Послання архіпастирям, пастирям, чернецтву та всім вірним

П О С Л А Н Н Я

Помісного Собору Української Православної

Церкви Київського Патріархату

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним Київського Патріархату

Улюблені у Христі брати і сестри!

З нагоди ювілею 900-ліття Михайлівського Золотоверхого монастиря та відзначення 1020-ліття Хрещення Київської Руси-України в Києві у Золотоверхій обителі 11 липня 2008 року зібрався Собор нашої Церкви.

Значення Михайлівського монастиря – особливе, як в історії нашого народу, так і в історії Української Церкви. Цей монастир завжди був другою, після Лаври, святинею Києва, а у складний період після унії 1596 р. на певний час став центром православної Київської Митрополії. У 1937 р. Михайлівський Золотоверхий собор був зруйнований, але Господь явив Свою силу – і через 60 років знищений храм знову постав у всій своїй красі, а монастир відновив своє буття.

Нинішній ювілей 900-ліття Михайлівської обителі повинен нагадати всім про велике значення чернецтва для повноцінного життя Церкви. Чернецтво покликане реалізувати у своєму житті євангельські ідеали молитви і аскетичного подвигу, які надихають всіх вірних провадити достойне християнське життя. Тому Собор закликає архієреїв уважно ставитися до створення монастирів, організації в них уставного життя монахів, щоб монастирі були чернечими обителями не тільки за формою, але й по суті. Помісний Собор звертається до всіх, хто прийняв чернечі обітниці, бути гідними свого покликання і пам’ятати, що про належне виконання своїх обітниць кожен, не залежно від висоти сану або виконуваного послуху, дасть відповідь Самому Богові.

Також цього року ми відзначаємо 1020-ліття Хрещення Руси-України. Ця дата не є ювілейною, але вона достойна відзначення, бо нагадує нам про наше духовне коріння та про багатосотлітню історію православного християнства в нашій державі. Вона нагадує нам про те, що саме з Києва світло християнства розповсюдилося по всій Русі і по всій Київській державі, тому саме тут, в Києві, потрібно відзначати цю дату. Це святкування є виправленням історичної несправедливості, коли головні святкові заходи 1000-ліття Хрещення Руси відбувалися в Москві, а не на самому місці Хрещення.

Як зримі добрі плоди євангельської проповіді в Русі-Україні, після ретельного вивчення, Помісний Собор причислив до лику святих великих подвижників і ревнителів православ’я – благовірного князя Київського Ярослава Мудрого, благовірного князя Костянтина Острозького, святителя Іова Борецького, Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, та останнього кошового отамана Запорізької Січі праведного Петра Калнишевського. Молитвами цих новопрославлених святих і всіх святих землі Української нехай дарує Господь державі нашій мир і процвітання, народу – любов один до одного і до України, а Православній Українській Церкві – єдність!

Ми сподіваємося, що усвідомлення єдності київської хрещальної купелі зблизить розділене українське православ’я. Всі ми, не залежно від православних юрисдикцій, є дітьми однієї Київської Церкви, Церкви Володимирового Хрещення, яка прийняла, зберегла і проповідує православну віру. Ми закликаємо УПЦ Московського Патріархату та УАПЦ до плідного і конструктивного діалогу, метою якого має бути зриме відновлення єдності Помісної Православної Української Церкви.

Закликаємо всіх вірних дітей нашої Церкви в дусі християнської любові ставитися до представників УПЦ Московського Патріархату та УАПЦ – знаходити порозуміння, налагоджувати зв’язки та спільно відстоювати Православ’я.

Від імені нашої Церкви Собор звернувся до Предстоятелів Помісних Православних Церков із закликом об’єктивно вивчити ситуацію, яка склалася в українському православ’ї, і, не зважаючи на неправду та погрози з боку Московської патріархії, сприяти встановлення євхаристійного єднання та визнанню Помісної Православної Української Церкви. Разом з тим всі ми, вірні діти Київського Патріархату, маємо усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє нашої Церкви. Бо в світі визнання здобувають тільки міцні та потужні, а не слабкі та розсварені. Тому повсякденна праця, спрямована на зміцнення єдності та розвиток Київського Патріархату, на розбудову парафіяльного життя і збільшення впливу Церкви на суспільство – обов’язок всіх архієреїв, священиків та мирян нашої Церкви.

Наша Церква не є вузько-націоналістичною установою. Вона звершує своє служіння для православних християн всіх національностей. Ми відкидаємо такі прояви націоналізму в церковному житті – російського, українського або іншого походження, – коли національні питання ставляться вище від істин православної віри. Разом з тим, як громадяни України, ми закликаємо всіх бути патріотами нашої спільної Батьківщини, виявляти свою любов і підтримку незалежності нашої держави, сприяти її розвитку, зміцненню та утвердженню її суверенітету.

Ми засуджуємо так зване «політичне православ’я». Якщо це «православ′я», то воно не політичне, а якщо воно політичне, то це вже не є православ′я! Не можна використовувати авторитет Православної Церкви з політичною метою або у політичній боротьбі. Покликання Церкви – бути проповідницею вічних істин Євангелія, яка має відкриті двері для всіх, а не тільки для послідовників якоїсь певної партії чи ідеології. Разом з тим ми переконані, що незалежність України, її державний суверенітет, цілісність і неподільність українського народу та території держави є не предметом політичної дискусії, а аксіомою буття країни. Тому наша Церква і надалі буде займати державницьку позицію, не вважаючи її позицією політичною, але такою, яка витікає з обов’язку кожного християнина бути відданим своїй земній Батьківщині та любити свій народ.

Маючи обов’язок піклуватися про духовний і моральний стан суспільства від імені Церкви Собор звертає увагу всіх наших співгромадян, а особливо можновладців, на необхідність всебічного духовного відродження українського народу. Ми констатуємо, що український народ переживає важку демографічну кризу, причиною якої є не тільки економічні негаразди, але і викривлення життєвих ідеалів, поширення в суспільстві, а особливо серед молоді, аморальності і бездуховності. Сучасними ідеалами суспільства стають матеріальні цінності: багатство, кар’єра, успіх, а також цінності споживацтва і гедонізму - гонитви за задоволеннями. Захоплені цими хибними ідеалами люди стають егоїстичними, не здатними до повноцінного сімейного життя, до справжньої любові до ближніх, до відповідального народження та виховання дітей. Все це може привести до виродження українського народу, яке необхідно зупиняти спільними зусиллями.

Протягом свої історії Україна кілька разів, зокрема в середині XVII ст. та на початку XX ст., мала шанс утвердити свою державність. Але кожного разу вона втрачала цей шанс тому, що її державні провідники були розсварені і краще знаходили порозуміння із зовнішніми супротивниками, ніж один з одним. Ми закликаємо політиків поставити інтереси держави і суспільства вище від своїх власних амбіцій. Вашими діями має керувати в першу чергу справжня любов до України і до українського народу, а не бажання здобути владу або утримати її. Бог дарував нам державну незалежність, але всі ми своїми діями повинні бути достойними цього дару.

Собор закликає керівників держави звернути особливу увагу на боротьбу з корупцією, в тому числі політичною, яка роз’їдає суспільство і державу з середини. На жаль, все частіше можна бачити, як державні чиновники, судді, політики діють не на благо суспільства, у відповідності до державного закону і закону совісті, а заради власного збагачення, збереження або здобуття влади. Бог дає в руки владу для того, щоб її носії захищали добро та карали зло. Якщо ж такі особи не виконують свого покликання – вони чинять гріх, який не залишиться не покараним.

Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату закликає єпископат, духовенство і вірних словом і життям продовжувати свідчення євангельської істини. В сучасному секуляризованому світі не достатньо лише кілька разів на місяць відвідувати богослужіння в храмі та молитися вдома, так само як священнослужителям не достатньо лише відправляти богослужіння і треби та вважати, що цим всі ми виконуємо свій християнський обов’язок. Кожному необхідно звернути належну увагу на духовне життя, на виховання молоді в дусі христової віри, на використання нових, сучасних форм церковної проповіді, на пожвавлення роботи поза рамками богослужіння і храму.

Завдання, які стоять перед Церквою і суспільством є складними, але з Божою допомогою всі вони можуть бути виконані. Не будемо пасивно чекати, доки хтось інший щось зробить для Церкви та держави – самі робімо, кожен на своєму місці, те що потрібно для їхнього утвердження і зростання.

Нехай Всемогутній Господь дарує кожному сили належно звершувати своє покликання і обов’язок. Помісний Собор закликає на всіх вірних дітей Української Церкви, на наш народ і державу Боже благословення.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!

Від імені Помісного Собору,
ФІЛАРЕТ
Патріарх Київський і всієї Руси-України

Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.