Повернення святої Уліянії
Не кожне місто, не кожна земля може пишатися тим, що має своїх святих. Містечку Дубровиці у цьому плані пощастило – вона дала світові щонайменше дві постаті, які свого часу прислужилися і Богу, і людям, і українській культурі та стали відомими на весь світ.
Перша – праведна діва Уліянія Гольшанська, яка удостоїлася визнання і на небі, і на землі, явивши світу диво нетління. Про життя Улянії ми знаємо надто мало – вона рано померла, а її мощі були знайдені нетлінними аж через сто років після смерті. Але той факт, що її канонізував як святу сам Петро Могила, один із фундаторів української освіти, значить багато.
Друга – фундаторка створення Пересопницького Євангелія Анастасія Гольшанська-Заславська, яка сприяла появі духовної книги, що мала непересічний вплив на становлення усієї української культури. І що найбільше дивує і вражає – це те, що обидві вони були рідними сестрами і походили з одного славного княжого роду Гольшанських-Дубровицьких, одного із найславніших і найшанованіших у Великому Князівстві Литовському.
19 липня Дубровиця відзначила пам’ять своєї Небесної покровительки, праведної діви Уліянії, княжни Гольшанської. В усіх храмах міста була відслужена святкова Літургія. Особливо урочистою вона була в Дубровицькій церкві Різдва Богородиці, куди в цей день прибули мощі святого великомученика і цілителя Пантелеймона та святої Улянії. Останні з’явилася в храмі за сприяння керуючого Рівненською єпархією УПЦ КП, архиєпископа Іларіона, який особисто прибув на свято. «Я ще в лютому звернувся до Його високопреосвященства Іларіона з проханням посприяти відновленню історичної справедливості – адже ще з 1901 року в храмі Різдва Богородиці існує приділ святої Уліанії. Я щасливий, що нині мрія багатьох дубровичан здійснилася і мощі святої Уліанії тепер завжди перебуватимуть у храмі», – говорить настоятель Свято-Різдвобогородичного храму митрофорний протоєрей Данило.
Урочисту процесію зустрічали на вході в місто, звідти хресним ходом усі вирушили до церкви. Літургію у храмі очолив архиєпископ Іларіон. Разом із ним богослужіння провели більш як десяток священиків із інших парафій, серед яких благочинний Рівненської області, настоятель Свято-Воскресенського собору митрофорний протоєрей В’ячеслав, настоятель Свято-Покровського собору митрофорний протоєрей Роман (стараннями останнього парафіяни отримали змогу протягом тижня поклонитися мощам святого великомученика і цілителя Пантелеймона), священики з Дубровицького, Сарненського, Зарічненського та Рокитнівського районів.
Окрасою богослужіння став і виступ у церкві Тараса Компаніченка та гурту «Хорея козацька», які приїхали до Дубровиці на запрошення голови правління благодійного фонду «Наш край» Василя Яніцького. Музиканти виконали барокові канти до Богородиці та Уліянії Гольшанської, а також кілька духовних пісень.
«Слухаючи їх, самим хочеться стати на коліна і молитися. Аж мурашки по спині йдуть від їхнього співу. Такого Дубровиця ще не чула. Які у них голоси! І, видно, вчені, хоч і молоді», – стиха перемовлялися парафіяни, слухаючи українську духовну музику у виконанні столичних музикантів. Привітав дубровичан зі святом і настоятель костелу Івана Хрестителя ксьондз Владислав.
Також Тарас Компаніченко та «Хорея козацька» виступили в районному будинку культури, представивши українську патріотичну, народну та духовну музику від часів князів Гольшанських до початку ХХ століття. Не звикла до такої музики, дубровицька публіка була вражена і довго не відпускала музикантів, прохаючи співати на біс. «Якби наша молодь більше слухала такої музики, то й життя у нас було б зовсім інше», – поділилася враженнями жителька Дубровиці Ольга Гарбарчук.
На цьому свято не закінчилося. Після концерту музиканти показали майстер-клас із старовинних танців, які виконувалися при княжих дворах та на вечорницях у XVI-XVIII століттях. А потім до самого вечора Тарас Компаніченко під кобзу співав на прохання дубровичан старовинних українських пісень.
«Ми для свого виступу підготували не просто пам’ятки культури – ми відродили з небуття кант святій Уліянії, написаний після сумнозвісних подій 1718 року, коли за наказом Петра І була спалена Лаврська бібліотека з унікальними книгами. У цьому ж вогні постраждали і мощі святої, – говорить Тарас Компаніченко. – Хотілося, щоб це свято стало початком повернення людей до справдешньої культури, яку нині викинуто з українського інформаційного простору. Нам було дуже приємно бачити інтелігентну публіку, спраглу культури, людей, які хотіли чути і знати правду про себе. Після концерту люди не хотіли розходитися. Це найбільше тішить».
Побували музиканти і в Дубровицькому костелі Івана Хрестителя, якого свого часу малював Наполеон Орда. Храм вразив їх своєю ліпниною, унікальними фресками і… якоюсь незахищеністю: велична споруда, збудована 1742 року в стилі рококо, давно потребує капітального ремонту, на який коштів немає ні в міському бюджеті, ні в католицької релігійної громади, якій належить храм. Нещодавно настоятель храму отець Владислав силами громади перекрив ліву, найбільш аварійну, частину даху. Але до остаточного вирішення проблеми далеко. «У 2005 році, до 1000-ліття Дубровиці, Кабмін виділив 360 000 грн. для реконструкції храму. Але гроші надійшли лише в середині грудня. Ми фізично не могли б до кінця року виконати всі роботи на таку суму, і гроші повернулися. Відтоді держава нам нічого не дає», – говорить міський голова Адам Кузьмич. «Ми зможемо відродити храм лише за умови об’єднання сил місцевої та релігійної громад. Зберегти костел для нащадків – справа честі для нас», – переконаний отець Владислав. А Тарас Компаніченко запропонував зробити в костелі благодійний концерт за участю українських та польських музикантів.
Концерт «Хореї козацької» залишив неабиякий слід у душах дубровицьких слухачів. А значить – будуть нові зустрічі. Принаймні, Тарас Компаніченко пообіцяв відшукати можливості виступити із сольним концертом 21 вересня, на день Різдва Пресвятої Богородиці. Отож – до нових зустрічей!
Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО
