Розповідаючи про харківську католицьку молодіжну спільноту «Вірні вірі», яка діє при Покотилівському монастирі отців василіян, її керівниця Владислава Білоцерковська зовсім не згадує про те, що доводиться переживати в часі війни – безконечні бомбардування рідного міста, тривоги, болі, труднощі, які принесла ця війна. Натомість дівчина з захопленням розповідає про свою спільноту, як вона функціонує вже протягом, насправді, трьох десятків років.
«Створена наша молодіжна спільнота фактично ще 1994 року, відколи був заснований в Покотилівці василіанський монастир. Тоді біля обителі почала гуртуватися молодь. Збиралися в тій самій хатині, де на той час була сама обитель. А от офіційно ми як «Вірні вірі» з’явилися 2017 року з власною назвою та емблемою», — розповідає Владислава. – Цікаво, що у «Вірних вірі» досі є дівчина, яка є учасником ще з 1994 року – Світлана Корбаньова. Зараз, не дивлячись на війну і те, що дехто переїхав до інших міст, залишається десятеро осіб, які постійно збираються. Щотижня таких зустрічей декілька, одна онлайн. Під час зустрічей є молитва, розважання вервиці, репетиція хору. В неділю – обов’язкові збори з катехизацією та підготовкою запланованих заходів».
Як розповідає дівчина, на початку повномасштабної війни, коли більшість молодих харків’ян роз’їхалися хто куди, все рівно залишилися ті, хто зайнявся волонтерством біля Покотилівського монастиря. Роздавали допомогу людям, організовували, пакували, возили все необхідне.
Особливо важливо, що віднедавна «Вірні вірі» розпочали нову велику роботу – їздять на деокуповані території — в Ізюм, Оскіл, Балаклійський район, Мурафу, в інші деокуповані і прифронтові райони Харківщини. Там влаштовують зустрічі, такі невеличкі свята, майстер-класи, банси, вчать пісень.
А на своїй парафії в Покотилівці молодіжна спільнота береже традиції — проводить гаївки, запусти, свято св. Миколая. В часі Різдва – це звичайно вертеп з колядою, з якою відвідують також оселі і на зібрані кошти вже вдалося придбати лазерний далекомір для наших захисників. Хор спільноти супроводжує богослужіння – Літургії, хрестини, шлюбні церемонії. Також проводять адорації, Хресні дороги.
Зараз «Вірні вірі» відкрили збір на планшети для керування дронами, які виготовляє один хлопець-учасник спільноти.
«Зрозуміли, що нам дуже подобається розвиватися в напрямку волонтерства, праці з дітьми. Отже, надалі будемо їздити по деокупованих територіях. Потрохи збираємо кошти на спільноті, парафії, щоб втілювати більш масштабні благодійні проекти. Плануємо організувати табори для дітей, які зараз не проводимо, — додає Владислава Білоцерковська. — Звичайно, відкривати збори для захисників, бо відчуваємо, що дуже потрібна допомога завжди».
Молодь спільноти «Вірні вірі» бере активну участь в паломництва і прощах. Найперше – проща Харків – Покотилівка. Зараз її проводити в повному форматі, звичайно, складно, але вона все-рівно є. Також виїжджають, зокрема, до Гошева, де були неодноразово.
Цьогоріч, наприкінці серпня до молодіжної прощі Львів – Гошів долучилася учасниця «Вірних вірі» Домініка Гопта. Як розповідає дівчина, на Прикарпатті і в Гошеві вже бувала. А от пройти пішки декілька днів – це нові враження.
«Втому відчувала особливо першого дня, наступного було теж важко, третього — легше, а коли долали останній відрізок шляху, то зовсім не відчувалася втома», — ділиться вона. Але головне, як каже, вдалося налагодити зв’язки з учасниками інших спільнот з Львівщини, тому в планах співпраця волонтерська і організація спільних таборів відпочинку, бо в своїй Домініка відповідає за організацію свят і ведення соцмереж.
А про історію того, як вдалося зібрати молодь в католицьку спільноту на православній Харківщині її керівниця Владислава Білоцерківська розповідає таке: «Я взагалі з такої родини, що раз на рік піти пасочки посвятити. Але був період, коли зустрічалася з хлопцем, у якого мама ходила до василіянського храму УГКЦ щонеділі та в свята. Мені стало цікаво що там такого є, що вона так часто ходить. Отже, почали ходити разом». Далі була перша сповідь в отця Йосифа Щура, який запросив до молодіжної спільноти. А є такі учасники, які кажуть: «Мене, маленьку, спочатку носили рідні, а потім я сама прийшла». Цікавою є історія Світлани Корбаньової, адже василіанську обитель заснували фактично в половині будинку, який належав її родині. Отже, вона від початків стала її активною парафіянкою «за місцем проживання».
А вік учасників спільноти «Вірні вірі», як наголошує її очільниця, – це справжня фішка, бо дехто навіть дивується, найменшому 16 років, а найстаршій – 35.
Звичайно, спільнота має духовний супровід священиків. Першим офіційним духівником був отець Миколай Микосовський, опісля — отець Піо Павлик, який вже декілька років служить в Херсоні. А до повномасштабної війни духівником став отець Давид Козин, який зараз є ігуменом Покотилівського монастиря. Отже, разом в цьому монастирі «Вірні вірі» моляться, найперше, за припинення війни і справедливий мир.
##DONATE_TEXT_BLOCK##