"Ми на 100-відсотковому утриманні Київської патріархії"

Алла ДМИТРУК. — "Релігія в Україні", 29 квітня 2010 року

Інтерв'ю з митрополитом Димитрієм (Рудюком) (УПЦ КП)

РвУ. Розкажіть, будь ласка, більш докладно про діяльність у навчальному комітеті. Що є для Вас пріоритетом на цій посаді?

ДР. По-перше,  мушу сказати, що у мене обов’язків дуже багато, і я відчуваю, що інколи аж на грані, не те щоби такого зриву, а якогось виснаження знаходжуся. Бо я ще і очолюю єпархію, тобто лівий берег Київщини, учбові комітети, робочу групу з підготовки до діалогу з УПЦ, є ще низка покладених на мене обов’язків. Діяльність навчального комітету, очолюваного мною, спрямовано на координацію дій наших навчальних закладів. І звичайно,  у Львові комітет до певної міри  займається саме тим, щоби ми отримали акредитацію наших навчальних закладів (державну).

РвУ: Скільки навчальних закладів має УПЦ КП?

ДР. В Україні в нас зараз є три семінарії, дві академії.

РвУ. А друга де?

ДР.  У Львові; також є теологічний факультет при Чернівецькому університеті.

РвУ. Імені Федьковича так?

ДР. Так, імені Федьковича. Що стосується діяльності Учобого комітету, то специфіка її полягає в тому, що переважно я проводжу засідання за участю ректорів. Тому що самого учбового комітету, самого органу недостатньо для таких зустрічей. На порядку денному, як правило, такі питання: уніфікація навчальних планів, організація навчального процесу, питання акредитації, тому що студенти духовних навчальних закладів, Ви погодьтеся, найбільш здорова частина суспільства нашої молоді, і от вона ніби поставлена поза тим виховним процесом в країні, про який ми говоримо, про національне культурне відродження, про духовне відродження. І наші випускники, маючи диплом про освіту, не можуть влаштуватися працювати ні в школу, ні в інший навчальний заклад. Тому що їм говорять, що ваш диплом не визнається державою, ваша освіта також і т.д.

РвУ. Але ж для того, щоб отримати сертифікацію, треба якісь вимоги виконувати. Як Ви бачите, наскільки це реально впровадити?

ДР. Ви знаєте, ми старалися, і вже розширили  перелік предметів за рахунок тих, що передбачено державними освітніми стандартами. Це всесвітня історія, політологія, соціологія, основи економіки. І коли ми запровадили це, нам сказали: ви можете акредитуватися тільки на рівні стандарту філософії. І тому, мені здається, що, лише виконувати всі ці вимоги Міністерства освіти і науки України, пов’язані з акредитацією, недостатньо. Тому ми вийшли з пропозицією, щоб спільно, тобто та комісія, яка уже створена при Міністерстві освіти і науки за участю наших представників, виробили якісь окремі вимоги щодо акредитації духовних навчальних закладів конфесійного підпорядкування. Ми сказали, що ніяких акредитацій на базі філософії ми робити не будемо.

Ми могли вже давно заявити про себе, як про повноцінний духовний  навчальний заклад третього чи четвертого ступеню, коли б ми пішли тільки шляхом підготовки фахівців із філософії. Ми вже навіть розпочали роботу з експертами у відповідній сфері, але потім замислились,  на що ми тоді перетворимо свій духовний навчальний заклад? Це можна просто називати якимось філософським інститутом, і працювати в галузі філософії, а теології ніякої не буде. І нас тоді звинуватять, що ми фактично теологію і богослов’я віддали на відкуп освітнім стандартам. Є ще й інші проблеми через те, що теології навіть немає в класифікаторі професій, тобто треба вносити в нього зміни через МОН.

Далі. Сам стандарт теології має бути все-таки вироблений. Одні релігієзнавці – світські, як я їх називаю, виступають за те, щоб була якась теологія надконфесійна. Та, вибачте, тоді теології такої немає. Тому що теологія за умовчанням є тільки конфесійна. Вона власне розвивається в цьому напрямку. Є католицьке богослів’я, є православне богослів’я, є протестантське богослів*я, але немає якогось загального для всіх богослів’я.

РвУ. Чи може бути екуменічне богослів’я?

ДР. Можливо, якесь екуменічне богослів’я, надконфесійне. До прикладу, я ще викладаю в Дипломатичній академії України курс «Історії православ’я», після мене приходить людина читати про католицизм, тобто наш курс розбитий на кілька напрямів, може, ще і протестантизм там викладають. Тобто навіть виходячи з вимог до цього предмету («Історія християнства»), треба враховувати, що є християнські деномінації, які мають свою точку зору на Святе Письмо, на догматику, де і вчення християнське розвивається інакше. Тому щоб постало поза конфесійне богослів’я, ще треба попрацювати

РвУ. Скільки для цього треба часу?

ДР. Часу знадобиться більше, ніж ми можемо уявити собі зараз. Справа ускладнюється тим, що я не бачу поривів до покращення.. Нас міністерство освіти звинувачує в тому, що ми дуже інертні, а ми звинувачуємо міністерство освіти в тому, що вони не хочуть цього робити. І тому я не бачу, що ми над цим працюємо серйозно. От коли б ми серйозно почали працювати, було би достатньо одного року.

РвУ. Тоді б Ви могли зовсім інші умови запропонувати абітурієнтам?

ДР. Так. Адже зараз, коли випускник подає нам документи, він свідомо робить непростий вибір. І це непогано, що людина чітко знає, до чого вона прагне, бо вона усвідомлює, що їй не треба цієї корочки. Хлопець прийшов бути слугою Богу в майбутньому, тобто священиком стати. Але сьогодні від нас суспільство потребує більш активної участі в суспільному житті. Тому виникає питання, чи можуть такі випускники читати християнську етику в школах, чи іти у виші і викладати там певні предмети. А пропозицій до викладанні від українських вишів наразі маємо дуже багато. Цілком могло статися, що і я б і не читав історію православ’я, якби не мав диплому Національного університету ім. Т Шевченка. Я бачу, що сьогодні наші студенти в педагогічний університет вступають на заочне відділення, на історичний  факультет Київського університету, на філософський. Тому що вони хочуть мати ще якусь другу освіту. Вони бачать, що можуть реалізуватися тільки з цим дипломом в суспільстві, ввійти повноцінними освіченими людьми в це суспільство. І тому тут постає дуже велика соціальна проблема.

РвУ: Ви згадували про теологічний факультет, що в Чернівецькому університеті. Його випускники одержують дипломи державного зразка?

ДР. Розумієте, яка ситуація: їм запропоновано 30 місць кожного року на заочне відділення філософського факультету. Тобто вони фактично навчаються за програмою філософських і теологічних дисциплін. Теологія в них головна, в них є стаціонар, а там ще місця є на філософію. Тому вони отримують фактично два дипломи одночасно.

РвУ: А як у плані демографічному розвивається ситуація з абітурієнтами Київської академії?

ДР. З 2009 року потік трохи зріс. А з 2006р. фактично три роки спостерігався певний спад.

РвУ: Минулого року у вас скільки було таких вступників?

ДР. Близько 40 осіб.

РвУ. Це в семінарію?

ДР. Так.

РвУ. А в академію?

ДР. А в академію у нас було 25 заяв. Приблизно 30 осіб подали заяви до вступу на перший курс і десь 20 – на магістратуру, бо в нас уже немає семінарії, у нас бакалаврат – це чотирирічне навчання, ступінь магістра одержують після п’яти курсів навчання і  ще передбачено для охочих три роки аспірантури. Тобто в нас такий відбір, у нас дещо інша система навчання, аніж сьогодні існує, наприклад, у Лаврі, це базується Київська духовна академія і семінарія УПЦ МП. У нас реформа відбулася у 2005 році і ми перейшли на цю систему. Ми спеціально підлаштовувалися під ці стандарти. І Болонську систему намагалися впроваджувати, зупинилися на цьому і бачимо, що це є добре. Як у Бога було – світ створював, і бачив, що це добре, так і в нас.

РвУ: Тобто ваші студенти навчаються в сукупності вісім років?

ДР. Так. Але декому вистачає і 4 роки і диплома бакалавра..

РвУ. А якщо бакалавр потім хоче отримати іще знання, який має бути шлях?

ДР. Який шлях? По-перше, така особа  має закінчити аспірантуру, захистити наукову роботу. І ще за 5 років закінчити докторантуру.

РвУ. Тобто, в сумі 13 років?

ДР. Так, сумарно 13 років.

РвУ. А є зараз в академії здобувачі докторського ступеня?

ДР. В нас немає таких. Ну, наприклад я докторську роботу зараз закінчую. А так, щоб хтось на доктора заявився в нас, поки що таких немає. Бо в нас дуже вимогливий підхід до цього, своєрідний і досить важкий.

РвУ. Якщо Ви готуєтесь одержати докторський ступінь, чи повинні ви писати монографії, чи у вас інші у порівнянні зі світськими кваліфікаційними стандартами вимоги?

ДР. Вимоги абсолютно ідентичні

РвУ. І як називається ваша дисертація?

ДР. «Історія української православної Церкви в портретах найвидатніших її представників». Це таке величезне фоліантне видання буде із 104 портретів. Фактично кожен із цих портретів супроводжує ще й опис біографічний.

РвУ. А за хронологією – Ви починаєте з перших митрополитів Київських?

ДР. З перших митрополитів, так. І закінчую сучасними нашими патріархами. І я виставляю саме цю роботу як докторську (там приблизно 700 сторінок буде) як докторську дисертацію.

РвУ. А яка процедура захисту, буде засідання Вченої ради?

ДР. Вчена рада є в нас при академії, є спеціалізована вчена рада, є в її складі доктори три. Офіційний керівник, опонент. Все це є в нас і працює. Ось ми нещодавно дали доктора богословських наук, правда за сукупністю праць. ВАК уже таке скасував, але в нас іще така процедура існує. За сукупність праць дається докторський ступінь

РвУ. І хто це був?

ДР. Це протоієрей Созон Чобиш із Львівської православної богословської академії

РвУ. Він там викладає?

ДР. Так, викладає. Він написав багато книг, підручників. За сукупністю йому присвоїли це звання. Це було 17 листопада 2009 року

РвУ. І ви так само робите виступи на конференціях, тобто дотримуєтеся всієї ВАКівської процедури?

ДР. Так, повністю вся ВАКівська процедура: подання друкованих матеріалів у наші видання,  у ВАКівські. Загалом, у нас багато викладачів, які дуже ретельно стежать за різними конференціями, беруть у них участь, в тому числі і я.

РвУ. Ви кажете, що у вас є багато викладачів, які здійснюють активну наукову діяльність. Як взагалі ви оцінюєте забезпеченість академії кадрами викладацькими, «вищого ґатунку» – такими, що можуть викладати з урахуванням вимог уже ХХІ століття.

ДР. Я вам відверто скажу, що в цьому проблема є. Останні три роки свого ректорства я присвятив саме покращенню рівня професорсько-викладацького складу нашої київської православної богословської академії.

РвУ. Що ви для цього робили?

ДР. По-перше, в нас було кілька наукових тематичних конференцій, за якими ми видавали наукові збірники. Далі, я ретельно став відбирати кадри, тому трошки мене критикували мої недруги, за те що на початку 2009-2010 навчального року було звільнено 12 викладачів.

РвУ: Який критерій є головним у доборі викладачів до академії?

ДР. Критерій такий: викладач має повністю віддаватися науці, київській православній богословській академії, тобто тут має бути для цього «пуп Землі», тут – його перебування і викладання. Він повинен знати, що це його місце. Я зараз поставив перед священноначаллям, зокрема перед Патріархом питання руба: щоб наші викладачі, щоб хоча б якийсь кістяк їх, мав місце проживання на території Академії, те, що можна назвати «відомче житло».

РвУ. А чи є у вас відповідні корпуси?

ДР. Є, нам передали корпус, і власне там ми зараз проводимо ремонт, утворюємо житлову базу. Тому я розглядаю це питання як пріоритетне. Уявіть собі ситуацію: випускник, не має де голови прихилити, здібна людина, квартирою не забезпечений, створює сім’ю. оскільки він непересічна людина, його священноначалля помічає і залишає в Києві, дає йому парафію. Разом із тим, я вболіваю за те, щоб він тут викладав. Але для такого священника більше важитиме парафіяльне життя, бо вона від парафії отримує статки, а академії присвячує 2-4 години на тиждень, або трохи більше в залежності від педнавантаження. Я сказав, що це є порочна практика, так ми ніколи не виховаємо справжнього викладача, і тому я сформулював головну мету: випускник повністю повинен бути відданий академії, в академічному храмі служити і жити в Академії. Нам вдалося це питання зрушити з місця. Тому уже з’явилися ті викладачі, які хочуть працювати тільки в системі академії, а не десь ще мати якісь додаткові обов’язки та побічні доходи.

РвУ. Але тоді треба пропонувати конкурентну зарплату. З яких джерел ви фінансуєтесь?

ДР. Ми фактично є бюджетним органом. Ми отримуємо фінансування із бюджету Київської патріархії.

РвУ. Воно передбачає забезпечення харчуванням, надання якихось послуг з утримання території, будівель?

ДР. Так, абсолютно все. Ми перебуваємо на 100-відсотковому утриманні Київської патріархії

РвУ. Якщо у вас  в академії людина працює на якійсь кафедрі, обіймає певну посаду, то вона має конкурентну зарплату  у порівнянні зі світськими вишами?

ДР. Я не думаю, що в нас конкурентні зарплати, в нас дуже маленькі ставки. Це наша друга проблема, яку ми вирішуємо. Очевидно, для того, щоби мати зарплату, Святійший яке перед нами завдання ставить. Святійшему говорить так, коли я задаю це питання, що викладачі жаліються, що маленька зарплата. Він говорить так: Владико, для того щоб отримувати зарплати, треба щоб вони працювали. Викладач у Вузі науковою роботою займається, а ми все-таки менше науковою роботою займаємось. Тому треба, щоб викладач викладав. Якщо порахувати, що він в день буде мати по 2-3 пари, він буде солідну зарплату отримувати. Якщо він буде мати 4 години, він не буде її отримувати.

РвУ. Скільки коштує академічна година?

ДР. У нас, якщо відверто говорити, дуже низькі ставки. В нас 20грн. одна година для асистента, якщо в нас є такі, для кандидата – 25 і для доктора – 30. Але в нас ще є такі зарплати, як кандидата – ще окремо додається за ступінь, відповідно за посаду завідуючого кафедрою є доплата, за керівництво науковими роботами. Щоб була все-таки якась диференціація

РвУ. Щоб був стимул?

ДР. Так-так. Тобто я не скажу, зарплата набігає немаленька, але вона ще недостатня для Києва. Але все рівно є в нас такі випускники, які бажають залишитися в системі академії і будуть працювати для цього.

РвУ. Як ви оцінюєте, яка кафедра є найсильнішою, де найсильніший викладацький склад?

ДР. В нас найбільші кафедри – це богослів’я, тому що сюди входить велика кількість викладачів. Потім – кафедра церковної історії.

РвУ. Хто очолює цю кафедру?

ДР. Я сам. І, звичайно, є ще менші кафедри, але вони також достатньо укомплектовані, це – Нового Завіту і Старого, тобто – Святого Письма. Кафедра філософії, також у нас є кафедра літургіки. Ви розумієте, чому я постійно наголошую на цьому, що стандарти – освітні, державні – не повинні заступати основне призначенця навчальних духовних закладів. Бо не може бути в теологічному закладі велика кількість кафедр і разом з тим на тих кафедрах присутня велика кількість викладачів. Тому я і ставлю питання про вироблення окремих вимог до акредитації.

РвУ. Назвіть, будь ласка, декілька прізвищ людей, як, на Вашу думку, мають гарну богословську освіту і дають фундаментальні знання студентам.

ДР. По-перше, це – протоієрей Петро Зимич, це о. Віталій Клос, це священик Костянтин Лозинський. Я багато би назвав. Зараз ми маємо той професорсько-викладацький склад, який мене  не повністю на сьогодні як ректора задовольняє. Але в нас уже сформовано міцний кістяк, на якому тримається академія.