Пастирський лист Конференції Єпископату України з нагоди 20 річниці відновлення структур Римсько-Католицької Церкви в Україні
16 січня 1991 року Слуга Божий папа Йоан Павло ІІ відновив діяльність Львівської архідієцезії у Львові, й тоді відбулося повернення митрополита до Львова після багатьох літ вигнання. Разом із відновленням Львівської архідієцезії відбулось відновлення дієцезіальних структур у Житомирі та Кам’янці-Подільському
Великих діл Бога не забувайте…
Дорогі Брати у священстві,
Монахині,
Возлюблений Люд Божий!
16 січня 1991 року Слуга Божий папа Йоан Павло ІІ відновив діяльність Львівської архідієцезії у Львові, й тоді відбулося повернення митрополита до Львова після багатьох літ вигнання. Разом із відновленням Львівської архідієцезії відбулось відновлення дієцезіальних структур у Житомирі та Кам’янці-Подільському. Ці три дієцезії, входячи до складу єдиної Львівської митрополії, охоплювали тоді всю територію України. Після відновлення архідієцезії в Україні першим митрополитом був проголошений єпископ Мар’ян Яворський. До моменту цього призначення він був Апостольським Адміністратором Львівської архідієцезії з осідком в Любачеві, тобто керував тією частиною Львівської архідієцезії, яка після ІІ світової війни залишилася в межах Польщі. Призначено було також дієцезіальних єпископів: отця Яна Пурвінського для Київсько-Житомирської дієцезії і отця Яна Ольшанського для Кам’янецько-Подільської діє цезії та двох єпископів-помічників, а саме довголітнього настоятеля львівської архікатедри отця Рафаїла Кєрніцького і отця Маркіяна Трофим'яка, теперішнього єпископа Луцької дієцезії.
Цього року, завдяки Божому Провидінню, відзначаємо двадцяту річницю тих подій, за що прагнемо висловити вдячність Богу, а одночасно подивитися на це в світлі слів пророка Аггея: «Розважте часи минулі і прийдешні» (Аг 2,18).
Розважаючи над минулим, бачимо, як Бог керує людськими діями не за людськими критеріями мислення. Тоді, коли зі Львова в 1946 році був вигнаний останній митрополит архієпископ Євгеніуш Базяк, здавалося, що Церква на цих землях буде цілком знищена. За комуністичних часів кожен похорон священика дорівнював закриттю однієї святині. Багато духовних осіб зазнало переслідувань через заслання, табори чи позбавлення прав виконання ними священичих обов’язків. До вірних присікувались з приводу визнання віри.
Нечисленні діючі костели за часів комуністичної ідеології здавалися тліючими промінчиками надії та допомоги в побожному житті людей. Однак і ці нечисленні вогники намагалися знищувати. Ще в 60-х роках вірним брутально забирали і зачиняли костели.
Розважаючи про минуле, згадуємо також тих, хто, незважаючи на труднощі, мужньо наслідували Ісуса Христа. Дякуємо Богу за свідчення життя і служіння наших єпископів, цінуємо духовну велич і суспільну участь духовних і світських осіб, відомих і невідомих, завдяки яким Церква в Україні протягом минулих років розвивалася і зміцнювалася. У неспокійний комуністичний період Боже Провидіння постійно провадило нас, послуговуючись цими винятковими особами. Нема можливості згадати тут також незліченну кількість анонімних осіб, котрі з особливим пієтетом і благоговінням передавали віру своїм дітям і внукам. Це зокрема завдяки їм стало можливим відродження Церкви Львівської митрополії.
Відзначаючи нині двадцятиліття відродження структур нашої місцевої Церкви, дякуємо Божому Провидінню за те, що «зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі». Це Він сам «вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів» (Кл 1, 12-13).
Розважаючи над сучасним і завданнями, які стоять перед нами, розуміємо, що сили для збереження вірності Богові ми повинні шукати в довірі нашої Церкви Матері Божій, нашим святим і блаженним, особливо благословенному Якову Стрепі. Це завдяки їхньому переможному заступництву стало можливим відновлення і утворення нових дієцезіальних структур, парафіяльних осередків, духовних семінарій, відновлення в дієцезіях діяльності «Карітасу», інституції, завданням якої є свідчити милосердя для найбільш потребуючих.
Тому нехай радісне «Тебе Бога прославляємо» („Te Deum”) пролунає під час відзначення ювілею у всіх храмах нашої митрополії. Нехай опіка Матері Божої і наших Покровителів береже нас від злих намірів і буде джерелом надії на наступні роки.
Від серця Вас благословляємо. В ім’я Отця і Сина, і Cвятого Духа.
Львів, Урочистість Богоявлення Господнього
6 січня 2011 року
№ 02/2011
Конференція Римсько-Католицьких Єпископів України
