Подорожуємо Україною. Охтирка – пиво, нафта і собори
Слобожанське містечко є малою батьківщиною письменника Івана Багряного.
Не скажу, що Охтирка сильно мене вразила, як, наприклад, інше слобожанське містечко Тростянець. Але якщо будете на Слобожанщині, раджу його відвідати. Тим паче що туди ходить рейковий автобус!
Тут є декілька старовинних храмів, серед яких найпотужніший – комплекс Покровського собору, міська забудова 18 – початку 19 століття, симпатичні хатки з дерев’яними ставнями, будинок, у якому народився письменник Іван Багряний, та інші цікавинки. Ще варто зазначити, що Охтирка була одним із п’яти полкових міст Слобідської України (територіально-адміністративне утворення на теренах Слобожанщини за часів Російської імперії).
В Охтирці чимало хатинок з кольоровими ставнями, характерних для Північної України.
Охтирка розкинулася на річках Ворскла, Гусинка і Охтирка. З останньою пов’язана цікава легенда. Мовляв, Катерина ІІ їхала містком через річку і побачила дзюрку у дерев’яному настилі (нічого, що місто заснували раніше, ніж Катерина народилася:). Вона закричала: «Ах! Дырка!». Відтоді річку почали називати Охтирка (російською Ахтырка), замінивши «д» на «т». Цю легенду мені розповідала багато років тому однокласниця, родичі якої з Охтирки. Цікаво, що зараз я знайшла інформацію в інтернеті, що цю легенду пов’язують також і з назвою міста.
Через Охтирку тече однойменна річка.
Охтирку я відвідувала після Сум, а тому у мене склалося враження, що містечко дещо наслідує обласний центр. Принаймні, я побачила декілька об’єктів, схожих на сумські, але не таких вишуканих. Так, у Сумах є розкішна дерев’яна альтанка, збудована у 1905 роцы. У центрі Охтирки ми також побачили дерев’яну альтанку, однак значно простішу і явно сучасну. Є в Охтирці, як і в Сумах, ліхтар закоханих.
Дерев'яна альтанка і ліхтар закоханих по-охтирські.
Читайте таокж: Миропілля — незвідана і містична Слобожанщина.
Покровський собор
Найважливіша пам’ятка Охтирки – комплекс Покровського собору, розташований у центрі міста біля парку. Його будівництво розпочали у 1753 році, щоб розмістити у ньому чудотворну ікону, знайдену на цьому місці десятком років раніше.
Крім власне Покровського собору, який є зразком пізнього козацького бароко, у комплекс входять Введенська церква-дзвіниця круглої форми та церква Різдва Христового у класичному стилі, обидві збудовані пізніше.
Ще один храм, який ви не проминете, якщо будете йти пішки з залізничного вокзалу до центру, це Спасо-Преображенська церква, збудована на початку 20 століття.
Спасо-Преображенська церква.
Мала батьківщина Багряного
Якщо головні собори міста знайти досить легко, то з будиночком, де народився Іван Багряний, було складніше. Вулицю Грабовського зі старою одноповерховою забудовою, що починається неподалік від Покровського собору та йде повз стадіон, знайшли швидко. А от сам будинок шукали довше. Цікаво, що більшість перехожих, у яких ми питали дорогу, не знали про його існування, або показували неправильний напрямок.
Храм і стадіон розташувалися поряд. Дорогою до будинку Багряного.
Розташовується він на розі вулиці Грабовського та провулку Багряного, щоправда на гул-карті назва провулку не позначена. Пізнати старенький будинок можна по коричневим ставням та меморіальній дошці. До речі, будинок не є музеїв, в ньому мешкають люди.
Тут народився і мешкав Іван Багряний.
Ксенія ЖУЖА
