Представники Церков закликають державу пропагувати всиновлення дітей-сиріт замість сурогатного материнства
Громадська рада при МОЗ з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій розглянула проблемні аспекти практики сурогатного материнства в Україні.
Засідання з цієї теми 6 червня відбулось у Міністерстві охорони здоров’я України за участі провідних науковців, юристів, релігійних діячів та фахівців МОЗ, повідомляє Інститут релігійної свободи.
За словами Валентини Коломейчук, начальника Відділу акушерсько-гінекологічної допомоги МОЗ України, практика сурогатного материнства в Україні недостатньо врегульована та на сьогодні часто носить комерційний характер. Вона пояснила це низьким рівнем життя жінок, які погоджуються на використання себе у подібних цілях.
Професор Зореслава Шкіряк-Нижник, член Комітету з біоетики Ради Європи від України, зауважила, що європейська спільнота поділена навпіл у відношенні до цього питання. У Німеччині, Франції, Австрії, Скандинавських та деяких інших країнах сурогатне материнство заборонено на законодавчому рівні, оскільки вважається неетичним та негуманним по відношенню до жінки. У деяких країнах Європи це дозволено за умови дотримання певних обмежень.
Парламентська Асамблея Ради Європи вказує на проблеми виховання у жінок штучного відчуження до виношуваної дитини, оскільки немовля після народження треба віддати в іншу родину. Професор також зауважила, що існують медичні, психологічні та етичні проблеми сурогатного материнства, яке замість вирішення проблеми безпліддя дедалі частіше постає на комерційні рейки, особливо в Україні.
“Це проблема людства, яке стоїть на перед вибором подальшого шляху розвитку – жити далі або вимерти”, – наголосив о.Геннадій Батенко, представник Української Православної Церкви.
Священик підкреслив, що ідея сурогатного материнства протирічить Біблії та християнському віровченню. “Проблема безпліддя – це у першу чергу проблема духовна, тому люди мають звертатися про допомогу насамперед до Бога, а не шукати гріховних альтернатив”, – зауважив о.Геннадій.
Він нагадав, що сурогатне материнство передбачає здійснення процедур над заплідненими яйцеклітинами, частина з яких гине під час маніпуляцій, що є різновидом аборту. Тому Церква не підтримує подібних методик, які не тільки знецінюють людське життя, але й сутність материнства.
У свою чергу юрист Зоряна Черненко, голова правління ВГО «Українська медико-правова асоціація», звернула увагу на низку юридичних аспектів, врахування яких дозволить упорядкувати практику сурогатного материнства в Україні.
“Поганий матеріальний стан – не є підставою для експлуатації людини, потрапляння у сучасні форми рабства”, – зауважила пані Черненко, говорячи про різного роду обмеження, яких зазнає жінка надаючи своє тіло для “послуг” сурогатного материнства.
За словами юриста, до цього роду діяльності помилково застосовуються норми Цивільного кодексу, адже жінка не може “віддати своє тіло в оренду” чи розпорядитись народженою нею дитиною як товаром.
Доповідачі та учасники засідання негативно сприйняли перспективу України опинитися плацдармом для сурогатного материнства, яке з комерційною метою може бути використане для потреб іноземних громадян.
Громадська рада при МОЗ з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій також ознайомилось з процесом запровадження «Вікон життя» в різних містах України. Це можливість запобігти ситуаціям, коли інколи жінки в розпачі полишають новонароджених немовлят в парках, на вокзалах чи навіть на смітниках. "«Вікно життя» – це шанс врятувати життя таких дітей", – зазначила Геня Самборська, голова фонду «За гідність людини».
Учасники засідання позитивно оцінили досвід «Вікон життя» у Львові, Тернополі, Києві, Вінниці, Борисполі та Рівному, а також обговорили низку практичних аспектів цієї ініціативи.
Довідка: Сурогатне материнство – допоміжна репродуктивна технологія, при застосуванні якої жінка добровільно погоджується завагітніти з метою виносити і народити біологічно чужу їй дитину, яка потім буде віддана на виховання іншим особам – генетичним батькам. Вони у подальшому юридично набувають батьківських прав, не дивлячись на те, що дитину виносила і народила сурогатна мати.
