“Потрібно було багато часу та зусиль, щоб переконати освітян та уряд, що богослов'я гідне університетів”

Інтерв’ю з Тарасом ДОБКОМ, першим віце-ректором Українського Католицького Університету, доктором філософії

— Минає вже два роки від того, коли богослов'я було визнане українською державою як навчальна дисципліна. Завдяки праці багатьох людей богослов’я повернулося в українські університети. Ви були одним з тих, хто доклав чимало зусиль для прискорення цього процесу. Як з такої невеличкої перспективи можна оцінити цю подію?

— Протягом багатьох років незалежної України богослов'я не трактувалося як університетська дисципліна, і потрібно було багато часу та зусиль, щоб переконати освітян та уряд, що богослов'я, як і будь-які інші гуманітарні дисципліни, гідне університетів. Тому для мене було честю брати участь у роботі комісії, що працювала над підготовкою необхідних документів. Це одне з найбільших досягнень, в якому я бачу свій скромний внесок.

Важливе також не лише повернення богослов’я до вищих навчальних закладів, а саме виховання нового покоління богословів, яке будуватиме Церкву і розвиватиме богословську науку в Україні. Відкриваючи інші освітні програми, ми дбаємо про те, щоби богослов’я було певним чином у них присутнім, тобто богословське чи просто християнське осмислення матеріалу є частиною навчальної програми. Бо ми відчуваємо особливий зв’язок з засновниками Богословської Академії, які засвідчили свою відданість Церкві життям і свідченням. Саме на цій традиції, яку ми не хочемо в жодному випадку втрачати, базується також наша ідентичність.

— Нещодавно відбулося чергове засідання Робочої групи з розробки складових галузевого стандарту зі спеціальності богослов’я. Які результати очікуються від роботи цієї групи?

— Робоча група створена півтора роки тому. Вона включає представників різних навчальних закладів, які зацікавлені розвивати богослов’я, наприклад з Чернівецького національного університету ім. Федьковича, Національного університету «Острозька Академія», Львівського національного університеті ім. Франка, Національного університету «Києво-Могилянська Академія», з Міністерства освіти, Міністерства праці та з Вищої атестаційної комісії. Тобто вона є достатньо представницькою, тому слід очікувати важливих результатів.

Для нас також важливо, що група є екуменічною, тому вдалося узгодити основні змістовні параметри: Що це означає готувати богослова? Однак вони не стоятимуть на заваді відображення конфесійних особливостей уже в конкретних програмах. Тобто визначено кістяк, який залишає необхідну свободу для конфесій та університетів для формування окремих програм.

Основне досягнення групи на сьогоднішній час – це погодження основних параметрів для стандартизації богословської освіти. По-перше, це погодження навчального плану підготовки богослова, але поки що лише бакалаврської програми; по-друге – це узгодження, які саме професійні функції може виконувати богослов. Це надзвичайно важливо, адже Міністерство праці і соціальної політики вимагає чіткої відповіді на запитання: Що означає будь-який запис у дипломі?

Такий перелік вже встановлено, богослов може займати різні посади, які переважно відповідають тому, хто має базову гуманітарну освіту, але також є особливі, наприклад, посада регента. Щодо магістрів, крім вже існуючих в переліку, Комісія хоче запропонувати внесення двох нових професій – богослов і консультант з духовно-моральних та релігійних питань, проте щоб їх внести треба пройти досить довгий бюрократичний процес.

— Яка роль УКУ у формуванні цього галузевого стандарту для богослов’я?

— Програма Університету з богослов’я бралася як модель, адже УКУ найдовше і найпослідовніше вибудовував програму, яка працює і на якій можна будувати. Весь матеріал для дискусії готував Університет на основі багатолітнього досвіду. Протягом роботи комісії ми наголошували на тому, що хочемо створити певні стандарти, якісну освітню програму, яка братиме до уваги класичні зразки богословської освіти та враховуватиме українську специфіку.

Після того, як буде встановлено зміст освіти на рівні бакалавра і магістра, а варто зазначити, що швидше просуваємося з бакалаврською програмою, то Вища атестаційна комісія вже висловила схвалення про те, що богослов’я має бути визнане як не лише академічна, але й наукова дисципліна, тобто це вестиме до запровадження аспірантур та докторантур з богослов’я за українськими стандартами. І що також дуже важливо – це дасть нам можливість нострифікувати в Україні ступені докторів богослов’я, здобуті українськими науковцями за кордоном.

— Останнім часом все частіше перед українськими вищими навчальними закладами постає проблема браку добрих абітурієнтів: кількість місць в університетах є вищою за кількість випускників шкіл. Чи підвищує це конкуренцію між закладами? Як на цьому ринку почуває себе УКУ?

— Ця проблема дійсно постає перед кожним університетом, бо зараз у ВИШі вступає покоління так званої демографічної кризи, коли розрив між смертністю і народжуваністю в Україні був дуже сильним. Викликом також буде 2012 рік, коли з огляду на реформу в шкільній освіті, взагалі не буде випуску школярів. Це такий маленький «апокаліпсис» для усіх університетів, а особливо приватних.

Шанс УКУ полягає у зміні самого суспільства та ставлення до освіти у ньому. Часто вчителі і викладачі жаліються, що студенти не мають мотивації здобувати освіту, бо мовляв і без неї можна дати собі раду. Поки таке ставлення не зміниться, доти усім університетам буде складно, а зокрема УКУ. І я вважаю, що цей перелом відбувається зараз. Коли молоді люди зрозуміють важливість якісної освіти і загалом культуру якості, то вони не захочуть йти туди де не навчаються, а просто імітують процес навчання.

Від початку УКУ важливе місце приділяє вивченню сучасних іноземних мов, а тому наш випускник може знайти собі добру роботу, адже Україна все більше відкривається до світу. Звичайно всі університети мають посилити систему пошуку абітурієнтів, знаходити якісь нестандартні рішення.

— Які перспективи має католицький Університет на сході України, який вважається православним?

— Якщо не створювати нагоди для спілкування і залишатися на дистанції, то завжди переможуть стереотипи, адже вони можуть руйнуватися лише від безпосереднього контакту. Акція «Різдво Разом», у якій УКУ виступав як один з організаторів, показала як можуть ці стереотипи ламатися. Думаю, що перед Університетом стоїть завдання бути активніше присутнім в Києві і далі на схід. Цього потребують і греко-католицькі громади.

Проте, є також економічний чинник. Поки що економічні умови не дозволяють українцям бути достатньо мобільними у середині країни, а тому не такий великий відсоток випускників вступає у навчальні заклади далеко від дому. У такому випадку нам важко конкурувати з державними університетами, які мають бюджетні програми. Хоча ми працюємо у цьому напрямку, наприклад о. Іван Дацько, Президент Інституту екуменічних студій, має особистий фонд для підтримки студентів зі сходу України. Також ректор, о. Борис Ґудзяк, отримавши минулого року премію Антоновичів, віддав її для здібних студентів з інших регіонів. Звичайно поки що це спорадичні речі, ми ще не маємо особливої системи, але такі плани існують.

— Як ви оцінюєте запровадження зовнішнього незалежного тестування для абітурієнтів? Як це вплине на вищі навчальні заклади в Україні? І що це означатиме для УКУ?

— Ми всі ще побачимо, що це остаточно означатиме, але однозначно я вважаю, що це позитивна річ. Це не єдиний метод боротьби з корупцією у вищій освіті, але якщо Україна його обрала, то ним треба слідувати, а не вагатися, бо він матиме позитивний вплив на такі речі як хабарі чи непрозорі схеми вступу. Проте, ця практика також матиме вплив на підбір абітурієнтів, бо попередня система дозволяла університету регулювати контингент вступників. Наприклад для УКУ важливо, хоча ми не питаємо абітурієнтів про конфесійний паспорт, щоб людина, навіть якщо вона атеїст, ставилася до релігії привітно. Тому і вступні іспити включали питання про основи віри. Зараз такий інструмент відпав. Стандартизований сертифікат дозволяє вступити людині, яка про університет нічого не знає. А це вимагатиме від університетів ставати більш відкритими, присутніми в суспільстві, щоб молоді люди могли легше орієнтуватися. Це робить наше спілкування з потенційними абітурієнтами більш вимогливим.

УКУ повністю переходить на систему зовнішнього оцінювання, бо ми хочемо підтримати цю ініціативу. До речі, Блаженніший Любомир Гузар звернувся до духовенства з закликом інформувати молодих людей про важливість зовнішнього тестування.

Довідка: Тарас Добко здобув докторат з філософії у Міжнародній академії філософії в Князівстві Ліхтенштейн. Сфера його академічних зацікавлень охоплює класичну феноменологію і феноменологічну епістемологію, діалектику секуляризму і секуляризації у постмодерній культурі, філософію релігії, історико-філософський та соціокультурний аналіз концепцій раціональності у європейській культурі, феномен homo post-sovieticus в українській дійсності та проблеми університетської автономії і академічної культури у сучасній Україні.

Обіймав посади заступника декана філософсько-богословського факультету УКУ, проректора з навчальної роботи УКУ. В лютому цього року отримав призначення на посаду першого віце-ректора Університету.

Розмовляла Мар’яна КАРАПІНКА
Львів, 17 березня 2008 року