьку Церкву в Німеччині переповнюють сором та скорбота через те, що ми мусимо спостерігати ці страждання і при цьому не в змозі нічого змінити в їх причинах. Звичайно, ми засудили анексію Криму як таку, що суперечить міжнародному праву. Звичайно, ми звертаємося до політиків нашої країни, щоб вони нагадували країнам гарантам Меморандуму від 1994 р. про їх відповідальність за гарантії політичної та економічної незалежності, і територіальної цілісності України. Але конкретно, нам, Церкві в Німеччині, залишається лише заступатися і підтримувати Церкви у Вашій країні. Те, що ми робимо через добродійну організацію «Реновабіс» та за допомогою багатьох єпархій вже майже протягом двох десятиліть для Церкви в Україні, Вам відомо. Які потрібні нові заходи і як ми можемо їх підтримувати, це, наскільки мені відомо, вже обговорювалося.
Греко-Католицька Церква в Україні є важливим дієвим суб’єктом у розбудові громадянського суспільства. Вона може і вона буде сприяти тому, щоб зберігалося та посилювалося усвідомлення того, що політика та суспільство зобов’язані піклуватися громадським благом. Але вона потребує правового статусу, який би захищав та гарантував їй не тільки її літургічні функції, але й її суспільну активність. Якби в рамках подальшого розвитку дійшло до змін існуючої або до створення нової Конституції, це могло б стати гарною нагодою для того, щоб нарешті надати Церкві чітко визначений та гарантований правовий статус. Для цього потрібна підготовча лобістська та освітня робота в суспільному та політичному просторі, яку ми готові підтримати як змістовно так і персоналом.
Одна з сильних сторін Української Греко-Католицької Церкви полягає в усвідомленні центрального значення парафії не тільки для релігійного, але також для суспільного життя Вашої країни. Я переконаний, що «Реновабіс» буде і надалі підтримувати пов’язані з цим пасторальні проекти та ініціативи. Це включатиме також зусилля у сфері діяльності по примиренню та загоєнню духовних ран, які наносяться сьогодні. Душпастирство буде все більше включати також допомогу у подоланні душевних травм. Тут також ми радо пропонуємо підтримку Церкви з Німеччини.
Високоповажний Верховний Архієпископе, дорогі співбрати! Дякую Вам за можливість звернутися до Вас сьогодні, і я хочу Вас запевнити, що в ці лихі часи ми будемо супроводжувати та підтримувати Вас та всіх віруючих своїми молитвами. Нехай Господь Бог почує наші молитви та надішле Вам та Україні жаданий внутрішній та зовнішній мир.