Територію України у війні умовно розділили на три зони. Перша – активних бойових дій. Тоді в неї потрапили якраз Київ і область. Реакція і конкретні справи, які потрібно було робити тут, – були дуже іншими від того, що було в Західній Україні. Друга зона – прилегла до місць, де ведуться бойові дії. А третя – більш спокійна частина центральної і західної України. І у кожній зоні ми, як Церква, діяли по-різному.
Про це Глава УГКЦ розповів в інтерв'ю НВ.
"У зоні бойових дій одностайно вирішили залишитись на місці, бути зі своїм народом. Ми самі були, а іншим допомагали виїхати. Ми намагались облаштовувати бомбосховища, годувати цих людей, одягати і доставляти необхідну допомогу. Але водночас допомагати тим людям, які хочуть рухатись – транспортом, порадами, контактами і так далі. Налагоджували логістику постачання гуманітарних вантажів в ті гарячі точки.
У прилеглій до гарячих точок зоні ми творили логістичні центри і центри допомоги біженцям, які є в дорозі. Наприклад, в перші тижні єдиною дорогою життя, якою користувались мільйони із сходу на захід, був шлях з Умані на Вінницю і дальше на Хмельницький (тому що траса Київ-Житомир була закрита). Ця траса не була пристосована для одночасного руху такої кількості людей. Потрапити з Умані до Хмельницького чи Львова можна було мінімум за 27 годин. Ви собі уявіть ту масу людей, які всі ці доби є в дорозі. І ми тоді намагалися допомогти заправити авто, нагодувати тих людей, їх зігріти, одягнути. Коли хтось бажав, ми створювали можливість для них переночувати.
А з іншого боку ми робили все можливе, щоб рухались інші вантажівки із заходу на схід. Були обставини, коли водії часом не мали великої відваги рухатись дальше на схід – доїжджали до півдня Київської області чи до Житомирської області, чи до Вінницької. І там тоді треба було розвантажити цей великий вантаж на менші бусики і польовими дорогами скерувати туди, де найбільш потрібно. Це була величезна праця. Але такі логістичні центри у нас запрацювали. Я відвідував їх, я просто був вражений винахідливістю наших священників і також великою активністю волонтерів. Без волонтерів і спонтанної відповіді людей різних церков, які долучились до місії нашої Церкви, це все зробити було би складно.
І третя зона – більш спокійна Західна Україна, яка приймала біженців. Треба було їх десь розмістити, знайти дах над головою, забезпечити умови, зокрема для жінок та дітей", - розповів Патріарх Святослав.