Про чернігівський храм на честь святих першомучеників руських князів Бориса і Гліба розповідає Любов ПОТАПЕНКО
Борисо-Глібський собор є характерним зразком чернігівської архітектурної школи ХІІ ст. Хрестово-купольний, шестистовпний, увінчаний однією 25-метровою банею.
Собор справляє враження міці, нерухомості та спокою. Йому притаманні й надзвичайна досконалість цегляного мурування, висока якість цегли-плінфи, витончене й цікаве різьблення білокам´яних капітелів на півколонах фасадів. Застосування в оздобленні фасадів деталей з вапняку, прикрашених рельєфними орнаментами так званого “звіриного стилю”, що йде від дохристиянських часів, де рослинні орнаменти поєднуються в казкове мереживо з фантастичними птахами та звірами-грифонами, є характерною рисою саме чернігівської архітектури ХІІ століття.
Нині капітелі на півколонах фасадів відновлені, за зразком первинних, з оргскла, а фрагменти оригіналів експонуються в пам’ятці-музеї.
Собор будувався як усипальниця, тому в північній і південній стінах собору зроблені глибокі ніші-аркасолії для гробниць. Поховання, напевно, робили і в галереях-прибудовах, які не збереглися (їх залишки виведено на поверхні грунту), і під підлогою бічних нав собору.
На початку ХVІІ століття, під час польської інтервенції, собор було перебудовано в домініканський костел. Потім до західного фасаду прибудовано восьмигранну ротонду-притвор у стилі українського бароко ХVІІ століття. Значними були перебудови ХІХ сторіччя, коли собор розширили на схід за рахунок нової апсиди для вівтаря. Пам’ятка зазнала значних руйнувань протягом 1941-43 років під час ІІ світової війни.
Новим етапом життя став період після ІІ світової війни, коли в 1952-58 роках за проектом архітектора М.В.Холостенка його відновлено у гаданому первісному вигляді.
Окрасою експозиції собору є срібні з позолотою царські врата масою понад 55 кілограмів. Вони були виготовлені на початку ХVІІІ століття за наказом гетьмана Івана Мазепи в майстерні Пилипа Якоба Дрентветта з міста Аусбург за авторськими проектами та ескізами українських майстрів (згідно з клеймом на металі врат). Тому святиня є типовим зразком українського барокко. Герб гетьмана Мазепи можна побачити в нижній частині пам'ятки.
У мережаному переплетінні зображені фігури святих і біблійних царів, а увінчує композицію зображення Ісуса Христа. За переказами, для виготовлення срібних царських воріт використовувалася фігура язичницького бога, знайдена в землі під час будівництва Чернігівського колегіуму. Очевидно, в давнину тут було капище – місце жертвопринесення і поклоніння ідолам.
У ХVІІ столітті в Борисо-Глібському соборі були поховані видатні православні єрархи: Лазар Баранович, святий Феодосій Чернігівський (Углицький), Амвросій Дубневич та Феофіл Ігнатович.
В соборі розміщені дві постійно діючі виставки: «Фреска чернігівських храмів», «Архітектура і ремесло Чернігова ХІ – ХІІІ ст.».
Концерти духовної музики до свята Трійці в стінах собору стали вже традицією. У храмі звучать молитовні твори українських і російських композиторів: «Отче наш», «Херувимська», «Благослови, душе моя, Господа» та багато інших. Організатором концертів та багатьох подібних культурно-мистецьких заходів виступає Чернігівський обласний центр фестивалів і концертних програм. Меломани насолоджуються майстерним виконанням творів співаками камерного хору імені Дмитра Бортнянського під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Любомира Боднарука. Спів тут звучить по-особливому проникливо завдяки чудовій акустиці стародавнього храму.
Cвітлини Володимира ЛИСЕНКА