У ніч напередодні діти знаходять подарунки не під подушкою, як це прийнято в Україні, а в черевичку. Святий Миколай є покровителем Амстердама (Нідерланди), Барі (Італія) та Баранкільї (Колумбія). Його називають Міколаєм, Міклашем, Йолупукі, Сейнт Ніколаусом, Сантаклосом, Фадером Крісмасом, Пер Ноелем та Сінтером Клаасом.
У суботу, 6 грудня, християни західного обряду відзначають День святого Миколая
У ніч напередодні діти знаходять подарунки не під подушкою, як це прийнято в Україні, а в черевичку. Святий Миколай є покровителем Амстердама (Нідерланди), Барі (Італія) та Баранкільї (Колумбія). Його називають Міколаєм, Міклашем, Йолупукі, Сейнт Ніколаусом, Сантаклосом, Фадером Крісмасом, Пер Ноелем та Сінтером Клаасом.
«Старший» серед святих
Святий Миколай вважається покровителем мандрівників, моряків, торговців, лучників, дітей та студентів. Він є “старшим” серед святих: перевозить душі померлих на “той світ” та володіє ключами від неба. Але більшість часу проводить на землі, допомагає бідним у скруті. Згідно з карпатською легендою, святий так ревно молився у церкві за знедолених, що золота корона сама впала йому на голову.
Святий Миколай народився у місті Патарі, що в Малій Азії, ймовірно, 280 року, а помер 6 грудня (близько 343 року). За переказами, його батьки були багатими та віруючими християнами. З молодих років Миколай присвятив себе служінню Богу. У першій половині IV століття був єпископом Міри Лікійської (нинішнє Демре у турецькій провінції Анталія). Був він і учасником першого Вселенського Собору, що відбувся 325 року в Нікеї.
Існує легенда, що один бідний чоловік не міг забезпечити приданим своїх трьох доньок. Оскільки, за тамтешнім звичаєм, вони не змогли б вийти заміж, батько мав намір відправити їх займатися проституцією. Миколай, дізнавшись про це, вирішив зарадити біді. Протягом трьох ночей підходив до убогої хатини та щоразу кидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шматок золота – на придане для кожної. Тому святого Миколая на образах іноді зображають з трьома яблуками або трьома золотими кулями.
Найкращі помічники – ангели і чорти
Згідно з однією версією, років з двісті тому до американського штату Пенсильванія завітав святий Ніколас. “Привели” його з собою моравські емігранти. Грудневої ночі маленьким жителям містечка Бетлегем (Вифлеєм) він через комини “прислав” дарунки. Юним пенсильванцям це, звичайно, сподобалося. Ніколаус став навідуватися сюди щороку, а потім розширив географію свого благодійництва. Він їздив на санях, запряжених кіньми, а згодом навіть оленями. Його почали називати Санта Клаусом, а росіяни, перейнявши досвід, запросили його до себе на Новий рік і “охрестили” Дідом Морозом.
Святий Миколай дружить з дітьми майже всієї Західної Європи. До них він навідується не сам. Наприклад, чеський Мікулаш у “помічники” бере Ангела і Чорта. Добрий дідусь носить із собою книжку, де записані дітки – слухняні та неслухняні. Першим дістаються приємні дарунки, а бешкетникам Чорт приносить вугілля.
Щось схоже відбувається у Словаччині. Особливо колоритно це виглядає в селах, де Мікулаш з кошлатою бородою, у довгому кожусі та баранячій шапці, з ціпком у руках і кошиком за плечима ходить від хати до хати та тішить малечу. Компаньйон у нього той же, що й у чеського, – рогатий паскудний Дідько в кептарі навиворіт. Бряжчить ланцями, потрясає мітлою і погрожує різками.
В австрійців чортівська тема у день святого Ніколауса набрала апофеозного розвитку. Зазвичай 5 грудня на вулицях міст з’являються цілі зграї рогатих, волохатих крампусів. Вони лякають не лише дітей, а й дорослих. Крампуси гарчать, кричать, ляскають батогами, дзвенять ланцюгами... Але тут з’являється Ніколаус в єпископському вбранні і розганяє усе це чортівське плем’я. Запановує мир і благодать: заспокоєні перехожі розходяться у своїх справах, гризучи подаровані святим печиво та цукерки.