Приналежність до певної Церкви не визначає суспільно-політичних поглядів її вірян, - соціолог
Про це йдеться у блозі Михайла Міщенка на Інтерфакс-Україна.
У статті "Церква одна, а погляди різні" соціолог пише, що стосовно зовнішньополітичних орієнтацій, то позитивне ставлення до Європейського Союзу висловлюють переважна більшість вірян усіх основних конфесій та Церков (серед вірян Православної Церкви України ˗ 84%, протестантів ˗ 83%, греко-католиків ˗ 82%, вірян Української Православної Церкви Московського Патріархату ˗ 67%).
Так само, хоча греко-католики та вірні ПЦУ (відповідно 76% і 70%) частіше, ніж опитані по масиву загалом (64%), висловлюють позитивне ставлення до НАТО, позитивне ставлення до цього блоку висловлюють також більшість вірян інших конфесій та Церков.
Греко-католики та вірні ПЦУ (відповідно 89% і 72%) частіше, ніж опитані по масиву опитаних загалом (67,5%), погоджуються з тим, що розпад Радянського Союзу мав більше позитивних наслідків, ніж негативних, але також з цим погоджується більшість представників усіх інших конфесійно-церковних груп.
Із судженням «Російський народ відповідальний за війну проти України» згодна більшість представників усіх конфесійно-церковних груп. Серед греко-католиків із цим згодні 97%, серед вірних ПЦУ ˗ 90%, серед протестантів ˗ 83%, серед вірних УПЦ(МП) ˗ 55,5%.
Але це дослідження, пише Михайло Міщенко, виявило одну цікаву особливість, а саме те, що за деякими позиціями існують значні відмінності у поглядах регіональних груп усередині вірян УПЦ Московського Патріархату, які часто є більшими, ніж відмінності між вірянами різних церков. Мова йде про дві регіональні групи вірян УПЦМП: перша ˗ ті, що проживають у Західному регіоні, друга ˗ ті, що живуть у всіх інших регіонах (тобто в Центрі, на Півдні та на Сході країни).
Стосовно вірян УПЦ МП у Західному регіоні, то соціолог відзначає, що під час опитування жоден з респондентів, що проживають у Галичині (Львівській, Івано-Франківській Тернопільській областях) не відніс себе до вірян УПЦ(МП), тоді як частка таких є досить великою у «негалицьких» західноукраїнських областях (Рівненській, Волинській, Чернівецькій та Закарпатській) ˗ 21%. Для порівняння ˗ у Центральному та Східному регіонах до вірян УПЦ(МП) віднесли себе лише 4% жителів цих регіонів, у Південному ˗ 3%. Жителі «негалицьких» областей Західного регіону становлять 45,5% всіх вірян УПЦ(МП) (що значно перевищує частку жителів Західного регіону серед населення України).
Соціолог робить висновок, ще за часів СРСР жителі західноукраїнських регіонів становили найбільший осередок вірян Московського Патріархату. Саме тому його керівництво так опиралося відновленню діяльності Української Греко-Католицької Церкви, оскільки внаслідок цього Російська Православна Церква втратила значну частину своїх парафіян. Але зберегти свій вплив та значну частину вірян на Волині, Буковині та Закарпатті РПЦ, а згодом УПЦ МП все ж таки змогла. Тому можна сказати, що, на відміну від інших регіонів України, де за радянських часів залишалося мало релігійних громад (особливо це стосується Півдня і Сходу), на Волині, Буковині і Закарпатті вплив УПЦМП традиційно був більш сильним.
Михайло Міщенко зазначає, що в Західному регіоні належність до УПЦМП більшою мірою зумовлена усталеною церковною традицією, а в інших регіонах більший вплив може мати свідомий вибір церковної громади, у тому числі пов'язаний з ідейно-політичними, а не власне релігійними, мотивами.
Певною мірою, стверджує соціолог, це може пояснювати відмінності в суспільно-політичних поглядах, оцінках ситуації в суспільстві між вірянами УПЦ(МП) в різних регіонах.
У чому проявляються ці відмінності? Наприклад, у ставленні і рівні довіри до влади: довіряють українській владі 46% вірян УПЦ МП у Західному регіоні і лише 17% ˗ в інших регіонах, довіряють Президенту України ˗ відповідно 58% і 30,5%. Є різниця і в довірі до Збройних Сил України (відповідно 98% і 66%), хоча, як бачимо, ЗСУ довіряє більшість представників цих двох груп вірян.
Стосовно зовнішньополітичних орієнтацій, то у ставленні до Європейського Союзу, хоча і є велика різниця між цими двома групами, але в обох випадках переважає позитивне ставлення (відповідно 88% і 54%). Чого не можна сказати про ставлення до НАТО ˗ якщо до цього блоку переважна більшість (84%) вірян УПЦ МП у Західному регіоні ставляться позитивно, то серед вірян цієї церкви в інших регіонах більшість (56%) до НАТО ставляться негативно.
Стосовно оцінок характеру відносин між державою та Церквою в Україні, то якщо переважна більшість (71%) вірян УПЦ МП у Західному регіоні вважають, що в Україні існує повна свобода совісті і рівність віросповідань перед законом, то 73% вірян УПЦ МП в інших регіонах з цим не погоджуються.
Лише 14% вірян УПЦ МП у Західному регіоні висловлюються проти положення закону, згідно з яким «Пропаганда ідеології "русского міра" як безпосередньо релігійною організацією, так і її органами управління є підставою для заборони такої релігійної організації», тоді як серед вірян УПЦ(МП) в інших регіонах з цим не згодні 48%.
Серед вірян УПЦ МП у Західному регіоні переважна більшість (78%) вважають, що російський народ відповідальний за війну проти України, тоді як серед вірян УПЦ МП в інших регіонах більшість (57%) із цим не згодні.
При цьому, наголошує Мийхайло Міщенко, відмінності в позиціях та оцінках між вірянами УПЦМП у Західному регіоні і вірянами цієї Церкви в інших регіонах не можна пояснити тим, що загалом громадська думка в різних регіонах відрізняється ˗ якраз за останні роки відмінності між регіонами стали незначними. Але якщо в західних областях позиції вірян УПЦМП досить близькі до переважаючих настроїв у цьому регіоні, то в інших регіонах позиція вірян УПЦ(МП) часто кардинально відрізняється від позиції більшості жителів цих регіонів.
Соціолог робить висновок, що сама по собі належність до певної Церкви не визначає суспільно-політичних поглядів її вірян – ці погляди формуються під впливом багатьох чинників і релігійне середовище ˗ лише один з них. Крім того, це середовище навіть в рамках однієї Церкви може бути досить різним і формуватися не лише під впливом священиків, але й під впливом вірян, які приходять в церкву, керуючись різними мотивами, серед яких суспільно-політична мотивація може відігравати значну роль.
