Я бажаю всім частіше згадувати про Бога і виконувати Його заповіді. Це перше. А друге — любіть Україну. І відкидайте усі свої власні інтереси в ім’я збереження Української держави. Якщо ми всі будемо разом на цьому шляху стояти, — ніяка сила не переможе нашу державу.
На свято Івана Хрестителя предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет відвідав Манявський скит. У співслужінні архієреїв та численного духовенства він звершив урочисте Богослужіння у Хресто-Воздвиженському храмі, а по його закінченні відбувся хресний хід навколо храму та окроплення святою водою віруючих.
Увазі наших читачів пропонуємо перебіг святкувань, окремі думки проповіді та коротке інтерв’ю зі святішим Патріархом Філаретом, який завжди вирізняється серед владик умінням донести складні богословські істини в дохідливій формі проповіді.
Нагадаємо, що 7 липня в Манявському скиті святкують дві події: Різдво іоана Предтечі та святих Іова і Феодосія Манявських, 400-ліття поселення яких у Карпатах відзначали кілька років тому. На храм з’їхалися вірні Івано-Франківської єпархії УПЦ КП і гості, серед яких були представники обласної влади та громадських організацій краю. Його Святості під час Божественної Літургії співслужили митрополит Переяслав-Хмельницький і ректор Київської православної богословської академії Димитрій, митрополит Чернівецький і Буковинський Данило, архієпископ Луцький і Волинський Михаїл, архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, єпископ Одеський і Балтський Яків, єпископ Черкаський і Чигиринський Іоан, єпископ Закарпатський і Ужгородський Кирил, єпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій, єпископ Тернопільський і Бучацький Нестор, єпископ Дрогобицький і Самбірський Матфей та близько 70 священиків івано-Франківської та інших єпархій.
По закінченні богослужінь і хресної ходи з порогу храму патріарх виголосив проповідь, яка стосувалася кожного паломника і присутнього — про покликання людини на землі: «Жити потрібно праведно і благочестиво в будь-яких умовах і різних обставинах, які подає Господь для кожної людини, щоб уподібнюватися святості життя Предтечі. Пам’ятаймо, що не обставини роблять людину святою, а думки, помисли і вчинки роблять її праведною. Тому ми й приходимо на місця, на які нас тягне свята благодать. Чому святі місця так притягують нас?
А тому, що подвиги святих, які тут жили праведно і вели велику духовну борню, надихають нас. І в наш час можна стати праведною людиною, якщо ми будемо виконувати заповіді Божі, якщо ми будемо мати віру Авраама та будемо лагідні, як пророк Мойсей. Адже ми покликані бути подібними до пророка іллі в його ревності до Бога, ми запрошені уподібнюватись пророку Давиду в його покаянні перед Господом. Нас повинні надихати великі праведники і святі на боротьбу з гріхом, яку кожний веде в собі самому. Бо ми призначені не до земного тимчасового життя і народились не для того, щоб прожити 70, чи 80 літ, чи навіть 100 років, а народились, щоб бути у вічному житті. Причому, Господь нас завжди кличе до Себе, щоб ми були з Ним саме у вічному блаженному житті.
Саме для цього, будучи Сином Божим, Ісус Христос став людиною. Щоб нас завести в Царство Небесне, Господь був розіп’ятий, перетерпів сором, зневагу, помер, воскрес і не перестає опікуватися нами ніколи. То чи не соромно нам після цього відмовлятись від Царства Небесного? А кожна людина коли грішить — відмовляється від Царства Небесного. і яка нам тоді користь від вічності, коли в ній ми зустрінемо вічне страждання? Власне тому ми й приходимо на ці святі місця — щоб очистити свої душі від гріха. А Господь, коли бачить наше покаяння і зітхання, — вислуховує наші молитви, прощає нам прогрішення наші, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець».
Окрім моральної науки, Патріарх наголосив, що УПЦ КП була і залишається Церквою українського народу, бо влада міняється, а Церква, яка служить Богові і народові своєму, залишається. І зауважив при цьому: «Бог дав нам незалежну державу, з Його волі вона постала. Отож невже ви думаєте, що Бог не має сили зберегти Українську державу? Якщо хто не вірить у це, то той належить до людей або невіруючих, або тих, які мають сумнів. Але хто має сумнів, — Господь не вислуховує молитви таких людей». Патріарх також висловив вдячність архієпископу Іоасафу, «який вкладає душу і свої сили для розбудови цього святого місця», відзначив церковними нагородами найбільших доброчинців та подякував «усім благодійникам, які допомагають відроджувати це святе місце».
Своєю чергою владика Іоасаф подякував святішому Патріархові за пастирські відвідини та добрі повчання і довершив своє слово многоліттям. По знятті священичого облачення Патріарх радо погодився дати журналістові «Галичини» інтерв’ю.
- З якого року регулярно відвідуєте Манявський скит і що впадає вам у вічі?
— Регулярно відвідую Манявську обитель з 1998 року. і коли я приїжджаю до Манявського скиту, то бачу кожного разу чергове оновлення. Звісно, що в цьому простежується ревна праця і велика заслуга владики архієпископа іоасафа. Знаю, що він тут буває кожного тижня і часто сам працює своїми руками. Радію з того. Ми хочемо відродити славу Манявського скиту, який у минулому відзначався великими духовними традиціями.
- Як ви розцінюєте черговий приїзд Патріарха Кіріла в Україну?
— Наша Церква не проти приїзду Патріарха Кіріла як Патріарха своєї пастви для відродження духовності в своїй Церкві. Не проти. Але, на превеликий жаль, Патріарх Кіріл приїжджає не стільки для духовних потреб своєї пастви, скільки для утвердження в Україні не лише російського православ’я, а й Російської держави. Він тепер виступає з ідеєю «руского міра». А що таке ідея «руского міра» в його розумінні? Це не що інше, як об’єднання трьох держав — Росії, України й Білорусії і навіть Молдови, хоч вона і не має ніякого стосунку до слов’янського світу, але й її до того «міра» тягнуть. Назвемо речі своїми іменами: якщо він займається справою утворення в наших державах «руского міра», то це не що інше, як прикриття звичайного російського імперіалізму, тільки загорнутого в привабливу та яскраву обгортку. Тому ми вважаємо, що ця його праця даремна, бо він займається не властивою духовній особі справою.
- В ЗМІ України не перестають обговорювати те що, мовляв, Патріарх Кіріл просить київських урядовців перейменувати вулицю Івана Мазепи на Лаврську. Своєю чергою ряд організацій і партій виступив проти перейменування вулиці Мазепи «на догоду Москві, оскільки це принижує гідність українців». Яка ваша думка з цього приводу?
— Здається-таки, він звертався до нашої влади, щоб перейменували вул. Мазепи на Лаврську в Києві. Правда, тепер уже відмовляється, бо навіть депутати Партії регіонів виступили проти. Тепер кажуть, що він нібито й не звертався. Але ж звертався, ми знаємо. То чи його це справа — перейменовувати київські вулиці, чи це справа київської влади? А якщо б ми, наприклад, звернулись до Росії перейменувати Красну площу в Москві на якусь іншу, то вони б, напевно, посміялись над нами. Чи не так?
- УПЦ Київського патріархату в Російській державі користується такими ж привілеями і має таку ж підтримку від держави, як РПЦ в Україні, чи немає зовсім ніяких?
— Ні держава, ні РПЦ не підтримують нашої Церкви. Але ми ставимося до Кіріла як до російського Патріарха. І хочемо щоб він російським Патріархом залишався, але не українським. Україна має свого Патріарха. Ми знаємо що він хотів мати титул Московський, Київський і всієї Русі. Хоч це тільки чутки, але за цими чутками стоять реальні намагання. А якщо він мріє стати Київським, то тоді Митрополит Володимир стане Переяслав-Хмельницьким або Білоцерківським чи як? Але ж знаємо, що Митрополит Володимир — предстоятель Української Церкви, яка має самостійність і незалежність в управлінні. Отже, тим самим Патріарх Кіріл хоче обмежити і права Української Церкви, яка наразі — у підпорядкуванні Московського патріархату.
- Як складається ситуація у стосунках УПЦ КП і Константинопольського патріархату?
— Ми маємо добрі контакти із Вселенським патріархом, але ситуація непроста, тому що московський Патріарх усіляко перешкоджає розвиткові нормальних відносин. Визнання УПЦ КП рано чи пізно настане, безсумнівно. Ми дотримуємося того переконання, що Божу справу зупинити не можна. Ми стоїмо на дорозі правди, а правда в житті завжди перемагає.
- Що ви побажали б читачам газети «Галичина»?
— Я бажаю всім частіше згадувати про Бога і виконувати Його заповіді. Це перше. А друге — любіть Україну. І відкидайте усі свої власні інтереси в ім’я збереження Української держави. Якщо ми всі будемо разом на цьому шляху стояти, — ніяка сила не переможе нашу державу.
Цього ж дня Патріарх Філарет відбув до Львова, щоби очолити заупокійну Божественну Літургію та відспівування спочилого митрополита Львівського Андрія (Горака).
P. S. У четвер Київська міська рада перейменувала частину вулиці і. Мазепи на Лаврську вул.
Нагадаємо, що лавра стала архітектурним шедевром українського бароко саме завдяки гетьманові. Свого часу козацька старшина в Бендерах намагалася підрахувати всі пожертвування Мазепи і склала реєстр його фундацій, з якого видно, які величезні суми він жертвував тільки на Печерську лавру. Зокрема на позолочення бані Успенської церкви Києво-Печерської лаври Мазепа видав 20 500 дукатів; на зведення муру довкола Печерського монастиря і церков — мільйон; на великий дзвін і дзвіницю для Печерського монастиря — 73 000 золотих...