1 вересня 2018 року в Тиврові, що на Вінниччині, у римо-католицькому храмі св. Архангела Михаїла, який є санктуарієм Тиврівської Матері Божої, було урочисто освячено Меморіал на честь мучеників за віру ХХ століття в Україні.
1 вересня 2018 року в Тиврові, що на Вінниччині, у римо-католицькому храмі св. Архангела Михаїла, який є санктуарієм Тиврівської Матері Божої, було урочисто освячено Меморіал на честь мучеників за віру ХХ століття в Україні.
Меморіал-музеей створили отці-облати, які опікуються місцевою парафією. Ініціатива його створення належить Настоятелю Делегатури Згромадження Місіонерів Облатів в Україні та Росії о. Павлу Вишковському ОМІ.
«Те, що відбулось сьогодні, — сказав для CREDO ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, — має значення не тільки для України, але й для всього світу. Адже те, що ми бачимо тут, яскраво показує, що може зробити людина, в житті якої немає Бога, що вона спроможна створити пекло на землі. Тут доречно згадати слова, які я колись чув, що мученики відкривають очі нам, живим. Про те, що людина, ставлячи себе на місце Бога, створює диявольську систему влади, взяту з пекла, потрібно говорити усім людям, про це потрібно говорити дітям змалку. Тому я бажаю, щоб сюди приїжджали люди з усього світу…»
Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, єпископи Леон Дубравський, Станіслав Широкорадюк, Віталій Скомаровський, Яцек Пиль та Едвард Кава, священики і миряни, що приїхали на урочистість, пройшли чотирнадцятьма залами меморіалу, Хресну Дорогу Ісуса Христа і Його послідовників в Україні минулого століття. Кожний з цих залів є окремим стоянням і розкриває різні сторони трагедії, що відбувалась на нашій землі у часи комуністичних переслідувань.
І стояння розповідає про будування комуністами нового суспільства — «раю на землі», в якому не має місця для Бога;
ІІ стояння — про Голодомор, який, як сказав єпископ Станіслав Широкорадюк, проголошуючи роздуми цього стояння, став прикладом того, як «духовний геноцид знаходить продовження у фізичному знищенні народу».
ІІІ стояння розповідає, як безбожна влада знищувала сім’ю, вважаючи її «формою рабства, яку потрібно замінити комуністичною партією, переконуючи жінок, що їхнє тіло належить партії»;
ІV стояння — про те, яку роль відігравала у боротьбі з релігією радянська школа, де дітей з віруючих родин намагалися всіляко висміяти і принизити.
Далі розповідають про переслідування духовенства, про те, як проводилось слідство і в яких умовах перебували ув’язнені, осуджені тільки за те, що були католиками, про депортації в Сибір, Казахстан, про Соловецькі острови, де було ув’язнено найбільше католиків, про те, як священики звершували Таїнства і відправляли Службу Божу в нелюдських табірних умовах…
На ХІІ стоянні, присвяченому незламним свідкам віри, Генеральний консул Республіки Польща у Вінниці п. Дам’ян Цярцінські, звертаючись до учасників урочистості, пообіцяв робити все, що від нього залежить, щоб між поляками і українцями ніколи не було ворожнечі.
«Тут я бував уже багато разів, — сказав п. Дам’ян для CREDO, — і для мене це місце є символом відновлення: як відновлюються мури цього храму, так відновлюється віра в Україні, відновлюється Україна. Крім того, для мене це місце пов’язане з пам’яттю поляків, що загинули під час репресій — адже переслідування були не тільки на релігійному, а й на національному ґрунті».
Проголошуючи роздуми на останньому стоянні, яке має назву «Надія безсмертя», о. Павло Вишковський ОМІ звернувся до біблійного прикладу мучеництва за віру сімох братів-юдеїв та їхньої матері, з ІІ Книги Макавеїв. «Ця подія, — сказав священик, — хоч і відбулася за кілька століть до Христа, є віддзеркаленням того, що відбувалося в нашій країні у минулому столітті. Тому в цьому залі ви бачите сім ніш, у яких розміщено сім статуй різних людей, що віддали життя за Христову віру».
Експонати кожного залу — фотографії, документи, особисті речі тих, хто страждав за віру, виписані на планшетах їхні свідчення — відкривають страшну картину гонінь 20-х — 30-х років минулого століття. Завдяки використанню при створенні меморіалу новітніх технологій, відвідувачі мають змогу почути записи і побачити на екранах спогади тих, хто пережив ці страшні часи. Але попри це Меморіал не є звичайним музеєм, де відвідувачі знайомляться з історією і оглядають цікаві пам’ятки. За словами о. Павла Вишковського, «це місце молитви, місце, де можна торкнутися коріння, це місце, яке показує, що кров мучеників стала насінням, з якого виросло багато вірних». Це місце має допомагати людям глибше замислюватись, спонукати до особистого іспиту сумління і постанов, а також — стати школою віри для молодого покоління.
Освяченню меморіалу передувала урочиста Служба Божа в намірах його будівничих і доброчинців, яку очолив Апостольський нунцій.
Посилаючись на читання Євангелія цього дня, посланець Святішого Отця сказав, проголошуючи проповідь: «Ми не знаємо, скільки талантів отримали ті, чиї реліквії тут знаходяться. Але знаємо, що вони їх добре використали: використали як зерно, яке впало в землю і принесло плоди. Кров мучеників за віру стала насінням, плодом якого стало відродження віри і Церкви, яке ми бачимо зараз. Вони пішли, а ми залишились. І зараз ми знаходимось тут тому, що вони не піддались страху, не зрадили, відкинули можливість бути купленим. Вони сказали рішуче “ні”, тому що раніше сказали “так” Ісусу Христу. Також і сьогодні від нас вимагається, щоб ми були дітьми Божими. Адже світ не став мудрішим. Однією ногою світ стоїть у війні, однією ногою він стоїть у бідності, розпадаються сім’ї. І мучеництво за віру є і тепер. Тому нехай кожний подумає і знайде своє місце на цій Хресній Дорозі».
«Ми всі приїхали з різних сторін, — продовжив Його Високопреосвященство. — Я приїхав з Італії, щоб почути історії життя ваших родин. Колись, у стародавні часи, коли вбивали перших християн, то казали, що треба відразу забрати тіла, інакше зроблять реліквії, потім збудують церкви і ми нічого не зможемо зробити. Ми зробили реліквії і ніколи не забуватимемо про те, завдяки кому ми сьогодні визнаємо нашу віру. Ви маєте небесних покровителів, які є вашими родичами, кров від вашої крові і кість від вашої кості. Тому приходьте сюди частіше. Це — ваша Голгофа, і сюди приходитимуть ті, хто по-справжньому хочуть зустріти Ісуса Христа. Сподіваюсь, що сюди приїжджатимуть люди з усієї України, і не тільки католики. Адже в тих, кого вбивали за віру у Христа, не питали документів, що підтверджують релігійну чи національну приналежність. Ми говоримо про екуменізм мучеництва. Сподіваємось, що завдяки крові, пролитій мучениками ХХ століття, нам не доведеться вмирати заради екуменізму, бо якщо ми це допустимо — ми заглушимо голоси, що лунають із могил. Світ буде вам заздрити, тому що історія ваших мучеників минулого століття — це Євангеліє, написане вашою мовою. І нехай вас благословлять ваші покровителі, чиї реліквії тут знаходяться».
По закінченні Святої Меси єпископ Леон Дубравський поділився своїми спогадами про те, як люди зберігали віру в комуністичні часи, а також заохотив частіше приїжджати до Тиврова, висловивши надію, що молитвами в стінах санктуарію «ми зможемо випросити закінчення війни на сході нашої країни».