Президент Української асоціації релігійної свободи док. філос. наук Віктор Єленський, зазначив, що це десятиліття пройшло під знаком терактів 11 вересня 2001 року. Тому його вже назвали «новою хвилею терору». І більшість терактів за цей період було вчинено під релігійними прапорами. Багато хто сприймає їх як виступ мусульманського світу проти всіх інших.
Експерт наголосив, що не всі терористичні акти, які мали місце за цей час, були здійснені мусульманами. «Ясно, що ми не можемо звинувачувати всіх мусульман у цих терористичних актах. Але факт залишається фактом, що більшість цих актів було вчинено в ім’я ісламу, вони були релігійно “виправдані”», — сказав В.Єленський.
«Ця тенденція дуже сильно змінила світ. Ця тенденція змінила наше уявлення про безпеку, про крихкість світу, і про релігійні свободи, які, здавалося, ніхто вже не може зупинити», — зауважує В.Єленський. На кінець цього десятиліття у 2/3 країн світу влада так чи інакше підтримує свободу совісті. Але у цій третині, де релігійна свобода обмежується або взагалі відсутня — це найгустіше заселені країни світу, як, наприклад, Китай, Індія, Пакистан, Індонезія. Таким чином, більшість населення світу живе у країнах, де ця свобода порушується.
Другою тенденцією, за словами експерта, яка справила дуже великий вплив на стан релігійної свободи у світі впродовж цього десятиліття, було те, що прийнято називати протистоянням ісламського світу зі всім іншим. За цей час у світі християнська і мусульманська спільноти розвивалися приблизно однаковими темпами — з’явилося понад 200 млн. нових християн і мусульман. Але найбільший приріст християн відбувався в Азії, Африці, і вони відрізняються від того, що ми розуміємо як європейське християнство — є більш експресивним. «І ось в Африці воно зустрілося з так само експресивним ісламом, який так само бореться за своє домінування на континенті. Це привело до порушення стабільності у багатьох країнах Африки і зіткнення на релігійному ґрунті», — зауважує науковець.
Натомість у Західній Європі також суттєво зросла кількість мусульман, збудовано не одну тисячу мечетей, що також викликало невдоволення місцевого населення або влади. «Європа стала це робити у спосіб, який для багатьох з нас є дуже сумнівним: не підтримувати розвиток християнських громад, а забороняти розвиток громад мусульманських», — наголосив В.Єленський. У деяких країнах заборонено елементи жіночого ісламського одягу, в Швейцарії висловлено незгоду з будівництвами мінаретів, а у Великобританії не дозволено збудувати найбільшу в Європі мечеть.
На пострадянському просторі відбулося звуження релігійної свободи, особливо в азіатських країнах. У середовищі РПЦ було озвучено ідею, що нібито наслідуючи європейський досвід, необхідно на законодавчому рівні визначити певні конфесії як такі, що зробили визначальний вплив у розвиток тої чи іншої країни і їм надати спеціальні преференції. Але, за словами експерта, таке покликання на європейський досвід не є коректним. І хоча в Європі у багатьох країнах певні Церкви визнані історичними або й державними, проте держава не утискає інші офіційно існуючі конфесії, а навіть намагається надати їм ті самі преференції, які мають історичні Церкви. «Те, що пропонується зробити на пострадянському просторі, воно явно випадало із цієї загальної схеми. Тому ті схеми, які пропонувалися Україні з РПЦ, не є загальноєвропейськими, а пострадянськими», — твердить президент Української асоціації релігійної свободи.