Отець Тарас Жеплінський: українські журналісти також підтримують надію

27 січня, 09:05
Отець Тарас Жеплінський: українські журналісти також підтримують надію

«Для мене, як священика, який приїхав з України для участі в подіях Ювілейного року і зокрема Ювілею працівників медіа, є обов'язком, проходячи через Святі Двері разом з журналістами з різних країн світу, пам'ятати про журналістів, які загинули в Україні», – зазначає в інтерв’ю для ватиканських медіа керівник інформаційного відділу Департаменту інформації УГКЦ о. Тарас Жеплінський.

Джерело: Радіо Ватикан

Світлана Духович

В заходах з нагоди Ювілею працівників суспільних комунікацій, що відбувається у Ватикані від 24 до 26 січня 2025 р., беруть участь представники з майже 140 країн світу. Серед них – також отець Тарас Жеплінський, керівник інформаційного відділу Департаменту інформації УГКЦ. В інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News він поділився думками про завдання, що стоять перед медіа, зокрема католицькими, в обставинах війни.

Комунікація та контексті війни

Одна з подій, в якій взяв участь отець Тарас, була організована Факультетом інституційної комунікації Папського Університету Святого Хреста, де він навчався. Від 22 до 24 січня тут проходив професійний семінар на тему «Комунікація та євангелізація: контекст, підходи та досвід». Друга важлива подія, яка відбудеться у Ватикані вже після Ювілею журналістів, і на якій також буде присутній наш співрозмовник, – це робоча зустріч, у якій візьмуть участь приблизно двісті осіб, відповідальних за комунікацію у різних єпископських конференціях з усього світу. «Тут, з благословення Блаженнішого Святослава, я маю честь представляти нашу Церкву, – зазначає отець Тарас. – Я сюди приїхав, щоб бути свідком надії з України, але також щоб почерпнути надію для України від людей з різних країн світу».

Темою семінару, організованого Університетом Святого Хреста, «Комунікація та євангелізація: контекст, підходи та досвід», є надзвичайно актуальною для Церкви в Україні. «Завданням будь-яких медіа і кожного журналіста, – підкреслює отець Тарас, – є говорити правду, свідчити правду. В контексті війни в Україні дуже важливо бути достовірним голосом правди про те, що відбувається. Адже, як знаємо, і наші церковні лідери також це неодноразово повторюють, що брехня вбиває не менше, ніж зброя. Як відомо, першою жертвою війни є правда, і зокрема, війни, яка зараз відбувається на наших рідних землях. Тому завдання будь-якого журналіста, будь-якого медіа – це свідчити правду, розповісти її, вивільнити її. Правда має свою силу, вона поширюється своєю власною силою, але її треба розповісти. А тим більше, це завдання католицьких медіа, які не просто говорять правду як якусь абстрактну річ, але правдою для нас, віруючих людей, є Ісус Христос. І тому серед страждаючого народу вказати на присутність Бога, Який є правдою, дорогою і життям, – це, на мою думку, загальне завдання всіх медіа, і католицьких, зокрема. Але в контексті війни воно набуває ще більшої актуальності».

Отець Тарас Жеплінський: українські журналісти також підтримують надію
Семінар в Університеті Святого Хреста

 

Самовіддане служіння журналістів

Інформувати, доносити правду під час війни – надзвичайно важко, але попри все є дуже багато тих, для кого це не лише праця, а місія. «На щастя, я бачив журналістів, їхню поведінку, їхню працю в Україні, і вона подиву гідна, – ділиться наш співрозмовник. – Насправді, в умовах війни, нелегко навіть просто переміщатися з одного місця до іншого. Існує велика загроза, є обстріли. Інколи буває дуже складно, деколи неможливо дістатися до місця, де відбувся якийсь військовий злочин з боку агресора». Священник пригадав приклад журналістів, які залишилися в оточеному Маріуполі і, попри надзвичайно складні обставини, зняли матеріали, на основі яких створили документальний фільм «20 днів в Маріуполі», що був нагороджений премією “Оскар”.

Священник із захопленням говорить про одну журналістку провідного українського інтернет-видання, яка переїхала жити в прифронтову зону, і стала військовим кореспондентом. «Я знав її ще до війни, – розповідає отець Тарас, – і мені, як представникові Церкви, було дуже радісно бачити її емпатію, людяний підхід до осіб. Вона не просто розповідає, що відбувається, вона співпереживає з тими людьми. Я думаю, що це дуже добра риса українських журналістів: вони хочуть врятувати людські життя, вони не просто розповідають про події, а співпереживають. Вони хочуть засвідчити про біль людей, про біль тих, хто втрачає своїх рідних».

Керівник інформаційного відділу Департаменту інформації УГКЦ з вдячністю згадує також про численних закордонних журналістів, які приїжджають в Україну і які, попри ризики, виконують свої професійні обов'язки, також співпереживають з людьми і намагаються на весь світ розповісти про біль українців.

Отець Тарас Жеплінський пригадав, що в Україні за час повномасштабної війни загинуло 110 журналістів, 18 з них – під час виконання своїх професійних обов'язків. Священник зазначає, що був особисто знайомий з одним з них: він був фотокореспондентом з Києва, і під час військових дій на Київщині фотографував те, що відбувається, щоб показати світові. «Для мене, як священника, який приїхав з України для участі в цих подіях Ювілейного року і зокрема Ювілею працівників медіа, – підкреслив він, – я вважаю своїм обов'язком, проходячи через Святі Двері разом з журналістами з різних країн світу, пам'ятати також у молитві про журналістів, які загинули в Україні, вшанувати їхній подвиг. Бо справді подиву гідне, жертовне служіння».

Щоб плекати надію, треба будувати взаємостосунки

«Паломники надії» – це гасло Ювілейного року 2025. Але як допомагати людям не втрачати надію в такі важкі часи, як війна? І яку роль в цьому можуть відіграти журналісти і загалом медіа? Роздумуючи над цими питаннями, наш співрозмовник пригадав нещодавнє інтерв’ю ватиканських медіа з Префектом у справах комунікації Святого Престолу Паоло Руффіні. Отцю Тарасу запам’яталися зокрема слова префекта про те, що для того, щоб журналісти могли бути носіями надії та правди, вони повинні будувати взаємостосунки з іншими. Бо коли ми покладаємося лише на самих себе, коли ми не маємо відносин з іншими людьми, надія приречена. «Ми знаємо, що Надією є Ісус Христос, Який є з нами в Україні, ми відчуваємо Божу присутність, підтримку, і ми знаємо, що Він є запевненням нашої стійкості, нашої перемоги, – додає наш співрозмовник. – Бог дарує нам надію, але ця надія, поширюється, плекається у взаємостосунках, тобто ми можемо розповісти про неї, коли ми перебуваємо у взаєминах».

В цьому контексті отець Жеплінський пригадав також Послання з нагоди Ювілейного року Глави УГКЦ, в якому Блаженніший Святослав зазначив, що в Україні сьогодні надія отримує конкретне обличчя: це воїн, який з любові до своєї Батьківщини іде на фронт, щоб її захистити, лікарі і парамедики, який лікує рани, рятувальники, які щодня знову і знову розбирають завали після нових атак, це українська молодь, яка попри все продовжує жити, створювати сім'ї і народжувати дітей. «І таких категорій людей, які є обличчям надії, в Україні є дуже багато, – зазначив отець Тарас. – Я сюди додав би також українських журналістів, які є не просто обличчям надії, перебуваючи серед цих обставин і говорячи про правду, але вони є теж носіями тими, хто розповідає про надію України. Отже, налагодження взаємовідносин допоможе поширити, утвердити надію поміж нами».

Читайте також