Перша сесія Всецерковного форуму УГКЦ відбулася в онлайн-режимі
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Відкрив форум Блаженніший Святослав, який у своєму вступному слові представив усім учасникам провідну ідею заходу – за неможливості проведення чергової VII сесії Патріаршого Собору через пандемією COVID-19, продовжувати перебувати в соборовості за посередництвом можливостей сучасних комунікаційних технологій.
«Темою сьогоднішньої зустрічі є справа синодальності, яка була проголошена Святішим Отцем Папою Франциском як тема наступного Папського синоду», – наголосив у слові Предстоятель.
«Ми маємо прекрасну можливість сьогодні застановитися над живою дієвістю цієї практики в лоні нашої Церкви з тим, щоби максимально скористатися нею в сьогоднішніх складних обставинах життя, а також для того, щоби могти представити цю нашу практику соборування як приклад на розгляд цілої Вселенської Церкви».
Опісля промовив о. д-р Михайло Квятковський, який представив бачення Вінніпезької митрополії. Він наголосив, що в силу різнорідних життєвих обставин діяльності нашої Церкви в Канаді практика синодальності в наших спільнотах є досить розвиненою.
Від Паризької єпархії слово взяв о. Ігор Ранця. Доповідач розповів про складне історичне становлення та особливу специфіку Паризької єпархії, що розлого розкинулася в п’яти різних країнах, кожна з яких має свій окремішній історичний контекст і специфіку щоденного життя.
Пізніше виступив владика Кеннет Новаківський з Лондонської єпархії. Владика розпочав з необхідності найперше розібратися в актуальній ситуації та прислухатися до потреб людей та голосу Святого Духа, який продовжує промовляти. Відтак, слід вчитися любити, причому любити діяльно. Великої важливості в теперішніх часах також набирає постава вияву милосердя щодо інших людей.
Від імені Німецького екзархату слово промовив о. Андрій Химчук, пригадавши слова владики Богдана, що охарактеризував синодальність не як існування синоду, а як спільне крокування до спасіння у Христі на виконання Божої волі. «Особливим пріоритетом в нашому служінні є наша присутність у лікарнях та в’язницях, а також наша участь у контексті спільних молитов та спільно організованих із різними церковними спільнотами (латинською, протестантською тощо) заходів», – наголосив о. Андрій.
Пані Іванка Броневич, представниця екзархату в Італії, яка разом із владикою Діонісієм Ляховичем, Апостольським екзархом для українців-католиків візантійського обряду в Італії, була присутньою на відкритті Папського Синоду. Вона висловила свою повну підтримку багатьом ініціативам та баченням, що вже були передше висловлені іншими доповідачами.
Про стан української спільноти в умовах місцевого «жорсткого карантину» і актуальний стан УГКЦ в Австралії розповів п. Стефан Романів, співдоповідач від Мельбурнської єпархії.
Відтак основну тему цієї першої сесії «Про синодальний шлях Церкви», представив єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Теодор Мартинюк.
Друга частина зустрічі була присвячена обговоренню теми. Учасники мали можливість висловити свої міркування. Першою виступила представниця Києво-Галицької митрополії п. Яна Волощук, яка наголосила на необхідності дати можливість бути почутими в Церкві молодим людям, що якимось чином повинні проявити себе в житті.
Бачення теми від імені Львівської митрополії представив о. Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа. Він наголосив на тому, що діалог у митрополії здійснюється за посередництвом офіційних структур, у живому контакті з очільником архиєпархії та через конференції на різні теми, концерти, інші подібні заходи. Існує дуже багато різних можливостей, що використовуються: школи, місії, капеланії, прощі, фестивалі, служіння Карітасу тощо. Однак є і певні труднощі. Поважна проблема – формалізм, що присутній на всіх щаблях адміністрування.
Від імені Івано-Франківської митрополії мав слово о. Іван Стефурак. Він представив ряд думок, сформульованих на місцевих єпархіальних Соборах, наголосивши на тому, що «наша Східна Церква завжди була синодальною, навіть тоді, коли її уста були закриті». «Першим кроком синодальності є наш Парафіяльний правильник, зміст і правила якого є просякнуті духом синодальності», – наголосив доповідач.
Потім слово від Тернопільсько-Зборівської митрополії було надано п. Анні Зварич. Вона пригадала, що «мирянин є неначе рукою єпископа», за відомим висловом бл. пам’яті Патріарха Любомира. Мирянин свідчить не тільки в Церкві, але також і на своєму безпосередньому місці праці. Пані Анна наголосила на важливості прощ, особливо тих, які об’єднують представників різних конфесій у їхньому бажанні Бога.
Наступним можливість висловити свою думку щодо зустрічі мав о. Стефан Батрух, делегат Перемишельсько-Варшавської митрополії.
Блаженніший Святослав, коментуючи його участь, висловив щиру подяку структурам нашої Церкви в Польщі за їхню чутливість до наших українських емігрантів (число яких в останніх часах перевищило мільйон осіб) через відкриття нових місійних станиць та запрошення священиків з України для задоволення їхніх духовних потреб.
Потім слово було надано владиці Володимиру Ковбичу, який представив бачення теми синодальності від Куритибської митрополії. Він розповів про спільне служіння греко-католиків із римо-католиками в Бразилії, яке починається від маленьких парафій та зростає в семінаріях, а пізніше – в парафіяльному служінні. Потребою є загальний стратегічний план розвитку парафіяльного душпастирства.
Про соборове діяння у Філадельфійській митрополії розповіла п. Софія Захарчук. Соборність, на її думку, це – «зійтися і слухати одне одного… Відтак постає питання необхідності налагодження «горизонтальної» комунікації». Доповідач розповіла про співпрацю між митрополією та Паризькою єпархією, окремими єпархіями з Канади.
Опісля слово промовив о. д-р Михайло Квятковський, який представив бачення Вінніпезької митрополії. Він наголосив, що в силу різнорідних життєвих обставин діяльності нашої Церкви в Канаді практика синодальності в наших спільнотах є досить розвиненою.
Від Паризької єпархії слово взяв о. Ігор Ранця. Доповідач розповів про складне історичне становлення та особливу специфіку Паризької єпархії, що розлого розкинулася в п’яти різних країнах, кожна з яких має свій окремішній історичний контекст і специфіку щоденного життя.
Пізніше слово було передано владиці Кеннету Новаківському з Лондонської єпархії. Владика розпочав з необхідності найперше розібратися в актуальній ситуації, а відтак прислухатися до потреб людей та голосу Святого Духа, який продовжує промовляти. Відтак, слід вчитися любити, причому любити діяльно. Великої важливості в теперішніх часах також набирає постава вияву милосердя щодо інших людей.
Від імені Німецького екзархату слово промовив о. Андрій Химчук, пригадавши слова владики Богдана, що охарактеризував синодальність не як існування синоду, а як спільне крокування до спасіння у Христі на виконання Божої волі. «Особливим пріоритетом в нашому служінні є наша присутність у лікарнях та в’язницях, а також наша участь у контексті спільних молитов та спільно організованих із різними церковними спільнотами (латинською, протестантською тощо) заходів», – наголосив о. Андрій.
Пані Іванка Броневич, представниця екзархату в Італії, яка разом із владикою Діонісієм Ляховичем, Апостольським екзархом для українців-католиків візантійського обряду в Італії, була присутньою на відкритті Папського синоду. Вона висловила свою повну підтримку багатьом ініціативам та баченням, що вже були передше висловлені іншими доповідачами.
Про стан української спільноти в умовах місцевого «жорсткого карантину» і актуальний стан УГКЦ в Австралії розповів п. Стефан Романів, співдоповідач від Мельбурнської єпархії.
Бачення синодальної дороги Аргентинською єпархією висловив о. Назар Кащак. На його думку, великою перешкодою руху «назустріч людям та їхнім потребам» є брак священства. Також слід пам’ятати, зауважив доповідач, що пасторальні виклики в контексті дійсності соціального життя в Аргентині дуже різні, тому симфонія руху з матірною Церквою та Вселенською Церквою є дуже важлива.
В особливий спосіб Блаженніший Святослав представив Пасторально-міграційний відділ та його повноваження, надавши можливість владиці Степану Сусові докладніше доповісти про загальний стан із процесом міграції.
Відтак було коротко представлено стан наших вірних, організованих у більш ніж дев'яноста парафіях, які обслуговують 70 священників там, де немає офіційних структур УГКЦ.
Про сучасний стан справ у Португалії розповів п. Павло Садоха, наголосивши на тому, що дуже важливо для Церкви мати свою чітку позицію щодо захисту громадянських прав своїх вірних, які мігрують за кордон.
На завершення Блаженніший Святослав подякував усім за участь, а особливо – за живу дискусію в чаті, та повідомив, що друга зустріч відбудеться 11 грудня 2021 року. А під час другої сесії правлячий архиєрей Пармської єпархії владика Богдан Данило представить тему «Актуальне становище греко-католицької родини: плюси і мінуси домашньої Церкви, життя вірою в онлайн-форматі, міграційні процеси в рамках закритих фізичних кордонів і відкритої віртуальної дійсності».
