Ці різдвяні пісні — золотий фонд українського Різдва. Коли вони з’явились, як дійшли до наших часів та яких трансформацій зазнали?
Джерело: Локальна історія
Дарія Денис
Про все це, а також про давні та сучасні варіанти їх виконання можна почути в різдвяному циклі подкасту "Українські історичні пісні". Це авторський проєкт історика та музиканта Павла Нечитайла, у якому він разом із докторкою мистецтвознавства Іриною Клименко розповідають про найпопулярніші українські колядки. У текстовій версії ми виокремили п’ять маловідомих фактів.
Дух колядки "Нова радість стала" — бароковий та урочистий. Це одна з двох різдвяних пісень, яку співали під час колядування і щедрування. Мелодію записали в 1740-х роках. У кількох варіантах на неї можна натрапити у збірнику "Український кант XVII–XVIII століть", який видали 1990 року. Там є три дуже схожі версії, але жодна з них не має тексту "Нова радість стала". Тобто з кантових джерел ми дізнаємося, що мелодія цієї колядки була відома ще у XVII столітті, з часом вона набула мажорности, веселости.
А от із "Наукової збірки етнографічних і фольклорних матеріалів", яку 1871 року підготував до друку Павло Чубинський, відомо про шість варіантів тексту колядки "Нова радість стала", але без мелодії.
Тобто мелодію колядки до нас донесла усна традиція і рукописні кантові зібрання XVII століття, а текст був записаний у XIX столітті без нот. Щасливий випадок, що саме завдяки сакральній функції — обряду колядування — текст із мелодією поєдналися і збереглися до наших днів.
Колядки зазвичай співають взимку на Різдвяні свята. Проте етнографам вдалося зафіксувати звичай, коли селяни виконували колядки наприкінці літа під час жнив. Зокрема така традиція була поширена в південно-західних етнічних регіонах України та на Середньому Подніпров’ї.
У перший день жнив, зав’язавши першого снопа, хутко сідали на нього й починали колядувати. Найчастіше виконували "Бог предвічний", "Нова радість стала", "Дивная новина", "Добрий вечір тобі, пане господарю". Цікаво, що в кожному селі віддавали перевагу одній із колядок. Наші предки вірили, що колядування під час жнив допоможе родині забезпечити урожай і здоров’я на наступний рік.
Через намагання радянської влади викоренити різдвяні традиції звичай колядувати під час жнив зник у 1920—1930-х роках. Однак подекуди селяни колядували навіть у колгоспах.
На відміну від мелодії, текст колядки "Нова радість стала" зазнав кардинальних змін. Зокрема в радянський період у репертуарі новорічних пісень побутував фейклоризований варіант:
Нова радість стала, яка не бувала,
зоря ясна п’ятикутна на весь світ засіяла.
З тексту зник основний посил — торжество земного і небесного світів, яке має духовну цінність. Натомість з’явилися скомпоновані з політичних гасел уславлення — люди, мир, братерство.
Зоря ясна п’ятикутна світу засіяла,
Ленін народився, капітал валився
і на грузах капіталу комунізм з’явився.
Зафіксовані в радянських пісенниках у 1925—1928 роках перероблені варіанти колядки "Нова радість стала" вказують на те, що це була директива "згори", адже такий текст у народному середовищі навряд чи міг з’явитися швидко.
У радянські часи колядки були приурочені до новорічних свят, а не до Різдва. Аби викоренити різдвяні звичаї, забороняли колядувати, а порушників відстежували. Однак колядку "Добрий вечір тобі, пане господарю" в СРСР можна було почути навіть у художніх фільмах. Щоправда, переписану на радянський лад. У 1950-х роках слова пісні "Син Божий народився" замінили на "Рік новий народився".
Року 1965 відбулася прем’єра фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Тоді колядка "Добрий вечір тобі…" з канонічним текстом звучала чи не в усіх радянських кінотеатрах непідробно й щиро. Важко уявити, як у Радянському Союзі таку версію кінострічки пропустили на екрани. Мабуть, на загальній хвилі лібералізації гуманітарної сфери та відлиги початку 1960-х років цей момент лишили поза увагою.
Колядки з релігійним текстом 1954 року також лунали у фільмі "Назар Стодоля". Той рік став знаковим для української культури, адже під час святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією видали чимало українських фільмів, платівок і книжок.
Новорічний радіоетер 1947 року несподівано перервали на середині. Хтось із ЦК Компартії дав вказівку зупинити трансляцію. Адже в ефеті лунали українські колядки у виконанні відомого співака Івана Козловського. Одразу ж після інциденту винесли вердикт: вилучити і знищити платівки Козловського із записами колядок з усіх магазинів на території СРСР. Коли співак про це дізнався, спересердя сказав: "Як це можна чоботами по голосу?!".
Іван Козловський не опустив рук і вдруге спробував видати українські колядки окремою платівкою. І це йому вдалося зробити 1973 року. Концерт-запис вийшов на платівці тиражем півтори тисячі екземплярів. Проте історія повторилася: їх знову вилучили з магазинів і знищили. Пощастило тим, хто встиг придбати і зберегти цей раритет.
Колядки у виконанні Козловського звучать особливо щиро та проникливо. І це неспроста, адже від 7-ми до 17 років він співав у Михайлівському Золотоверхому монастирі.