Перенесено некрополь Вознесенського дівочого монастиря м. Києва
8 грудня до Свято-Вознесенського Флорівського жіночого монастиря м. Києва перенесено некрополь Вознесенського дівочого монастиря, який був виявлений під час археологічних розкопок на території Національного культурно-музейного комплексу "Мистецький Арсенал", повідомляє офіційний сайт УПЦ.
Церемонію перепоховання 65-ти спочилих очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, який відправив Заупокійну літію на місці перепоховання.
Наприкінці богослужіння Митрополит Володимир звернувся до присутніх зі словом проповіді, де зокрема сказав:
«Сьогодні ми підносимо наші молитви за трудівниць, які несли церковний послух недалеко від Лаври, у Вознесенському дівочому монастирі. Попросимо, щоби Бог — Бог живих та мертвих упокоїв та пом’янув їх у Своєму Царстві та їхніми молитвами надіслав нам мир, здоров’я та благоденство».
Довідка. Перші письмові свідчення про існування Вознесенського жіночого монастиря поруч із Києво-Печерською Лаврою датовані початком XVI-го століття. Монастир перебував під духовною опікою Печерського архімандрита і славився гаптуванням церковних корогв та богослужбових строїв. Близько 1683 року ігуменею монастиря стала мати майбутнього гетьмана Івана Мазепи Марія Магдалина (Мазепина, в дівоцтві – Мокієвська) (†1707). Вона очолювала Печерський Вознесенський монастир впродовж майже 25 років.
Втім, 1706 року військові потреби імперії перевершили духовні: за указом Петра І було закладено Києво-Печерську цитадель, куди увійшла територія монастиря, а в 1711–1712 рр. Вознесенський монастир переведено на Поділ та об’єднано з громадою Флорівської жіночої обителі. Печерські черниці перенесли у Флорівський монастир свою головну святиню – чудотворну ікону Божої Матері Рудненську, місцеперебування якої невідоме з 1920-х рр. У пам’ять про залишену печерську обитель вони й на Подолі побудували Вознесенську церкву. А закладений Марією Магдалиною (Мазепиною) у 1705 році Вознесенський храм Печерського монастиря проіснував недовго — наприкінці XVIII-го століття на його місці було споруджено головний корпус Арсеналу.
