На території Фролівського монастиря УПЦ МП на Подолі руйнують будинок початку ХІХ століття, який є пам’яткою містобудування та архітектури національного значення. Про це «Хмарочосу» повідомив художник і мистецтвознавець Антон Проненко.
На території Фролівського монастиря УПЦ МП на Подолі руйнують будинок початку ХІХ століття, який є пам’яткою містобудування та архітектури національного значення. Про це «Хмарочосу» повідомив художник і мистецтвознавець Антон Проненко.
«Сьогодні руйнують будинок у стилі класицизму ще епохи Котляревського. Так у нашій країні дбають про культурну спадщину», – прокоментував Проненко й додав до свого посту у Facebook відео.
Йдеться про будинок Артинова у Подільському районі столиці. Він був збудований у 1809-1811 роках і є пам’яткою містобудування та архітектури за номером 18/13.
Згідно з паспортом об’єкту, зараз відбувається реставрація будинку. Дозвіл на проведення будівельних робіт виданий ДАБІ 16 серпня 2019 року.
Киянин В’ячеслав Мельник на місці, де стояла споруда, знайшов ковані цвяхи. Як повідомили йому у монастирі, вони збираються відбудовувати новий келейний корпус на місці старого.
«Хмарочос» звернувся в монастир за коментарем, однак кореспондентові видання повідомили, що відмовляються розмовляти без адвоката.
Директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Олександр Нікоряк закликав «не панікувати» та стверджує, що реставрація триває за планом та згідно з пам’яткоохоронним законодавством: «Нічого не руйнують, нічого нового не збираються будувати. Розпочато реставрацію келії. Департамент контролює процес. За два роки пам‘ятка буде відреставрована. Враховуючи наджахливий стан, стіни розбирають, цеглу до цегли склалають і маркують, реставруватимуть та відновлюватимуть згідно з проектом та пам’ятко охоронним законодавством.»
Фролівський монастир УПЦ МП – найдавніший жіночий монастир Києва. Відомий з XVI ст., розміщений на Подолі. Монастир первісно названий на честь святих Флора і Лавра, нині – Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир.
Перша письмова згадка про монастир датується 1566 роком. 1710 року був об’єднаний з Вознесенським монастирем. Значної перебудови комплекс зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811-1824 роках працював архітектор Меленський.
До сьогодні збереглася значна частина монастирських будівель початку XIX ст.