Дві статті ухваленого Закону стосуються відродження духовних цінностей Українського народу, створення умов для розвитку релігійної самобутності громадян України усіх національностей, гарантування свободи совісті та віросповідання.
Стаття 10 ухваленого закону визначає засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері. Тут серед іншого йдеться і про відродження духовних цінностей Українського народу, про захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини, підтримка розвитку культури і мистецтва, відродження та збереження культурної самобутності регіонів, про забезпечення свободи совісті та віросповідання:
захист, модернізація та розвиток національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);
створення умов для консолідації суспільства на основі національної системи духовних цінностей, в центрі якої людина, її розвиток, права і свободи, максимальне забезпечення її потреб;
відновлення повноцінного діалогу між представниками різних соціальних та етнічних груп, культур та релігійних конфесій;
забезпечення умов для формування толерантного суспільства, гарантування свободи совісті та віросповідання;
відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини, підтримка розвитку культури і мистецтва, відродження та збереження культурної самобутності регіонів;
забезпечення свободи засобів масової інформації та безперешкодного доступу громадян до інформації, створення умов для розвитку інформаційних технологій та інформаційного суспільства, широкої інтеграції і доступу громадян до світового інформаційного простору;
створення суспільного мовлення та надання державної підтримки національному інформаційному продукту, здійснення заходів щодо захисту національного інформаційного простору;
Про створення сприятливих зовнішньополітичних умов для розвитку української нації та релігійної самобутності громадян України усіх національностей йдеться у Статті 11, яка визначає засади зовнішньої політики:
1. Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур.
2. Основними засадами зовнішньої політики є:
забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;
забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів України, її політичних, економічних, енергетичних та інших інтересів;
використання міжнародного потенціалу для утвердження і розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її сталого економічного розвитку;
створення сприятливих зовнішньополітичних умов для розвитку української нації, її економічного потенціалу, історичної свідомості, національної гідності українців, а також етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності громадян України усіх національностей;
утвердження провідного місця України у системі міжнародних відносин, зміцнення міжнародного авторитету держави;
Контроль за дотриманням засад внутрішньої і зовнішньої політики здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом міністрів України, іншими органами державної влади у межах їх повноважень, визначених Конституцією і законами України.
Закон набирає чинності з дня його опублікування.