Звернення, яке 14 лютого передав для оприлюднення сайту "Церква.info" нардеп Володимир Бондаренко, підписали 90 народних депутатів України. Вони висловили занепокоєння «стрімким погіршенням ситуації в нашій державі із забезпеченням одного з основних прав людини – права на свободу совісті та віросповідання». Нардепи дорікають Президенту Януковичу за порушення принципу рівності усіх конфесій і надання пріоритету одній Церкві – УПЦ (МП).
«Незважаючи на непідкріплені реальними діями декларації про рівне ставлення до всіх конфесій, про те, що всі Церкви для держави «рівні і водночас рідні», влада всюди демонстративно порушує визначений законодавством принцип рівності всіх конфесій, надаючи перевагу лише одній з них.
З першого дня Вашого перебування на посаді Президента України Ви почали демонструвати особливе ставлення лише до Церкви Московського Патріархату, про що свідчать:
- запрошенні на молебень у день інавгурації лише Московського патріарха Кирила і митрополита УПЦ Володимира, в той час як у затвердженому Указом Президента України Положенні «Про Державний Протокол та Церемоніал України» визначено (п. 104), що молитва в день інавгурації звершується у Святій Софії в присутності Президента главами різних конфесій;
- ігноруванні звернень Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організації про зустріч з Главою держави, хоча такі зустрічі стали вже традиційними, адже вказана рада представляє понад 95% релігійної мережі України всіх сповідань;
- проведенні офіційних зустрічей в Україні лише з релігійними діячами, які належать до Московського патріархату;
- запрошенні на офіційні заходи за участю Глави держави (за виключенням двох-трьох випадків) лише представників Московського патріархату;
- офіційне, у якості Глави держави, а не у якості простого віруючого, з відповідним висвітленням у ЗМІ відвідуванні у свята богослужінь лише у храмах УПЦ (МП)», – йдеться у листі народних депутатів.
Парламентарі наголошують, що такі дії Президента стали сигналом для чиновників нижчого рівня, які або за вказівками, або й лише з бажання догодити керівництву, також і на місцях демонструють своє особливе прихильне ставлення лише до однієї конфесії – Московського Патріархату.
Доказом такого особливого ставлення, як наголошують нардепи у зверненні, стали випадки сприяння лише УПЦ (МП) у вирішенні її фінансових питань, а саме позитивні розпорядження Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова щодо прохань УПЦ (МП) надати допомогу в організації та фінансуванні ювілею Митрополита Володимира (Сабодана), надати дозвіл комерційним фірмам на вивезення з України поза квотами зерна; постанова КМУ № 472 від 14.06.2010 р. (п.3 – 14, 15) про фінансувати будівництва соборів УПЦ (МП) в м. Нова Каховка (1,4 млн. грн.) та в м. Курахове Донецької обл. (3 млн. грн.).
Не оминули увагою нардепи і десятки мільйонів гривень на реконструкцію об’єктів Києво-Печерської лаври, які, як йдеться у листі, перераховуються не державному заповіднику, а релігійній організації – монастирю УПЦ (МП), хоча Рахункова палата України визнала їхнє використання неефективним. У листі також згадано про намагання на прохання депутата Київради (а до цього – Київоблради) від Партії регіонів архиєпископа УПЦ Павла (Лебідя) виселити з території лаври всі музеї, та єдину в столиці спеціалізовану інфекційну лікарню, де проходять лікування хворі на ВІЧ/СНІД.
У листі також згадано про дозвіл на побудову храму УПЦ (МП) на місці Десятинної церкви, для чого з бюджету Києва заплановано виділити 20 млн. грн.
«Переконані, що ці факти – лише вершина айсбергу, незначна частина тих фінансових та інших преференцій, які владою надаються лише одній конфесії – УПЦ (Московського Патріархату). Як можна після цього стверджувати, що влада однаково ставиться до всіх церков і релігійних організацій?», – запитують нардепи.
У листі також піддано різкій критиці практику з боку чиновників настійливо пропонувати священикам УПЦ КП переходити під юрисдикцію Московського Патріархату, обіцяючи взамін пільги та різноманітні заохочення з боку держави. Депутати наголосили, що такі факти трапляються у Донецькій, Луганській, Сумській, Вінницькій, Полтавській, Київській та інших областях України.
Особливе занепокоєння у нардепів викликали факти, викладені у заяві для ЗМІ (30.12.2010 р.) Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, в якій вказано на конкретні випадки втручання влади у міжконфесійні відносини УПЦ КП та УПЦ (МП) на боці останньої. Нардепи дорікають Президенту, що до цього часу він, як Глава держави, не відреагував ані на цю заяву, ані на спрямовані до нього листи Синоду УПЦ КП (травень і грудень 2010 р.) та Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (червень 2010 р.), хоча на це закон відводить один місяць.
Підписанти листа розкритикували те, що Указом № 24/2011 (2 п.6) Віктора Януковича зобов’язано КМУ внести до 1 лютого 2010 р. нібито на виконання вимог ПАРЄ нову редакцію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», хоча і Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій в цілому, і окремі конфесії неодноразово і наполегливо зверталися і до нього, і в інші органи влади не вносити змін до цього закону, мотивуючи це тим, що запропоновані зміни приведуть до порушення хиткого миру та спровокують загострення застарілих конфліктів.
«Ви проігнорували думку ВРЦіРО щодо неправильності ліквідації Дерконмнацрелігій та розподілення його функцій між Міністерством культури та Міністерством юстиції. Ви проігнорували думку конфесій і у питання збереження Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Все це – лише частина кричущих фактів, які свідчать про систематичне порушення основних конституційних та законодавчих принців - права на свободу совісті та віросповідання і рівності всіх конфесій перед державою і законом. Продовження такої політики призведе до посилення міжконфесійного протистояння, може стати причиною актів насильства щодо віруючих та порушення їхніх прав», – йдеться у листі нардепів до Президента.
Нардепи вимагають від Президента Януковича бути гарантом прав і свобод для всіх громадян України, а не тільки для тих, які ходять з ним в одну Церкву і «негайно припинити хибну практику фаворитизації однієї Церкви за рахунок ущемлення прав інших, відновити повноцінний діалог з усіма діючими в Україні конфесіями, не декларативно, а на ділі неухильно дотримуватися принципу рівності всіх Церков і релігійних організацій».