Під час робочого візиту в Україну, що відбувся на тлі зростання напруженості на українсько-російському кордоні, прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон знайшов час для відвідин Софійського собору. Його супроводжували Президент Володимир Зеленський, міністр культури Олександр Ткаченко та директорка заповідника Неля Куковальська. Екскурсію для прем’єра проводила екскурсоводка “Софії Київської”, письменниця Ганна Городецька. Ми попросили її детальніше розповісти про цей візит.
Джерело: Лівий берег
Ганна Городецька,
філологиня, письменниця, провідна екскурсоводка Національного заповідника “Софія Київська”
Борис Джонсон легко почав наше спілкування, з вишуканими британськими манерами й надзвичайним шармом. Він одразу зауважив, що вже був у Софійському соборі, але попросив нагадати йому історію та розповісти про пам’ятку. Екскурсії можуть проходити в різному форматі, буває, що це монологічне мовлення гіда, але цього разу це був діалог.
Прем’єр-міністр Британії відразу запитав, як проходило богослужіння в Софії: грецькою чи латиною? Це питання засвідчило його глибоку обізнаність, те, що він здобув класичну освіту в кращих світових вишах. Разом з Володимиром Зеленським Борис Джонсон зайшов до Софійського собору, оглянув у нартексі макети давнього і сучасного вигляду храму. Звідти ми перейшли в центральну частину: слухаючи розповідь про унікальні мозаїки Софії Київської, які збереглися з першої третини XI ст., прем’єр відзначив, що купол із зображенням Христа Пантократора нагадує йому оздоблення куполів у італійських храмах.
Найвідоміша мозаїка Софійського собору – це Божа мати Оранта. Над нею є цитата про нерушиму стіну, яка не похитнеться і вистоїть. Коли я сказала, що напис зроблено грецькою мовою, він відповів, що зрозумів це. Мені навіть здалося, що він прочитав напис ще до того, як я навела його переклад.
Борис Джонсон звернув увагу на живопис склепінь центральної нави, які відкрили нещодавно, під час реставраційних робіт 2020-2021 років. У радянський час акцент переважно робили на значенні Софійського собору як історичної пам’ятки. Радянські реставратори відкрили давні фрески, які були зафарбовані раніше, а композиції XVIII та XIX століть, які здалися їм надто яскравими, зафарбували, затонували шаром фарби нейтральних, зеленувато-бежевих кольорів. Сучасні спеціалісти плідно використали непростий карантинний час і провели реставраційні роботи в Софійському соборі: встановили риштування і змили тонування радянського періоду. Зараз на склепіннях собору сяє живопис XVIII та XIX століть: зображення вселенських соборів, апостолів, Святої Трійці на золотому тлі.
Із досвіду проведення екскурсій протягом останнього року впевнено скажу, що побоювання радянських реставраторів не виправдалися: яскравий живопис не відволікає відвідувачів від давніх фресок і мозаїк. Сказати правду, його майже ніколи не помічають, якщо цілеспрямовано на нього не вказати. Але Борис Джонсон одразу помітив цей раніше прихований живопис. Малоймовірно, що він запам’ятав з минулих відвідин Софійського собору у 2008 році, що цей живопис залишався закритим, хоча все може бути. Утім, швидше за все, він просто дуже уважний.
Неяскраві, бліді зображення на стінах – оригінальні фрески Софійського собору, виконані в XI ст. по мокрому тиньку мінеральною фарбою – були пошкоджені під час ремонтів і не зовсім кваліфікованих реставрацій наступних епох. Проте збереглося понад 3000 квадратних метрів давніх фрескових зображень. Серед них – 250 постатей святих.
Про мову ми знову заговорили поруч з хрещатим стовпом центральної нави, де в нижній частині зображення святого Пантелеймона збереглися з XI ст. десятки давніх графіті. Взагалі, станом на сьогодні в Софійському соборі знайдено понад сім тисяч давніх написів і малюнків. Я показала Борису Джонсону автограф, що приписують Анні Ярославні, і графіті, яке розповідає про смерть Ярослава Мудрого. Борис Джонсон запитав, якою мовою виконано графіті про смерть князя, і звернув увагу на напис грецькою мовою трохи вище від цього графіті.
У центральній наві частково зберігається портрет княжої родини. Первинно це була велика композиція на чотирьох стінах, що зображала князя, який тримає в руках модель храму, його дружину і дітей. Біля Золотих воріт зараз є пам’ятник Ярославу Мудрому, який тримає в руках макет Софійського собору. На створення цього пам’ятника скульптора Івана Кавалерідзе надихнула замальовка з Софії, зроблена ще в часи, коли портрет княжої родини був повністю збережений. Дослідники по-різному тлумачать композицію: хтось вважає, що тут зображена родина Ярослава Мудрого, інші кажуть про родину Володимира Великого. За однією з версій, у південній частині композиції зображено дітей Володимира: першим зі свічкою в руках іде Ярослав Мудрий, потім Борис, дружина Бориса та Гліб. Прем’єр-міністр попросив ще раз показати йому, де зображений син князя з його іменем: видно, що несподівано побачити тезку йому було приємно.
Наступне графіті, яке ми роздивилися, цікаве насамперед тим, що написане англійською мовою. Воно розташоване в незвичайному місці: не на стінах собору, а на кришці мармурового саркофага, в якому було поховано Ярослава Мудрого. Мармур – це відносно м’який матеріал, тому авторові було порівняно легко видряпати напис. Це графіті складається з двох слів: власного і родового імен автора (Robert Willer, Роберт Віллер). Також у цьому написі є велика і виразна літера W. Швидше за все, автор спершу видряпав W, скорочення його родового імені, але потім вирішив дописати його повністю вище. Борис Джонсон побачив і прочитав W і напис. Графіті датують кінцем XVI – кінцем ХVII ст. Прем’єр виявив глибоке зацікавлення цим написом: він знав, що найманці з Британії та Шотландії служили у військах багатьох європейських правителів, відчувалося, що ця тема йому знайома і близька.
Від саркофага Ярослава Мудрого ми перейшли до сучасної голограми, що відтворює зовнішній вигляд князя. Голограма – подарунок мецената, вона з’явилася в соборі торік і відповідає сучасним уявленням про зовнішній вигляд князя Ярослава. Доньки Ярослава Мудрого – Анна, Єлизавета й Анастасія – стали королевами Франції, Угорщини та Норвегії. Сучасні дослідники також наводять свідчення зв’язків між правителями України-Руси й Великої Британії. Приблизно у 1028 році, після данського завоювання Англії, двоє неповнолітніх синів короля Англії Едмунда Залізнобокого знайшли прихисток при дворі великого князя Ярослава Мудрого.
Тривалий час принци жили й виховувалися в Києві. Один з них, спадкоємець англійського престолу Едвард, відомий як «Едвард Вигнанець», близько 1040 року одружився з київською князівною Агатою (Агафією). Щодо її походження існують різні гіпотези, але можливо, вона була дочкою або сестрою Ярослава Мудрого. Згодом Едвард з родиною повернувся до Англії, мав стати королем, але помер за кілька днів до коронації. Сина Едварда та Агати, Едгара Етелінга, проголосили королем, але він не був коронований і визнаний. Донька Едварда й Агати – Маргарита – стала королевою Шотландії й матір’ю трьох шотландських королів.
Анна Ярославна стала королевою Франції у 1051 році, коли вийшла заміж за французького короля Генріха І Капета. Старший син Генріха та Анни – Філіп – у 1060 році став королем. Його нащадки правили Францією впродовж століть. Нащадки Гуто – молодшого сина Анни та Генріха – стали правителями Шотландії та Англії.
Борис Джонсон подякував, залишив автограф у книзі для почесних гостей і запевнив, що відвідати Софійський собор – це була для нього велика честь.