Літургійна традиція нашої Церкви зберегла надзвичайно давню й змістовну практику завершення періоду П’ятдесятниці — 50-денного святкування Христового Воскресіння, яке сповнюється очікуванням і прийняттям благодаті Святого Духа. Згідно зі стародавнім уставом, упродовж цього часу заборонялося здійснювати молитви навколішки. Саме тому у вечір неділі П’ятдесятниці звершується окремий чин молитов із коліноприклоненням. Ця традиція має глибокі історичні корені та відсилає до часу, коли П’ятдесятниця справді позначала завершення пасхального циклу. На це, зокрема, все ще вказує одна з молитов цього чину.
За своїм походженням чин коліноприклонних молитов належить до стародавньої константинопольської традиції. Як й інші богослужіння добового кола цієї катедральної традиції, він складався зі співу трьох антифонів, після яких, під час завершення останнього, звершувався вхід предстоятеля і решти клиру до святилища. Якщо урочистість дня передбачала, після входу читали біблійні тексти. В інших випадках одразу після входу диякон виголошував мирну ектенію, яку священнослужитель завершував молитвами відпусту, мирствуванням та особливою молитвою схиляння голови (главоприклонною).
Згодом, з причин, що залишаються неясними, цей чин було приєднано до звичайної катедральної константинопольської вечірні, яка вже сама по собі містила п’ять власних молитов. У результаті утворилося дублювання — друга група молитов у нинішньому чині коліноприклонення (молитви, що починаються словами: «Благословен єси, Господи Владико вседержителю…», «Господи, Господи, Ти ізбавив нас…», «Боже великий і вічний…», «Боже великий і вишній…», «Господи Боже наш, що прихилив небеса…») є, фактично, давніми молитвами катедральної вечірні константинопольського типу. При цьому дві останні молитви все ще входять до складу сучасної вечірні як 8-ма світильна та заключна главоприклонна молитва.
Однак на цьому ‘розвиток’ обряду не зупинився. Згодом ці, вже продубльовані тексти, були включені до сучасної ‘візантійської’ вечірні, яка прийшла в Константинополь з Єрусалиму з монахами святого Сави Освященного. Причому спосіб їхньої інтеграції в сучасному уставі є лише однією з численних можливих редакцій, що існували вже в XI столітті. Цікаве свідчення щодо різноманіття варіантів цих інтеграцій надає патріарший євхологіон Coislin 213 (датований 1027 роком), автор якого зазначає:
«Велика Церква Божа звершує порядок молитов коліноприклонення П’ятдесятниці, як це описано вище, а інші — соборні, домашні чи монастирські — кожна по-своєму: одні — після прокімена та ектенії, усі чотири молитви підряд, а тоді “Сподоби, Господи”, стихири “Днесь на знамення” і решту чину; інші — після прокімена, молитви, а ектенію — в кінці вечірні; ще інші — після прокімена та ектенії одну молитву й першу стихиру, потім другу молитву і наступну стихиру, і так далі; ще інші — три молитви перед стихирами й четверту після них, після чого “Нині відпускаєш раба Твого…”; деякі ж — лише три молитви, а четверту не промовляють, що не є ані похвальним, ані справедливим, бо кожен священик або має ревність і знання, або неуцтво й простоту, або просто так прийняли деякі церкви».
Таким чином, маємо справу з типовим явищем для візантійської літургійної історії: традиція постійно розросталась, нашаровувалась, іноді втрачала внутрішню логіку, і лише джерелознавчий аналіз дозволяє відновити первісну структуру та значення. У підсумку стає очевидним, що відновлення «словесності» (λογική λατρεία) нашого богослужіння можливе лише за умови критичного осмислення, очищення текстів від нашарувань і повернення до їх первісної, властивої давній катедральній візантійській традиції форми — тієї, що «ясніє шляхетною простотою, відзначається стислістю й прозорістю та уникає зайвих повторень, а, отже, є доступною для вірних і не потребує численних пояснень» (КСЛ 34).
З огляду на це, реконструкція первісного чину коліноприклонних молитов могла б мати приблизно такий вигляд:
* * *
Священник: Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Священник: Прихиливши коліна, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Священник, схиливши коліна, мовить першу молитву: Пречистий, нескверний, безначальний, невидимий, неосяжний, недослідний, незмінний, незлобивий Господи, Ти єдин безсмертний і в світлі живеш неприступному, Ти сотворив небо, і землю, і море, і все создане в них. Перш, ніж попросимо, всім прошене сповняєш. Тобі молимося і Тебе просимо, Владико людинолюбний, Отче Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, що ради нас, людей, і нашого спасення зійшов з небес і воплотився з Духа Святого і Марії Приснодіви і преславної Богородиці. Він бо спершу словами навчав, а опісля і ділами показав, коли спасенні страсті перетерпів і дав нам, смиренним, грішним і недостойним рабам Твоїм, образ моління приносити Тобі, схиляючи шию і коліна за свої гріхи і за людські невідання. Ти сам, багатомилостивий і людинолюбний, вислухай нас, коли лиш призовемо Тебе, особливо ж у цей день П’ятдесятниці, в який Господь наш Ісус Христос, по вознесенні на небеса і праворуч Тебе, Бога і Отця, сидінні, послав Святого Духа на святих своїх учеників і апостолів, який осів на кожному з них зосібна, і всі вони сповнились невичерпної благодаті Його, і говорили іншими мовами про владні чини Твої, і пророкували. Нині, отже, вислухай нас, що молимося Тобі, і пом’яни нас, смиренних і осуджених, і поверни з полону душі наші, милість Твою через молитву до нас маючи. Прийми нас, що припадаємо до Тебе і кличемо: ми згрішили. Тобі ми віддані від утроби, від лона матері нашої, Ти бо єси Бог наш. Але тому, що в марноті змигнули дні наші, ми позбавлені Твоєї помочі, і остались без жодного одвіту. Ти на щедроти Твої уповаючи, взиваємо: Гріхів юности нашої і невідання не пом’яни, від таємних наших очисти нас і не відкинь нас у час старости як знидіє кріпость наша, не остав нас. Перше, ніж повернемося в землю, сподоби навернутися до Тебе, і будь уважним до нас доброзичливістю і благодаттю. Зміряй беззаконня наші щедротами Твоїми. Безлічі прогрішень наших щедрот Твоїх безодню протистав. Споглянь з висоти святої Твоєї, Господи, на людей Твоїх, що предстоять і очікують від Тебе багатої милости. Посіти нас благістю Твоєю, ізбав нас від насилля диявольського. Утверди наше життя святими і священними законами Твоїми. Ангела вірного хранителя пристав людям Твоїм. Усіх нас в царство Твоє ізбери. Дай прощення тим, що на Тебе уповають. Прости їм і нам гріхи, очисти нас діянням Святого Твого Духа, розруши ворожі засідки на нас. Благодаттю і щедротами єдинородного Сина Твого з яким благословен єси, з пресвятим, благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І співають перший антифон:
Стих 1: Любо мені, що почує Господь голос моління мого. (Пс. 114,1).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 2: Бо прихилив Він вухо Своє до мене, і у дні мої призову. (Пс. 114,2).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 3: Огорнули мене болі смертні, біди адові спіткали мене. (Пс. 114,3).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 4: Скорботи і болю зазнав я і Ім’я Господнє призвав. (Пс. 114,3).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
І співають тропар, глас 3: Нині явно стали мови всім знаменням:* Юдеї бо, від яких по плоті Христос,* невірством занедужавши,* Божої благодаті не розпізнали,* а ми, покликані з народів,* Божественного Світла сподобилися,* утвердившись словами учнів,* вістуючих славу Доброчинця всіх Бога.* З ними серця і коліна приклонивши,* з вірою поклонімся Святому Духові,* утверджені Спасителем душ наших.
І коли завершать співати, мовить єрей: Ще і ще, прихиливши коліна, в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Єрей, схиливши коліна, мовить другу молитву: Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти дав людям мир Твій, ще за життя і бувши з нами, Ти на невід’ємне насліддя завжди даєш вірним дар Пресвятого Духа, а ще більш явлено днесь Ти зіслав цю благодать Твоїм ученикам і апостолам і їх уста утвердив вогненними язиками, якими ми, ввесь людський рід, власним слухом сприйнявши богопізнання у своїй мові, світлом Духа просвітилися і від омани, наче від темряви, визволилися, і роздаванням відчутних і вогненних язиків, і надприродним діянням навчилися віри в Тебе, і просвітилися, щоб Тебе благословити з Отцем і Святим Духом, в єдинім божестві і силі і владі. Ти бо єси сяєво Отчеє, Його сутності і єства незмінне і непохитне начертання, джерело премудрости і благодати: відкрий і мені, грішному, уста і навчи мене, як належить і про що треба молитися. Велике бо множество гріхів моїх знаєш, але Твоя добросердечність переможе їх безмір. Бо ось я зі страхом стою перед Тобою, кинувши в глибину Твоєї милости відчай душі моєї. Покермуй життям моїм Ти, що словом направляєш все сотворіння невимовною силою премудрости, тиха пристане бурями гнаних. Вкажи мені путь, по якій я піду. Духа премудрости Твоєї помислам моїм подай, духа розуму безумству моєму даруй, духом страху Твого отіни діла мої, і духа правого обнови в утробі моїй, і духом владущим утверди непевні мої мислі, щоб повсякденно духом Твоїм благим до корисного спрямовуваний, я сподобився сповняти заповіді Твої і завжди пам’ятати про Твоє славне пришестя, коли наші вчинки розсуджуватимеш. Не погордуй мною, оманюваним тлінними красотами цього світу, але скріпи, щоб прагнув я одержати скарби майбутні. Ти бо мовив, Владико, що як тільки хтось попросить щось і ім’я Твоє, безперешкодно прийме від Твого присносущного Бога і Отця. Тим-то і я, грішний, у пришесті Твого Святого Духа, молю Твою доброту: що тільки я просив, подай мені на спасення. Так, Господи, всякого діяння доброго дателю багатий і благ подателю, Ти бо щедро даєш, про що просимо. Ти єси співчутливий і милостивий, що безгрішно став співучасником нашого тіла, Ти прихиляєшся добросердечно до тих, що приклоняють коліна перед Тобою, Ти став очищенням гріхів наших. Дай же, Господи, людям Твоїм щедроти Твої, вислухай нас з неба святого Твого, освяти нас силою спасительної десниці Твоєї, покрий нас покровом крил Твоїх, не погорди ділами рук Твоїх. Проти Тебе єдиного грішимо, але і Тобі єдиному служимо; не вміємо кланятися Богові чужому, ані простягати руки наші, Владико, до бога іншого. Прости нам гріхи і, прийнявши наші коліноприклонні моління, простягни до всіх нас руку помочі; прийми молитву всіх як кадило приємне, що перед царство Твоє преблаге возноситься, бо Твоє єсть милувати і спасати, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Отцем Твоїм і пресвятим, блажим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І співають другий антифон:
Стих 1: Вірував я, тому й промовив; та був я принижений вельми. (Пс. 115,1).
Приспів: Спаси нас, Утішителю благий, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 2: І сказав я в пориві моєму: «Всяка людина – оманлива!» (Пс. 115,2).
Приспів: Спаси нас, Утішителю благий, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 3: Що воздам Господеві за все, що Він дав мені? (Пс. 115,3).
Приспів: Спаси нас, Утішителю благий, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 4: Чашу спасіння прийму, і Ім’я Господнє призову. (Пс. 115,4).
Приспів: Спаси нас, Утішителю благий, співаємо Тобі: Алилуя.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
І співають тропар, глас 3: Нині Утішитель-Дух на всяку плоть вилився:* бо від Апостолів ликування почавши,* від них по причастю Він вірним благодать простягнув,* і посвідчує Своє могутнє пришестя в вогненному виді,* у́чням роздаючи мови* на піснеспів і прославу Божу.* Тим-то ми, серцями умозримо просвічувані,* в вірі утверджені Святим Духом,* молимося про спасіння душ наших.
Коли завершать, мовить священник: Ще і ще, схиливши коліна, в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Священник, схиливши коліна мовить третю молитву: Приснотекуче, животворне і просвітительне джерело, співприсносущна Отцю творча сило, Ти, Христе Боже наш, прекрасно сповнив увесь промисел за людське спасення. Ти розірвав нерозривані окови смерти й адові засуви, Ти подолав безліч лукавих духів, привівши себе за нас до непорочного заколення, і дав у жертву пречисте тіло, недіткнене і неприступне для всякого гріха, і цим страшним і невимовним священодіянням дарував нам вічне життя. Ти зійшов до аду, кайдани вічні покрушив і тим, що в темряві сиділи, вихід показав, а злоначальника і глибинного змія богомудрою принадою зловив і зв’язав путами мряки в тартарі і в огні незгасному, і в тьмі кромішній незміренною Твоєю кріпостю припечатав, велична премудросте отча. Ти з’явився великим помічником для загрожених напастями і просвітив тих, що сидять у темряві і тіні смертній. Ти, слави вічної Господа і Отця Всевишнього возлюблений Сину, присносущне світло від присносущного світла, сонце правди, вислухай нас, що молимось Тобі, і упокой душі рабів Твоїх, передше усопших Отців і братів наших, і всіх інших рідних по плоті, і всіх своїх у вірі, що їх пам’ять нині творимо. Бо в Тебе влада над усіма і в руці Твоїй тримаєш всі кінці землі, Владико вседержителю, Боже отців і Господи милости, Творче роду смертного і безсмертного, і всього людського єства, створюваного і знову розв’язуваного, життя і кончини, пробування тут і переставлення туди. Ти виміряєш літа живим і встановляєш час смерти, Ти зводиш до аду і виводиш, зв’язуєш в немочі і відпускаєш в силі, Ти теперішнє придатно устроюєш і корисно управляєш майбутнім, Ти жалом смерти ранених оживляєш надією воскресення. Ти сам, Владико всіх, Боже Спасителю наш, надіє всіх кінців землі і тих, що на морі далеко, показав нам і в цей останній і великий спасенний день П’ятдесятниці тайну святої і єдиносущної і співприсносущної і незлитої і незлитної Тройці, зішестя і пришестя святого і животворящого Твого Духа в виді вогненних язиків Ти вилив на святих Твоїх апостолів і поставив їх благовісниками благочестивої нашої віри, і показав їх ісповідниками і проповідниками істинного богослов’я. Ти в це найдовершеніше і спасенне свято сподобив за утримуваних в аді приймати молитви помилування. Ти подаєш нам велику надію, що зішлеш тим, що відійшли, ослабу від скорбот, які їх опановують, і потіху. Вислухай нас, смиренних і недостойних, що молимось Тобі, і упокой душі рабів Твоїх, передше усопших, на місці світлім, на місці квітучім, на місці прохолоднім, звідки втекла всяка болізнь, печаль і зітхання, і осели духи їхні в оселях праведних, і сподоби їх миру і полегшення. Бо не мертві прославлять Тебе, Господи, ані сущі в аді не осміляться принести Тобі ісповідання, тільки ми, живі, благословимо Тебе, і молимо, і молитви і жертви вмилостивлення приносимо Тобі за душі їх, бо милостивий і людинолюбний Бог єси і Тобі славу возсилаємо з безначальним Отцем Твоїм і пресвятим, благим і животворящим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І співають третій антифон:
Стих 1: Хваліте Го́спода, всі наро́ди, (Пс 116: 1а)
Приспів: Святий Боже, святий Кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас.
Стих 2: похваліте Його́, всі племе́на. (Пс 116: 1б)
Приспів: Святий Боже, святий Кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас.
Стих 3: Бо утверди́лася ми́лість Його́ на нас, (Пс 116: 2а)
Приспів: Святий Боже, святий Кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас.
Стих 4: і вірність Госпо́дня трива́є повік. (Пс 116: 2б)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
І співають тропар, глас 3: Ни́ні зодяга́ються си́лою Христо́вою з висоти́ Апо́столи:* бо оно́влює їх Утіши́тель,* у них оно́влюваний, таїнстве́нним оно́вленням пізнання́.* Проголо́шуючи Його́ ди́вними і високомо́вними голоса́ми,* вони́ навча́ють нас почита́ти* вічносу́ще і про́сте Триіпоста́сне Єство́ Доброчи́нця всіх Бо́га.* Тим-то, просвічені їх уче́ннями,* Отцю́ поклонімся з Си́ном і Ду́хом,* мо́лячись про спасіння душ на́ших.
На «Слава» священник входить у святилище, цілує святий престол, повертається до вірних і виголошує: Будьмо уважні! Мир усім!
Вірні: І духові твоєму!
Священник: Премудрість! Будьмо уважні!
Вірні прокімен великий, глас 7:
Приспів: Хто Бог великий, як Бог наш? Ти єси Бог, що твориш чудеса. (Пс 76: 14б-15а)
Стих 1: Явив єси між народами силу Твою. (Пс 76:15б)
Стих 2: Мовив я: «Нині почав я розуміти: ця зміна – від десниці Всевишнього». (Пс 76:11)
Стих 3: Згадав я діла Господні; бо згадуватиму від початку чудеса Твої.
І знову: Хто Бог великий:
І після цього диякон: Премудрість! Прості! Слухаймо святе євангеліє.
Священник: Мир усім!
Диякон: Від Йоана святого євангелія читання.
Священник: Будьмо уважні.
Євангеліє від Йоана (20:19-23): А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!». Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас». Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються».
Диякон: В мирі Господеві помолімся.
Вірні після кожного прошення: Господи, помилуй.
За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.
За мир усього світу, за добре стояння святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімся.
За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.
За предстоячих людей, що очікують благодати Святого Духа, Господу помолімся.
Щоб щедро зійшли на нас милості Господа Бога нашого, молимося.
За тих, що перед Господом приклоняють серця свої і коліна, Господу помолімся.
Щоб нам скріпитися на звершення боговгодности, Господу помолімся.
Щоб прийнято наші коліноприклонення, немов кадило перед Ним, Господу помолімся.
Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву і нужди, Господу помолімся.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
І після цього священник молитву відпусту: Владико всіх і Творче, воістину Твоє і справді велике це таїнство є тимчасове звільнення Твоїх творінь, а після цього з’єднання і упокоювання навіки. Твою благодать у всьому ісповідуємо, у наших входах на цей світ і в ісходах, що запевнюють нам надію на воскресення і життя нетлінне, яке за Твоєю необманною обітницею отримаємо в майбутньому другому пришесті Твоєму. Бо Ти єси і воскресення нашого начальник, і непідкупний і людинолюбний суддя тих, що жили, і Владика і Господь винагороди. Ти найправдивіше сполучився з нами в тілі і крові, заради надзвичайного зшестя; Ти наші прийняв єси невідлучні страсті за милосердям щедрот, коли Ти по своїй волі був спокушений, і в чому Ти сам спокусився і пострадав єси, нам, спокушуваним, за власною обітницею став помічником, тому-то Ти привів нас разом у Твоє безстрастя. Прийми, отже, Владико, мольби і моління наші, і упокой усіх отців кожного з нас і матерів, і братів, і сестер, і дітей, і інших рідних і одноплемінників, і всі душі, раніше спочилі в надії на воскресення і життя вічне, і вчини душі їх та імена в книзі життя, на лоні Авраама, Ісаака і Якова, в країні живих, у царстві небесному, в раї насолоди, впроваджуючи світлими Твоїми ангелами їх усіх у святі Твої обителі. Піднеси й тіла наші в день, що його Ти призначив за Твоєю святою і необманною обітницею. Бо нема, Господи, смерти для рабів Твоїх, коли вийдемо з тіла і до Тебе, Бога нашого, прийдемо, але переставлення від печальнішого до кориснішого й солодшого, і упокоєння, і радість. А якщо чимось і згрішили перед Тобою, милостивий будь і нам, і їм, бо перед Тобою ніхто не є чистий від скверни, навіть якщо один день життя його є, тільки Ти єдиний явився на землі безгрішний Господь наш Ісус Христос, яким усі надіємося отримати милість і відпущення гріхів. Заради цього і нам, і їм, як благий і чоловіколюбець Бог, ослаби, відпусти, прости гріхопадіння наші, вольні і невольні, свідомі й несвідомі, явні і неявні, ділом, помислом, словом, в усіх наших зверненнях і рухах. І тим, що відійшли, даруй свободу і полегшу, а нас, що тут є, благослови, кінець благий і мирний даруючи нам і всім людям Твоїм, і відкрий нам на страшному і лячному Твоєму пришесті серце милостиве й людинолюбне, і вчини нас достойними царства Твого, бо Ти єси упокоєння душ і тіл наших, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Священник: Мир усім.
Вірні: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші Господеві приклоніте.
Священник: Всеблагий Господи, Боже наш, Ти схиляєш день до вечора і подаєш нам утіху з усієї досвідченої мудрості Твоєї: Сам, Владико, прийми молитву нашу як кадило перед Тобою, і хай сонце правди Твоєї не зайде через гріхи наші, але прости й відпусти заступництвом пресвятої Богородиці і всіх святих Твоїх, життя наше умиротвори, молитву нашу благоприємною вчини і пом’яни всю братію нашу і всіх нас Царства Твого сподоби, Сущий благословенний Бог наш нині і повсякчас і на віки віків.
Вірні: Амінь.