Приміщення Храму Найсвятішого Серця Ісуса, що на вулиці Шевченка у Чернівцях, де донедавна розташовувався Державний архів Чернівецької області, передано у власність громади Римсько-католицької Церкви Найсвятішого Серця Ісуса.
Джерело: Доба
Рішення про це ухвалила 36-та сесія Чернівецької обласної ради V скликання. Депутати уповноважили Державний архів Чернівецької області, як балансоутримувача костелу, до 1 березня 2010 року передати за актом приймання-передачі будівлю та огорожу зазначеної культової споруди релігійній громаді. Згідно з ухвалою крайового парламенту, цю будівлю виключено з переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Відтак десятирічну епопею з переїзду другої в Україні збірки унікальних історичних документів можна вважати завершеною. Точніше, можна було б, якби не кілька обставин.
Як у воду дивилися працівники держархіву, коли ще влітку 2008 року, одразу після початку операції "переїзд", застерігали: двох горішніх поверхів колишніх складів підприємства "Буковина-Фарм" їм точно не вистачить. Виділені додатково площі у підвалі будівлі, де архів зберігає частину свого обладнання, суттєво покращити стан справ не в змозі. Проте наразі про перспективи самого костелу. Старе приміщення архіву – костел Найсвятішого Серця Ісуса – одну з найкрасивіших й водночас найзагадковіших споруд старого міста справді повернули католицькій громаді. Щоб отримати назад у свої руки збудований у 1891-1894 роках єдиний готичний собор Чернівців, який до того ж перебуває в аварійному стані, громаді довелося докласти чималих зусиль. Вперше рішення про передачу костелу у руки парафіяльного комітету ухвалили вже далекого 2000-го року. Але сам процес, як бачите, розтягнувся на цілий десяток років. Нагадаємо, що першу партію речей: прес, пристрій для виготовлення газетних підшивок тощо вивезли зі старовинного костелу лише 11 липня 2008 року. До слова, ще задовго до того, як переїзд було остаточно завершено, в старому архіві відключили світло. Тож вибиратися доводилося лише у світлу пору доби. Окрім власне самої споруди костелу, релігійна організація Найсвятішого Серця Ісуса претендувала також на колишній парафіяльний будинок, розташований за адресою вул. Дмитра Загула, 1 – з тильного боку костелу. Ситуація ускладнювалася тим, що нині тут розміщені навчальні корпуси Чернівецького училища мистецтв ім. С.Воробкевича. Відтак постійна комісія з питань приватизації та управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької обласної ради у передачі колишнього парафіяльного будинку громаді відмовила.
Чи вдасться прихожанам без сторонньої допомоги відновити костел у первісній красі, покаже вже найближче майбутнє. А працювати справді є над чим. За словами завідувача відділу Державного архіву в Чернівецькій області Драгоша Олару, "двома залізобетонними перекриттями, які кріпилися у метрових стінах костьолу, внутрішній простір храму розділили на три поверхи. Для зміцнення стелажів архівосховища між колон звели цегельні стіни. Таким чином, всі колони були заховані новоспорудженими стінами й частково зіпсовані, особливо їх верхні, оздоблені скульптурними прикрасами, частини. Це саме тоді у колишньому головному вівтарі диво-споруди облаштували... директорський кабінет. Також були знищені нижні вітражі вікон, які заважали вільній доставці будматеріалів у середину будови. Безслідно розчинилися у просторі і часі унікальний орган, дзвони, привезені аж з Едінбурга, годинник із вежі, що показував час на чотири сторони світу... Історики із жалем згадують про безцінні скульптури, які тоді ж таки знищили "горе-реставратори". Прохання старенького ксьондза Йозефа Єдрежевськи віддати їх йому на постійне збереження "червоні" можновладці залишили без відповіді".
А ще ті ж таки фахівці запевняють: без фінансової допомоги Святого престолу, можливо, особистої зацікавленості у цій справі папи Бенедикта XVI на відродження колишньої архітектурної перлини старих Чернівців годі й сподіватися. Натомість міська казна навряд чи зможе чимось допомогти релігійній громаді. Навіть фахівці не можуть пригадати, щоб цю споруду бодай раз з моменту її спорудження 120 років тому капітально ремонтували. Зазвичай на ремонт пам'яток місцевого значення з Держбюджету не виділяється ні копійки, відтак усе обмежується підфарбовуванням фасаду. Звісно, пам'яткоохоронний договір з новим власником відділ охорони культурної спадщини м. Чернівці підпише. Але чимось більшим, окрім методологічних рекомендацій і професійних порад, навряд чи допоможе. Адже мільйон доларів – це лише стартова ціна, з якої починають розрахунок кошторису відновлення храму.
Як запевнила журналіста "Доби" голова парафіяльного комітету церкви Найсвятішого Серця Ісуса пані Інна Келлер, уся надія тепер на кошти трьох міжнародних релігійних фондів. З ними вже навіть було домовилися про співпрацю, проте тривалий процес передачі костелу з державних рук у власність громади, який розтягнувся на десять років, звів все нанівець. Тож тепер доведеться починати з самого початку. Попереду у громади костелу впорядкування питань, пов'язаних з оформленням права власності, розрахунок кошторису ремонтно-реставраційних робіт, переговори експертів. А там, дивись, за 5-10 років і рятувати вже нічого не доведеться. Згідно з актом обстеження костелу двадцятирічної давності, будівля перебуває в аварійному стані: через перегниття основного каркасу, кількаметровий шпиль небезпечно нахилився, загрожуючи будь-якої миті впасти на територію прилеглого до колишнього архівосховища ринку "Центральний". У 2007 році спецкомісія, члени якої оглянули дах костелу, підтвердила його аварійність. А ще констатувала, що на ремонт перекриття як мінімум необхідно 4 мільйони гривень. Очевидно, що за роки, які минули від моменту обстеження, ситуація лише погіршилася.
Не менша проблема – довколишній простір навколо старого костелу. Одна лише пропозиція громадських організацій очистити прилеглу до нього територію від розташованого на ній базару наштовхнулася на шалений опір зацікавлених у існуванні ринку осіб. У спадщину вже новим власникам старий костел залишає також найбільшу свою загадку. Мова про ймовірне поховання у підземеллі костелу Найсвятішого Серця Ісуса решток невідомих польських вояків часів Першої світової війни. Встановлена у закинутій підземній каплиці меморіальна дошка недвозначно сповіщає: "Здесь захоронены 60 польских солдат, погибших в войну 1914-1917 гг". Напевно, йдеться про вояків відомих добровільних польських легіонів, утворених Юзефом Пілсудським у складі австро-угорської армії, – припускає фахівець з історії Першої світової війни на Буковині Володимир Заполовський. Деякі з них справді брали участь у боях з російською регулярною армією на Буковині. Зокрема, ІІ бригади польських легіонів в бою під селом Рокитне у червні 1915 року. Очевидно, що до організованих у легіони земляків могли приєднатися також місцеві поляки. На початок минулого століття чисельність буковинських поляків перевалила за 50 тисяч осіб.
З огляду на ту обставину, що архівісти завершили перевезення документів до іншого приміщення, проблема можливого поховання у його підвалах значної кількості людей набуває особливої гостроти. Для чогось же піднімали поляки питання про необхідність ексгумаційних робіт на території луцької тюрми, де у 1941 році нібито було поховано останки польських в'язнів? Тим часом представники парафіяльного комітету церкви Найсвятішого Серця Ісуса в один голос запевняють: дух спочилих воїнів ніхто не потривожить. Щобільше, його голова – історик за фахом пані Інна Келлер, готова сама провести усі необхідні архівні дослідження, щоб все-таки встановити істину. А відтак комісійно відкрити цю братську могилу і поставити у цій таємничій історії остаточну крапку. І зробити це, поза усіляким сумнівом, таки варто.