До позитивних якостей новообраного глави УГКЦ слід зарахувати і його відданість християнським традиціям. У недалекому минулому він часто знаходив час відвідати Брошнів-Осаду, відслужити там Службу Божу, вклонитися могилі діда івана та покласти вінок на могилу хресної матері Марії Вінтон.
Чин інтронізації
Секретар Синоду єпископів УГКЦ владика Богдан (Дзюрах) зачитує рішення Синоду єпископів УГКЦ про обрання владики Святослава на пост глави УГКЦ. О 10.00 новообраний чільник Церкви сходить на архієрейську «кафедру» в центрі храму. Йому митрополит Іван (Мартиняк) вручає предстоятельський омофор, митрополит Степан (Сорока) — панагію та енкольпіон, митрополит Лаврентій (Гуцуляк) — митру. Жезл — символ прийняття нової влади і нових повноважень — майбутній першоієрарх Церкви отримує з рук архієпископа Львівського ігоря (Возьняка), який до звершення інтронізації виконує обов’язки адміністратора УГКЦ.Напередодні, після оголошення про вибір нового глави Церкви, блаженніший Любомир (Гузар) уже передав владиці Святославові літургійні відзнаки Верховного Архієпископа — енколпіон (медальйон з мощами), панагію та хрест, в яких його попередник упродовж минулого десятиліття служив літургії. Своє предстоятельське богослужіння владика Святослав почав молитвою входження на престол. Після цього виголошується «Молитва за патріарха», яку запровадив патріарх Йосиф Сліпий. Центральним літургійним моментом інтронізації, за візантійською традицією, є обряд посадження на т. зв. горне сідалище, в ході якого митрополити і старші єпископи тричі зводили владику Святослава на престол глави УГКЦ, Верховного архієпископа Києво-Галицького, митрополита Київського, єпископа Кам’янця-Подільського.
В церемонії інтронізації взяли участь близько 60 ієрархів УГКЦ та інших східних католицьких Церков, зокрема єпископи Мелхітської Греко-Католицької Церкви на чолі з патріархом Антіохії Григорієм III (Лагамом), секретар Конгрегації для східних Церков архієпископ Кирил Василь, Апостольський екзарх для католиків візантійського обряду в Сербії та Чорногорії преосвященний владика Юрій (Джуджар), архієпископ Пряшівський для католиків візантійського обряду високопреосвященний владика Іван (Баб’як), архімандрит Ян Сергій (Гаєк) із Білоруської Греко-Католицької Церкви.
На інтронізацію прибув глава УПЦ КП патріарх Філарет, який ще 25 березня листовно привітав блаженнішого Святослава такими словами: «Ваші попередники — владики Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, Любомир Гузар — визнавали потребу й необхідність порозуміння в Україні між православними та греко-католиками, утверджували українську ідентичність Греко-Католицької Церкви. Сподіваюся, що в період Вашого керівництва в УГКЦ набудуть свого подальшого розвитку позитивні досягнення попередніх часів.
Зараз перед християнами в Україні з новою силою постають виклики занепаду суспільної моралі, руйнування традиційних сімейних цінностей, наступу агресивного секуляризму, поширення споживацтва й бездуховності. Дати на ці виклики належну відповідь, засновану на традиційних для українського народу християнських духовних, моральних, культурних цінностях, — поле для співпраці Київського патріархату й УГКЦ. Основи цієї співпраці було закладено в попередні роки, тому сподіваюся на її плідне продовження».
Прислала свого представника — митрополита іларіона — й УПЦ Московського патріархату.
Також на церемонії були присутні екс-президент України Віктор Ющенко, заступник глави Адміністрації Президента України Ганна Герман, посол США в Україні Джон Теффт, а від Івано-Франківської області — голови облради — Олександр Сич та облдержадміністрації — Михайло Вишиванюк, ряд голів районних рад та адміністрацій. Олександр Сич разом з іншими головами обласних рад Галичини привітав нового главу УГКЦ Святослава Шевчука із введенням на престол.
На завершення інтронізації владика Святослав проголосив своє перше патріарше слово. Відтепер нового главу УГКЦ надалі літургійно величатимуть як патріарха.
Стратегія розвитку УГКЦ
Блаженніший Святослав Шевчук уже в своєму першому патріаршому слові відзначив історичну роль УГКЦ в недалекому минулому українського народу та окреслив її стратегічну мету: «Наша Церква у ХХ столітті пішла за своїм Спасителем до кінця. Аж до тотальної заглади на своїй рідній землі і, здавалося б, смерті. Однак ця смерть сотень тисяч наших мирян, священиків, монахів та монахинь на чолі з нашим єпископатом була смертю хресною. А тому й животворящою. Наші батьки, діди й прадіди цим самим об’явили нам, своїм нащадкам, а через нас — і вільній незалежній Україні силу й непереможність Чесного і Животворящого Хреста Господнього. У своєму знеславленні, приниженні і низходженні наша Церква стала саме на цьому місці, місці Воскресіння, коли Сам Небесний Отець прославляв її, воскреслу, Своєю нетлінною Славою... Для мене, молодого, можливо, щойно народженого отця і глави Української Греко-Католицької Церкви, ці слова є підсумком минулого нашої Церкви, сенсом її сучасного і дороговказом на майбутнє. Сьогодні ми, спадкоємці Володимирового хрещення, відчуваємо єдність і тяглість з нашою історією й традицією, переймаємо дорогоцінний спадок наших великих попередників: слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, патріярхів Йосифа, Мирослава-Івана та Любомира...
Святість об’єднаного Божого люду є й буде стратегією розвитку нашої Церкви. Вона живе і діє як єдине тіло в цілому світі, як Церква вселенського масштабу. Вона є й буде душею українського народу, щоб його освячувати, відкрити його серце до свого брата й сусіда, щоби зберегти наш люд як люд Божий і вести його до спасіння і до життя вічного».
Особливо радує те, що блаженніший свідомий місця УГКЦ в світі й в Україні. В інтерв’ю радіо «Свобода» в суботу владика Святослав зазначив, що «перед нашою Церквою сьогодні стоїть великий виклик інкультурації благовісті Євангельської. Не лише, скажімо, в тих культурах, у яких сьогодні наша Церква живе поза межами України, а й так само і в нашій Україні». Щодо єдності українських Церков київської традиції, то блаженніший Шевчук вважає себе послідовником кардинала Гузара: «Ми завжди солідаризувалися і будемо солідаризуватися з братами-православними Київського патріархату. А з другого боку, будемо простягати руку до всіх інших православних Церков, які існують в Україні».
Нагадаємо, що сьогодні відбудеться перша прес-конференція глави УГКЦ блаженнішого Святослава (Шевчука).
Декілька штрихів до біографії патріарха
Нагадаємо, що новий глава УГКЦ є наймолодшим серед єпископів УГКЦ та четвертим за віком серед наймолодших католицьких архієреїв у світі. Попри свій доволі молодий як для єпископа вік він має солідну богословську освіту. Блаженніший здобув ступінь бакалавра, навчаючись на богословському факультеті Папського університету св. Томи Аквінського в Римі. Там же з відзнакою захистив докторат Summa cum laude в галузі богословської антропології та основ морального богослов’я візантійської богословської традиції. Перебував на важливих церковних посадах. З 2002-го по 2005 рік був особистим секретарем глави УГКЦ Любомира Гузара та керівником патріаршої курії. Оскільки блаженніший Святослав зростав і виховувався в Україні, не зайвим буде згадати, що він добре знає українські реалії. Зауважимо, що з Прикарпаттям блаженнішого пов’язують не тільки родинні корені. Покійний отець Михайло Косило, який був викладачем і виховником підпільної духовної семінарії Станіславівської єпархії, був одним із тих, хто мав вирішальний вплив на священиче покликання Святослава Шевчука. Пізніше блаженніший так висловиться про свого духовного наставника: «Завдяки його харизматичному — в доброму сенсі цього слова — впливові я рішився на цю дорогу, і саме в неодруженому стані, бо в тому часі послужити Церкві потрібно було до кінця. Це означало зректися своїх приватних планів на майбутнє і взяти на свої плечі це Христове ярмо переслідуваної Церкви та їй послужити».
До позитивних якостей новообраного глави УГКЦ слід зарахувати і його відданість християнським традиціям. У недалекому минулому він часто знаходив час відвідати Брошнів-Осаду, відслужити там Службу Божу, вклонитися могилі діда івана та покласти вінок на могилу хресної матері Марії Вінтон. До речі, жителі Брошнева-Осади та їх парох о. Зіновій Божик його вибір на главу Церкви зустріли з піднесенням і запрошують блаженнішого за першої-ліпшої нагоди відвідати їх.
Роман ІВАСІВ