«Чудові» новини надходять від УПЦ Московського патріархату: вона таки починає свій фінальний бліц-кріг в українську армію. Наміри намазано медом: духовна підтримка вірних УПЦ, що воюють на сході країни проти сепаратистів. Здається, те, що УПЦ не вдалось в 2010 році, може вдатися на 4-му році війни з Росією, країною-агресором, де перебуває адміністративний центр УПЦ.
Ще наприкінці 2014 р. заступник голови Синодального військового відділу УПЦ архимандрит Лука (Винарчук) скаржився, що відбір капеланів до ВСУ відбувається не на користь його юрисдикції. До останнього часу капеланів Московського патріархату було раз-два та й усе, хоча при цьому повноцінно функціонував цілий Синодальний відділ УПЦ МП із взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України. Головою цього відділу багато років є митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин (Маркевич). У свою чергу, владика Августин скаржився, що, буцімто, «недоброзичливцями активно використовується принцип «колективної відповідальності», коли за дії одного-двох, окремих представників духовенства звинувачують всю Церкву загалом». Правда, нагадує сакраментальне: «за речі, які здані в гардероб, адміністрація відповідальності не несе»? Нажаль, владика Августин погано вміє рахувати, якщо нарахував у своїй Церкві аж одного-двух попів-сепаратистів. Якби митрополит заглянув у відому базу «Миротворець», він би там побачив список, очолюваний Патріархом Московським Кирилом, з багатьох священиків УПЦ, які:
А є ще священики, які зривають мобілізацію до ВСУ, воюють проти України зі зброєю в руках або виконують функцію корегувальників вогню. Чим займаються єпископи східних єпархій УПЦ на непідконтрольній Україні території, УПЦ взагалі намагається замовчувати. Але навряд чи без відома свого священноначалія тамошні батюшки опікуються бойовиками, благословляють-вінчають-відспівують, відпускають гріхи (цікаво, які?) бойовикам, освячують пам’ятні брили на честь тих, хто розпочав війну на Донбасі. Кримські архиєреї взагалі не витрачають часу на замітання слідів своєї антиукраїнської діяльності, відкрито беручи участь майже у всіх військових заходах, освячуючи зброю, націлену проти України, пам’ятники «чемним людцям» та надаючи «пастирське благословіння» підрозділам російської армії. Деякі архиєреї УПЦ є громадянами Російської Федерації. Тобто, мова йде не про одного-двох «окремих представників духовенства УПЦ», як намагається нас запевнити митрополит Августин, а про цілеспрямовану тенденцію, яка формувалась не один десяток років.
Багато світла на події 2014 року пролило зламане українськими хакерами листування московських біляцерковних активістів типу Кирила Фролова. Дуже детально показано, як вони роками, методично, людину за людиною вербували представників УПЦ у потенційні заколотники та зрадники, які в годину «Ч» будуть готові хлібом-сіллю зустріти окупантів. Ось що, наприклад, сказано про вищезгаданого митрополита Августина (Маркевича): «Митрополит Белоцерковский Августин (Маркевич) – военный епископ УПЦ МП, обладает мощными связями в ВСУ и СБУ, готов информировать о ситуации в них и вести нужную пропаганду».
А ще митрополит Августин у 2003 році удостоївся видатної нагороди від самого президента Путіна – ордену Дружби «за великий внесок в розвиток та зміцнення дружби між народами Росії та України». І не він один єлейно посміхався цьому чудовиську під час церемонії «прінятія на грудь» путінського ордена. Жоден з нагороджених архиєреїв не відрікся від тієї «чорної мітки» після початку війни на Донбасі.
Як свідчить «ФроловЛікс», до осіб, які готові до повномасштабного співробітництва з «відповідними структурами РФ» з метою боротьби з «хунтою», зараховано намісників всіх Лавр УПЦ та інших єпископів. Почаївську Лавру неодноразово викривали в розповсюдженні літератури антиукраїнського змісту або такої, що агітує за російську армію. Вірити цим служителям Божим, що вони «нєпрідєлах», категорично неможливо. Їхній батько – батько брехні.
Товариш Фролов у своїх листах розкриває роль УПЦ в цій війні – фактично це роль приманки для вторгнення російських військ: «Союз православных граждан Украины и православных дружин самообороны Новороссии призывают Президента Путина ввести на Украину контингент российских войск в связи с угрозой для всей канонической Украинской Православной Церкви Московского Патриархата. В этой ситуации Президент России не просто имеет право, А ОБЯЗАН ввести российский котингент на Украину для защиты Православия, взять под охрану Лавры и другие святыни, заседания Синода и Соборов УПЦ МП должны проходить под охраной российского контингента, а самые важные — на уже осбожденной от бандеровской хунты территории».
УПЦ не приховує, що надає духовну підтримку не тільки українським захисникам, але й донбаським сепаратистам та російським комбатантам. Архиєреям цієї релігійної організації видається цілком нормальним позиціонування «і вашим, і нашим». Нещодавно самопроголошений «прес-секретар УПЦ» Василь Анісімов проанонсував поїздку капеланів УПЦ на Різдво «привітати військових по обидві сторони конфлікту». Неофіційно в УПЦ підтверджують, що студенти Київських духовних шкіл були попереджені про запланований перетин делегацією УПЦ лінії зіткнення і підписували з цього приводу письмові згоди. Тільки завдяки втручанню патріотичної громадськості та військових капеланів, що уже служать в зоні АТО, ці наміри «привітати всіх по обидві сторони фронту» було зірвано.
Найстрашніше, що все вище перераховане абсолютно не бентежить УПЦ, яка, з одного боку, кричить про гоніння на себе від української влади та добровольчих батальйонів, а з іншого цілеспрямовано намагається проникнути в ряди ВСУ. І от маємо: «28 січня в Київських духовних школах відбулася перша лекція в рамках предмета «Духовно-пастирська опіка військовослужбовців і капеланство». Спецкурс вводиться в програму навчання духовних навчальних закладів згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 29 грудня 2016 журнал №50 п.4.», — радісно повідомляє нам сайт КДАіС УПЦ. А 30 січня представники УПЦ вже були у Львові, де брали участь навчальному курсі для військових капеланів, організований за підтримки Збройних сил Канади спільно з Радою у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, Міністерством оборони та Генеральним штабом України. З цього приводу один з провідних капеланів АТО о. Костянтин Холодов висловив своє щире здивування: «Вам буде смішно, але з нами на навчанні присутні два попи московського патріархату. Якщо це позиція Міністерства оборони — то з такими капеланами у нас не буде оборони. Якщо це позиція Ради душпастирської опіки при Міністерстві оборони — то не варто себе обманювати ілюзіями про ефективність і доцільність цього органу. Навіщо така Рада? Що вона радить міністру оборони? Пане міністр, візьміть у штат механізованих бригад московських попів-сепаратистів? Не бачу доцільності у такій Раді, або перебування в ній».
Зависає дуже велике питання на адресу Міністерства оборони, СБУ та Генштабу: люди добрі, що ви робите? Чи ви не розумієте, чим закінчиться таке «капеланство»? Деморалізовані бійці, яким священики будуть втовкмачувати, що «ми з російським народом брати, а в братів не можна стріляти», що «це не ваша війна, а олігархів», що «поки ви тут воюєте, українська влада розкрадає країну» – всі темники з кремлівських методичок осядуть в головах навіть найпатріотичніших військовослужбовців. І можете не сумніватись, дадуть свої результати. Цьому питанню свого часу було приділено достатньо уваги (див., наприклад, аналітичну записку С.Здіорука «Проблеми організації служби військових капеланів України в умовах агресії Російської Федерації»), але схоже, що хтось наверху ще не награвся у російську рулетку з безпекою власного народу.