«Патріярхат» у жовтні: Інтелігенція-богослов'я-майбутнє

Не виявимо таємницю, якщо скажемо, що живемо у час зміни світоглядних і культурних епох, час чергової технологічної революції. Щоправда, в світовій історії це не вперше і не востаннє… І всі ці зміни значною мірою змінюють саму ж людину, її зв’язки з іншими людьми, зі світом матеріальним, з Богом… Такий стан речей певною мірою можна порівняти з постійним виром, який крутить нас у різні боки, а ми, не припиняючи перебування у тому русі (бо ж не зупинимо процесів, що точаться довкола) мусимо, – як християни, – знаходити сили й мудрості триматися свого особливого напрямку.

Отож, мудрості, а радше вкрай необхідної нині християнам інтелігентності, освіченості, ерудованості присвячено головну тему п’ятого номеру часопису «Патріярхат».

Чудове впровадження у розуміння інтелігентності та кілька рецептів того як українські Церкви могли б її примножити для духовного блага загалу — пише д-р Андрій Сороковський, голова Українського Патріярхального Товариства у США «Інтелігенція і Церква». У схожому руслі аналізу й пропозицій рухається і Михайло Шелудько, біблійний катехит, редактор сайту «Православні католики Одеси»; проте він акцентує увагу на інтелектуальному розвиткові священиків. Про це у статті «На одній хвилі. Формація священиків, молодь і майбутнє Церкви».

Звісно, не стільки інтелектуальний рівень християн, скільки живий досвід зустрічі з Христом є визначальним у ділі спасіння кожного вірного, бо, як писав апостол Павло: «Коли … греки мудрости шукають, – ми проповідуємо Христа розп'ятого» (І Кор. 1,22). Але той же апостол Павло, щоб проповідувати грекам, використовував їхні «засоби та контекст середовища». Те саме мусимо робити й ми – вивчати середовище і реагувати на актуальні пасторальні виклики, якщо хочемо бути Церквою успішною духовно. Отець Олег Гірник розвиває тему «Про автокефалію і патріархат як богословську проблему».

Стисле і влучне порівняння розвитку у повоєнні часи в діаспорі двох спільнот: православної та греко-католицької – спадкоємиць Володимирового хрещення – робить Архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор Ісіченко, накладаючи його на фон діяльності Патріарха Йосифа Сліпого і пропонуючи до розгляду успішний досвід останнього як відповідь на сьогоднішню кризу української церковної ідентичності. Про доцентровий рух стаття «Патріарх Йосиф Сліпий і драма ідентичності Київської Церкви».

Як вже вище було сказано: Церква має реагувати на актуальні пасторальні виклики. Одним з таких є ставлення до жінок в Україні, адже: «Заморожена війна між Україною і Росією та її терористичними угрупованнями підвищила та посилила небезпеки, які стоять перед жінками в Україні. Знаємо з досвіду В’єтнамської війни та недавніх воєн в Іраку й Афганістані, що ветерани, які страждають від посттравматичного стресового розладу, можуть завдавати жахливих страждань найближчим людям – дружинам, близьким і дітям. Ця криза вже настає після трьох років війни в Україні». «Чи Революція Гідності матиме наслідки для жіноцтва», – ставить питання, аналізує і шукає розв’язків Олесь Кузьма, керівник Відділу розвитку Української католицької освітньої фундації в Чикаго.

Традиційно, частина матеріалів «Патріярхату» присвячена історії та християнській культурі. У цьому номері кандидат мистецтвознавства Юлія Матвєєва завершує оригінальну «екскурсію» давніми храмами, в якій пояснює символіку тканинних елементів, які візуалізують біблійне слово про небеса — «Зображення неба у візантійському мистецтві».

У 15-ту річницю переставлення про «народного владику», апостола підпільної Церкви на Закарпатті, єпископа Івана Марґітича, розповідає о. Михайло Михайлець у статті «Підпільна діяльність владики Івана Марґітича».

Як сьогодні, так і в минулому Церква (яка б то не була) значною мірою впливає на курс політики і народу. Це яскраво видно на прикладі рішень Головної Руської Ради, до складу якої входило чимало галицького духовенства. Які наслідки це дало українцям? Читайте у статті історика Віктора Заславського «Польсько-українські відносини під час «Весни народів»».

«П’ятий номер «Патріярхату» видався не просто цікавим, він – суцільне натхнення», — впевнено твердить Ліда Мідик, заступник головного редактора журналу.