Патріарх Філарет пояснив, чому свого часу не підтримував автокефалії Української Православної Церкви, і яким бачить механізм об’єднання УПЦ КП і УАПЦ

В інтерв’ю з нагоди 20-ліття Собору Української Православної Церкви, який підтримав необхідність автокефалії, та 90-ліття Всеукраїнського Собору 1921 р., який проголосив створення УАПЦ, Глава УПЦ КП Патріарх Філарет пояснив, в чому для нього полягає значення цих подій і яким він сьогодні бачить механізм об’єднання всіх прихильників автокефалії Української Церкви. За його словами, цей механізм є простим і зрозумілим.

Одне з питань стосувалося того, що свого часу Патріарх Філарет виступав проти УАПЦ, і саме це нібито й досі є перешкодою для об’єднання.

Патріарх Філарет пояснив, що не міг підтримати автокефалію Української Церкви тоді, коли Україна не була ще незалежною державою, а була у складі Радянського Союзу.

«Якби я підтримав тоді Автокефальну Церкву – чи у 60-80-х роках, чи навіть у роки так званої перебудови – мене би просто відсторонили від служіння, а на моє місце поставили б відданого Москві. Зрештою, так і зробили – але вже був інший час, Україна була незалежною, і тому знищити справу автокефалії не змогли… Доки у справі автокефалії я не відчував підтримки Церкви, яку я очолював, і доки Україна не стала незалежною – я не міг виступити за автокефалію… Тоді, у 1989-91 рр., я дійсно критикував УАПЦ, – але для цього була вагома причина. Бо на хвилі патріотизму серед багатьох справді відданих автокефалії, до УАПЦ кинулося і багато негідних, кар’єристів, які швидко почали пробиватися до її керівництва. Але час виявив, хто є хто – бо рано чи пізно лукаві, такі як Масендич, відпали від Української Церкви.

Разом з тим, зараз можна бачити, що саме завдяки тому, що багато священиків на Галичині виступили за автокефалію Української Церкви – в цій частині України в умовах відновлення структур Греко-Католицької Церкви вдалося зберегти присутність та вплив Православ’я. Бо тоді багатьох священиків спокушали тим, що справжній український патріот може бути лише греко-католиком, а хто православний – той слуга Москви. Священики ж УАПЦ та Київського Патріархату на Галичині в цей період, в умовах гонінь, насильства змогли зберегти вірність Православ’ю, відстояти православну віру. І не тільки зберегти, але й примножити – бо за ці роки на Галичині збудовано велике число нових православних храмів, серед яких багато побудовано громадами УАПЦ. За це їм честь і вдячність», – пояснив в інтерв’ю Глава УПЦ КП.

Як стверджує Патріарх Філарет, минулими роками багато сіялось розбрату і недовіри – і робилося це для того, щоби не допустити об’єднання УАПЦ і Київського Патріархату. Бо, як пояснив першоєрарх,  супротивники автокефалії Української Церкви добре розуміють, який поштовх для розвитку дає таке об’єднання.

«УПЦ Київського Патріархату в 1992 році з’явилася завдяки єднанню тих, хто виступав за автокефалію у складі УАПЦ, і тих, хто виступав за автокефалію у складі УПЦ. Я щиро сприйняв це об’єднання. І думаю в Київському Патріархаті зі мною всі погодяться, що і відродження УАПЦ у 1989 р., і обрання першого Патріарха Київського і всієї України Мстислава на Соборі у 1990 р. – це частина нашої спільної церковної історії, важливі етапи нашої спільної боротьби за церковну незалежність», – наголосив Патріарх Філарет.

Предстоятель УПЦ КП також назвав, «простим і зрозумілим»  механізм для об’єднання всіх прихильників автокефалії Української Церкви.

«Я не раз говорив раніше і зараз можу повторити: з нашої точки зору механізм для об’єднання є простим і зрозумілим. Він полягає в тому, що хто що має – той з тим і залишається після об’єднання. Є священик настоятелем парафії – він і залишається настоятелем. Благочинний, або як кажуть на Галичині – декан – залишається на своїй посаді. Єпископ якими парафіями керував, тими і буде керувати. Хто займав визначне місце у загально-церковному керівництві – той буде мати визначне місце і після об’єднання. Тобто ніхто нічого не втрачає. Навпаки – той, хто об’єднається, лише набуде. Бо зараз, будемо говорити прямо, Київський Патріархат має більший вплив у суспільстві, ніж УАПЦ. Тому треба не вагатися, а робити рішучі кроки назустріч одне одному. Ми до таких кроків готові та відкриті для співпраці з усіма, хто поділяє і підтримує автокефалію Православної Церкви в Україні».