"Хоругви – це консервативні пам’ятки"

У Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові триває унікальна виставка “Українські хоругви кінця XVI – початку XX століття”. Про виставку нам розповіла її куратор, науковий співробітник музею Роксолана Косів.

У Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові триває унікальна виставка “Українські хоругви кінця XVI – початку XX століття”. Про виставку нам розповіла її куратор, науковий співробітник музею Роксолана Косів.

— Пані Роксолано, розкажіть про передісторію виставки?

— Ідея виставити українські хоругви зі збірки Національного музею виникла з того, що про ці мистецькі твори мало хто знає. Ці пам’ятки ніколи раніше не виставлялись, про них мало знають як дослідники, так і громадськість. Для того, щоб реалізувати проект, слід було здійснити велику реставраційну підготовку. Адже хоругви є дуже складними для відновлення. Вони двобічні, мають важкий матеріал і складну техніку реставраційного процесу. Як результат – маємо цю виставку.

— До експозиції увійшли різні види хоругв (погребальні, цехові, гвардійські, товариські). А як на виставці представлені церковні хоругви?

— Із 65 церковних хоругв, які зберігаються в музеї, до експозиції потрапила 61. Слід сказати, що ця колекція церковних хоругв є найбільшою в Україні. Найбільшою в тому плані, що тут представлені найдавніші пам’ятки з останньої чверті XVI та XVII століття (таких пам’яток є біля 20). Жоден музей не має подібної збірки.

— У чому, окрім поважного віку, полягає особливість цієї колекції церковних хоругв?

— Усі твори мальовані тими ж майстрами, які малювали ікони до іконостасу в церкві. Щоб відвідувачі виставки могли простежити почерк одного автора, обабіч хоругв ми виставили ікони. Загалом традиція мальованих хоругв є досить пізньою: пам’ятки XIV – XVI століття (передовсім російські чи балканські) гаптовані, а відтак – дуже коштовні. В джерелах ми знаходимо, що і серед українських хоругв були гаптовані. Збережені датуються останньою чвертю XVIII століття.

— Що ж зображували майстри на церковних хоругвах?

— Як правило, на старших хоругвах домінують образи Святого Миколая та обох Святих Параскевій. Ширша тематика іконографії є характерною вже для пам’яток XIX століття.

— Наскільки вигляд сучасних церковних хоругв відрізняється від пам’яток, скажімо XVI століття?

— Хоругви – це загалом консервативні пам’ятки. Найстарші обрізані по периметру, а тому ми не знаємо, якою була їхня первісна форма. Можливо, що нижніх вирізів вони взагалі не мали.

— Чи можна вважати, що така форма хоругви є виключно українською?

— Сама форма полотнища є характерною і для західноєвропейських пам’яток, і для балканських, і для російських. Очевидно, вона була інспірована римським, а згодом візантійським типом знамен лабарум (знамено, яке, імператор Костянтин Великий, побачивши на небі хрест, встановив для свого війська – Д. Н.), який і став першим узором для хоругв в церквах обох обрядів.

Тому видається, що звичний для нас вигляд церковної хоругви усталився у XVI столітті. Пам’ятки XVII-XVIII століття вже є двобічними, мають три або чотири нижні вирізи.

— Якою є географія виставки?

— Всі церковні хоругви, представлені в експозиції, походять із західноукраїнських церков. Пам’яток із Центральної і Східної України немає, бо ті, що дійшли до нас, датуються щойно кінцем XVIІI століття.

— Якими пам’ятки походять безпосередньо зі Львова?

— Зі Львовом пов’язані 7 цехових хоругв, які для експозиції надав Львівський історичний музей (найстарша хоругва датується 1754 роком). Водночас у нашій експозиції є хоругва спортивно-патріотичного товариства “Сокіл”, заснованого у Львові у 1894 році. Ще у 1911 році товариство виготовило своє знамено, на якому зображено золотого галицького лева, що спирається на скелю на синьому тлі, а з іншого боку – Архистратига Михаїла як герба Київської землі. До неї є ще три стрічки. Ця пам’ятка зберігається саме у Національному музеї і є доволі унікальною, бо тривалий час вважалась втраченою. У фаховій літературі описана історія її створення, зокрема, відомо, що у 1923 році хоругва була заарештована на Янівському цвинтарі. Подальша її доля не простежується. Лише у 1930 році хоругву повернули до музею. Хто саме – невідомо.

— Спеціально до відкриття виставки було здійснено випуск касети листівок “Львівські хоругви. XVII – початок XX століття”. Де можна буде їх придбати?

Наразі листівки ще додруковуються. Коли вони будуть готові, то придбати можна буде безпосередньо у Національному музеї. Водночас готуємо до друку і каталог виставки альбомного типу.

Розмовляла Данута НАУГОЛЬНИК