"У мене такий великий досвід, що я вже вирізняю універсальні проблеми… Щоб поєднати секс і Бога, потрібно багато змінити в своїй голові…" Священик презентував книжку "Секс, якого ви не знаєте"
Сенсацією цьогорічного Форуму книговидавців у Львові став візит монаха-капуцина, отця Ксаверія Кноца з Польщі, який презентував українському читачу свою бестселер «Секс, якого не знаєте. Для подружніх пар, які люблять Бога». Головна інтрига полягала в незвичному, на перший погляд, поєднанні речей: служитель церкви і книга про сексуальність. Натомість, о. Кнотц стверджує протилежне: сексуальність – це Божий дар людині, яка є вінцем його творіння.
Отець переконаний, аби знати тему, не обов’язково її апробувати. Варто всього лише вміти слухати. О. Кнотц веде реколекції для подружніх пар на тему сексуальності. Йому доводиться вислуховувати сотні історій подружніх непорозумінь, головна причина яких в тому, що навіть близькі люди не наважуються між собою піднімати тему сексу.
У доробку о. Ксаверія Кнотца також книги «Подружній акт. Шанс зустрічі з Богом і подружньою половинкою», «Не бійтеся сексу. Люби і роби, що хочеш», а вже у вересні вийде друком нова книжка – «Секс є божественним, або еротика для католика».
Заходи за участю отця на книжковому форумі викликали чималий інтерес і супроводжувалися аншлагами. Преса хотіла отримати відповідь на одне єдине запитання: як монах міг написати про секс? Читачі масово купували книжку й шикувалися в черги за автографом. А отець Кноц терпляче знаходив відповіді на усі запитання та підписував примірники книги «Секс, якого не знаєте», яку українською наважилося перекласти видавництво «Свічадо».
Директор видавництва «Свічадо» Богдан Трояновський розумів, що книжка є трошки провокацією, вона викликатиме різні емоції: і позитивні, і негативні.
– Але проблема в тому, що дана тематика в Україні (у церковних колах) – табу. Тобто про це якось не випадає говорити. Таку ментальність треба міняти. Ми подумали, що такі книжки помагають у цьому. Ми вже видавали колись такі проблеми. Перша наша книжка, яка викликала дуже гострі реакції, була книга Інґрід Тробіш «Бути жінкою – це радість», де теж була сексуальна тематика. Хоча загалом це була психологія жінки в контексті духовному. Але церква на це по-різному реагувала. Витворилася така міжцерковна дискусія, яка, на щастя, закінчилася позитивним моментом – отці зрозуміли, що про ту тему треба говорити. Це був початок таких розмов.
Але щодо цієї книжки – «Секс, я кого не знаєте» – то більший шок, певно, викликала обкладинка, назва, вона така дійсно провокаційна. Бо щодо самого змісту, то там нічого нового нема – церква того давно вчила і зараз продовжує вчити. Можливо, отець Кнотц відважні певні питання піднімає і готовий на них відповідати.
Щодо обкладинки український видавець вирішив не експериментувати і залишив титульну сторінку такою ж, як і в оригіналі: легкий натяк – простирадло та дві подушки, мовляв, далі здогадуйтеся самі.
Отче Ксаверію, розкажіть, будь ласка, як ви дійшли до теми сексу у подружньому житті з точки зору церкви?
| Ксаверій Кноц |
Цією темою я займаюся близько десяти років. Я капуцин-монах, я не закритий за мурами, я весь час спілкуюся з подружніми парами, проводжу для них науку – реколекції. Я побачив, що для них проблема сексу в подружньому житті – дуже важлива. Трапляється, що подружжя вже десять років живе разом, а ще жодного разу не змогли поговорити щиро одне з одним про секс. Багато людей виховані в такій культурі, де не прийнято говорити відверто на «ці» теми. Але, якщо не знайдуть час між собою про це поговорити, то непорозуміння і недомовки накопичуватимуться і через декілька років усе це вибухне. У результаті жінки стають холодними, а то й фригідними, а в чоловіків з’являється все більше претензій, вони стають вульгарними.
Переконаний, що ця сфера подружнього життя також дана Богом, щоб люди відчували глибоку єдність між собою. Проблема полягає ще в тому, що на сьогодні ми не маємо виробленої мови, щоби легко порозумітися на цю тему. З одного боку, про це недоговорюється, а з іншого – коли говориться, то дуже вульгарно. І все це не допомагає чоловікові і жінці порозумітися. А в пресі домінує мова, зосереджена виключно на задоволенні. Наприклад, у жіночих журналах часто розміщують різні тести з запитанням: «Як часто відчуваєш оргазм?».
Але тут набагато ширша тематика – як налагодити зв`язок, тобто як жінка має розуміти чоловіка, а чоловік – жінку. У цій сфері ми дуже мало знаємо один одного. Адже сексуальність жінки проявляється іншим чином, ніж сексуальність чоловіка. Так, пік сексуальності чоловіка припадає на 20-25 років. Натомість розквіт жінки припадає на 35 років. І дуже часто в молодих подружжях простежується конфлікт, бо чоловік хоче сексу дуже часто, а жінка через якийсь час. І якщо цього не розуміти, то можна засуджувати одне одного: чоловік думатиме, що дружина його не кохає, натомість жінка думає, що чоловікові один секс у голові.
Сам секс дуже зубожений через нерозуміння цієї жіночості чи чоловічності, а ще й через відсутність духовності.
Знаю багато подружніх пар, які дякують Богові за щасливе сексуальне життя. Вони бачать, що, коли вони близькі до Бога, то вони більше відкриваються одне одному і більше турбуються про те, аби їм було одне з одним приємно.
Тобто, те, що я роблю, – пропоную подивитися на сексуальну сферу ширше, але так, аби не упустити жодного її елементу. Бо коли ми хочемо зробити свої сексуальні стосунки привабливими – купити вишукану білизну, зручне ліжко чи ароматичну олійку – то в цьому випадку теж говоримо про любов, про те, як приємно провести час одне з одним. І в цьому також є дорога до Бога. Бо, коли люди піклуються одне про одного, то це теж освячується.
Отче, ви написали книгу з рекомендаціями для подружніх пар, тим неменше практики подружнього життя у вас нема. Звідки ви черпали інформацію про секс? Які це теоретичні джерела?
Звичайно, я багато читав. Але найважливіше – вибрати найцінніше. Бо написано багато, але різного. Водночас я весь час зустрічався з подружніми парами, які багато розповідали про своє подружнє життя. І то розмови не з категорії «скільки раз я зміг», бо таке можна розповідати колегам по роботі. Це правдиві розповіді про реальні подружні проблеми.
У мене настільки великий досвід, що я вже вирізняю універсальні проблеми. Це досвід не однієї подружньої пари, двох чи трьох, їх кілька тисяч. Уявіть собі, дуже багато пар не розмовляють між собою в сім’ї про спільний секс, щоби не образити кохану особу. А зі мною говорять. Тому це мій козир.
З іншого боку, я такий собі ідеальний терапевт. Якби ви розповідали про свої сексуальні проблеми чоловікові/жінці, котрий/котра теж має свої сексуальні стосунки, то ви б думали, що ця особа має з ким порівняти. Це важко, тому що в такому разі ця особа оцінює сказане. Тому тяжко розповідати про свої проблеми людям, які, образно кажучи, «їдуть на тому самому возі». Зі мною все інакше.
Я описую досвід, який чув від подружніх пар, а одночасно, є кимсь ззовні. І виходить парадокс – мене можна спокійно слухати і не ототожнювати з собою. Бо дуже важливо, аби ви ототожнювали себе одне з одним.
Які переваги додає книжці ваш соціальний статус священнослужителя, чого не міг дати інший автор?
Я як монах маю відчуття духовного виміру життя, тому зображаю ці глибші виміри проблеми. Коли люди не кохають одне одного, а просто хочуть мати сексуальні стосунки, то вони кривдять одне одного. Бо в глибині душі людина прагне набагато глибшої любові. Буває, люди настільки кохають одне одного, що хочуть, аби їхня любов тривала вічно. У цьому приховується любов до Господа Бога. І в сексуальному житті теж є така туга за Богом, і багато людей це відкривають. Я бачу своє завдання в тому, аби це відчуття в людей не зникло.
Як сприйняли вашу книжку на батьківщині в Польщі: читацька аудиторія, колеги-священики?
Сьогодні ми вже знаходимося на такому історичному етапі, що говорити й слухати про сексуальність доволі легко. І ще ми живемо в такому світі, коли про сексуальність говориться дуже багато – чи не в кожній рекламі присутня жінка. Тобто весь той контекст сприяє тому, що люди радо слухають про сексуальність.
Спершу люди кажуть: що монах може знати про секс? А потім, прочитавши книжку, визнають, що вона багато чого допомогла зрозуміти і навіть змінити.
Що стосується церкви, то в цьому середовищі проблем нема. Багато священиків мене рекомендують прочитати. Частина може і є недовірливих. Але мене дуже люблять подружні пари. І то – найважливіше.
У книжці ви поєднуєте Бога і секс. Для більшості віруючих людей ці поняття є назавжди розведеними…
Для того, щоб поєднати секс і Бога, потрібно багато змінити в своїй голові. Але ви, мабуть, ніколи й не підозрювали, що так можна думати. Бо ніхто конкретно про це вам не говорив. Тому часто не вміємо помічати Бога в щоденному житті. Думаємо, що Бог є собі десь там у небі. І ще те небо уявляємо собі дуже матеріально-конкретно. Так як Гагарін, повернувшись з космосу, сказав, що Бога не бачив.
Так, Бога можна знайти в любові. Це настільки близькі речі, що, кажуть, коли люди моляться, то їм щастить і в любові. А коли комусь не пощастило в подружньому житті, то завжди Бога звинувачують. Якщо люди дуже кохають одне одного, то кажуть, що їхнє кохання божественне. Тобто, вони відчувають у своїх почуттях щось набагато більше, якусь таємницю, містерію. Власне, у тому і є Господь Бог.
Звідки в християнстві взялася думка про те, що секс – це гріховно?
Ми в нашій східній культурі (як українці, так і поляки) інфіковані маніхейським мисленням. Маніхейство проповідувало, що духовне походить від Бога, а тіло людське – від сатани. Тобто тіло погане і треба з нього визволитися, що вдається після смерті – душа покидає тіло, й очищається. А християнство навчає, що після смерті людина залишає собі тіло, бо воно створене Богом. Тому тіло треба шанувати. Коли ми грішимо, то не тіло винне і не сексуальність, а лише наші недолугі рішення.
Маніхеї, наприклад, вважають, що тіло в збудженому стані перебуває у руках сатани. І дещо з цього відклалося у людині в голові. З одного боку, відбувається щось приємне, з іншого – виникає почуття провини. Таке почуття може виникати в того, хто йде до повії, але не в того, хто кохається зі своєю дружиною.
Звідси думка, якщо люди кохають одне одного лише духовно, платонічно – то це чиста любов. А якщо кохатися тілесно, навіть і з любов’ю в серці, то це вже щось погане, нижчий рівень, приниження до тваринного рівня.
Це зовсім не християнський погляд, він чужорідний. Але ця думка дуже мучить людей, вони не можуть про це поговорити, бо думають, що це гріх. Ніхто, щоправда, не говорить, що секс – це гріх, але й не говорять, що це добре.
Ви говорите про повагу до тіла, водночас церква має багато упереджень до жіночого тіла. Так, в Україні жінці забороняється іти на службу, коли в неї місячні. При хрещенні дитини мама теж не заходить до церкви, коли ще не зроблено вивід (Залежно від регіону, церкви та переконань священика)…
Я знаю ці погляди і знаю, звідки вони беруться. Таке переконання походить зі Старого Заповіту, з єврейської релігії, воно поєднано з маніхейством, про яке я говорив. Вважається, що коли в жінки місячні, то вона повинна кілька днів очиститися. Те саме стосувалося і еяколяції чоловіків. Існує така інтерпретація, що будь-які виділення з нашого тіла сприймаються як щось зле.
Але потрібно запам’ятати, що Ісус прийшов і приніс нову мораль. Єврейська мораль була зовнішньою: треба було пережити зовнішнє ритуальне омивання, і тоді людина ставала чистою. Натомість прийшов Ісус і сказав, що чистим має бути серце, а людське тіло, яке створене Богом, є добре. Сьогодні місячні в організмі жінки є її характерною ознакою, свідчить про статеву зрілість жінки. Ми це знаємо, бо більше фізіологічно розуміємо жінку, але в середньовіччі були пересуди, що менструальна кров жінки може викликати сказ у собак.
Сьогодні давно з’ясували природу цих забобонів. Вони для нас смішні, неактуальні і шкідливі для жінок, бо не дозволяють їм сприймати себе і свою статеву приналежність. Це Бог створив жінку з менструальним циклом і її місячними.
Що ви думаєте про контрацепцію? Церква її забороняє.
Дуже важливо сприйняти своє тіло таким, як воно є. Тобто, що можна кохати і бути щасливими з таким тілом, яке маємо. Чоловіки цікавляться сексом більше, тому що їхнє тіло виділяє більше тестостерону. Жіноче тіло функціонує по-іншому, воно має цикл плідності.
І те, що я пропоную, це пізнання свого тіла. Адже можна кохатися щасливо з таким тілом, яке маємо. Чоловік і жінка завжди можуть домовитися. Сьогодні знаємо натуральні методи розпізнавання плідності.
У книжці є розділ про поступове зростання, тобто, якщо хтось скаже, «я не вмію цього робити», то може навчитися. Наприклад, якщо хтось користується презервативами, я показую, що подружні пари можуть навчитися жити без презервативів. Так, насправді, набагато приємніше.
У зв’язку з виходом кількох книг на тему сексу вас часто називають релігійним секс-гуру, а книгу – «Секс, якого не знаєте» – «католицькою Камасутрою». Як ви реагуєте на подібні порівняння, отче? Чи вони вас не ображають?
Журналісти завжди вигадують цікаві прізвиська, аби зацікавити читачів. І це теж хтось вигадав, бо мав якесь порівняння з Камасутрою. Власне, я нічого спільного з Камасутрою не маю, але розумію, що існує право маркетингу, щоб когось зацікавити прочитати і змусити купити книжку.
Подібні порівняння мене не ображають, бо розумію, чому так пишуть. Хоча деякі журналісти потім це використовують, начебто я сам називаю себе пропагандистом Камасутри. Але це роблять лише найзлостивіші.
Що отець може побажати подружжям, які хочуть жити в гармонії між собою?
Більше розмовляти одне з одним. Аби все, що між ними відбувається було обговорене, щоби завжди мали час щиро зізнаватися одне одному, як проживають своє життя.
Львів - Київ