"Ми робимо великий акцент на профілактиці сирітства, на зміцненні і збереженні інституту сім'ї"

Створений наприкінці 2010 року, Альянс «Україна без сиріт» зумів за короткий час зарекомендувати себе як організація, здатна задавати тон у вирішенні складної проблеми дітей-сиріт не тільки в Україні, але й у сусідніх країнах. Про майбутні плани та міжнародну співпрацю - розмова з президентом Альянсу «Україна без сиріт» Русланом Малютою.

Створений наприкінці 2010 року, Альянс «Україна без сиріт» зумів за короткий час зарекомендувати себе як організація, здатна задавати тон у вирішенні складної проблеми дітей-сиріт не тільки в Україні, але й у сусідніх країнах.

Проведення загальнонаціональних заходів, участь у створенні Альянсу "Росія без сиріт", спільна робота з органами влади щодо вирішення проблем з дітьми-сиротами – це лише деяка частина роботи Альянсу у 2011 році.

У році нинішньому одним зі своїх основних завдань Альянс бачить розширення співробітництва з місцевими організаціями та органами влади. Одним з важливих інструментів для створення такого глибокого співробітництва стала ціла серія обласних конференцій, проведена за участі Альянсу "Україна без сиріт".

Про ці конференції, плани Альянсу та міжнародну співпрацю - розмова з президентом Альянсу «Україна без сиріт» Русланом Малютою.

- Коли виникла ідея проведення таких конференцій? Що послужило поштовхом для виникнення такої ідеї?

- Від самого початку ми розуміли, що бачення України без сиріт неможливо реалізувати лише в Києві, для цього необхідно, щоб це бачення пішло на місця і трансформувалось у конкретні плани на рівні конкретного регіону чи міста - якомога ближче до тієї ситуації, в якій знаходяться діти і сім'ї.

В кінці 2010 року ми відчули, що саме зараз настає влучний час для проведення таких регіональних форумів. Для нас поштовхом послужило розуміння, що вже є готовність до такої роботи, ми вже бачили організації в регіонах - учасників Альянсу, які готові брати на себе відповідальність і готові займатися цим.

Тут важливо розуміти, що організація подібних заходів дуже сильно залежить від місцевих учасників. Ми більше координуємо, направляємо, але вся основна робота робиться організаціями на місцях. І в якійсь мірі цим пояснюється вибір самих міст, в яких ми проводимо заходи - там, де вже є якісь місцеві організації, готові це все втілювати.

- Які основні тези всіх цих конференцій? Які завдання їх об'єднують?

- Головна мета регіональних конференцій - це об'єднання зусиль громадських організацій, церков і органів місцевої влади для розробки стратегії вирішення проблеми сирітства в конкретному регіоні.

Звичайно ж, ми бачимо такі конференції як каталізатор, як поштовх процесу. Не йде мова про те, що нічого не робиться і саме після нашої конференції все почне працювати, ні.  Навпаки – зважаючи на вже набутий досвід, ми бачимо, що є можливість перевести все на якісно новий рівень.

Якщо говорити про конкретні завдання конференції, то ми показуємо два стратегічні напрямки у цій сфері:

Перше: як зробити так, щоб діти не ставали сиротами?

Зрозуміло, що є діти, у випадку яких такій ситуації не можна запобігти - батьки помирають або ще з якоїсь причини, але більшість дітей в Україні стають сиротами при живих батьках. Тому ми робимо великий акцент на профілактиці сирітства, на зміцнення інституту сім'ї, на збереженні самої сім'ї.

Другий напрямок це: Як зробити так, щоб діти-сироти перестали ними бути.

А для цього їх потрібно помістити в сім'ї.

Звичайно ж, це - наша головна мета. Паралельно потрібно розвивати багато різних форм допомоги дітям-сиротам, але це ті два напрями, які ми намагаємося представити максимально чітко і відповідно допомогти місцевим організаціям і місцевим органам влади почати над цим думати - яким чином ми можемо це зробити разом.

Також конференції є хорошим місцем для обміну досвідом, для знайомства. Адже ми неодноразово бачили організації, які можуть працювати разом в одному місті, але не перетинатися. Ми зараз пропонуємо всім: ось є широкий майданчик, скажімо, «Закарпаття без сиріт» - будь ласка, об'єднуйте зусилля, працюйте в тому напрямку, в якому вам комфортно працювати, але давайте робити це разом, щоб були зміни на рівні області.

- Хто є основними учасниками таких конференцій? Кого б Ви хотіли бачити на таких конференціях?

- На регіональні конференції ми запрошуємо три категорії учасників.

Перша категорія - це керівники та ключові співробітники громадських і благодійних організацій, тобто люди, які безпосередньо працюють в цій сфері.

Друга категорія - це представники органів влади. Починаючи з губернаторів та представників профільних служб: служба у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Що мені було приємно - вже пройшли дві конференції, та на них були не просто керівники обласних служб, а вони запросили також і керівників районних підрозділів. Тут я можу відзначити активність з боку держави і я дуже радий тому, яким чином зараз налагоджено співпрацю.

І третя група - це пастори і священнослужителі церков. Тут також приємно відзначити присутність учасників з різних конфесій і в Одесі, і в Закарпатті. Тобто ми говоримо про абсолютно межденомінаціонну платформу. Але все ж хочеться бачити і більше представників цієї групи, і щоб конфесії були представлені ширше.

Звичайно ж, на конференціях присутні і усиновителі, і прийомні батьки та вихователі будинків сімейного типу, але також і бізнесмени, що особливо приємно відзначити, оскільки це важлива і велика група людей, до яких ми хочемо донести істину: ваші фінанси можуть зіграти дуже важливу роль у тому, щоб Україна стала країною без сиріт. І важливо, щоб вони зрозуміли, яким чином вони можуть розпорядиться своїми фінансами найбільш ефективно.

- Формат цих конференцій має на меті обмін думками, дискусії? Як взагалі проходить обмін думками?

- Конференція складається з декількох важливих елементів. У першу чергу, проходять презентації, у яких ми розглядаємо ситуацію в області. Для мене було дуже приємно, як це останній раз було зроблено на Закарпатті. Начальник служби у справах дітей дала дуже чітку картину того, що відбувається в області, і в тому числі конкретні посили до громадських організацій, що саме потрібно робити, щоб міняти ситуацію. Тому важливим є ось цей елемент - презентація того, що відбувається, якою є ситуація, і які ефективні форми роботи вже існують.

Другий момент - це різні дискусії, круглі столи - перш за все проводяться самою ініціативною групою. Хочу відразу додати, що в рамках самої конференції багато зробити складно, все ж конференція - це одноденний захід, тому повторюся - наша задача, щоб конференція послужила поштовхом. Якщо це буде просто як одноразовий захід, звичайно ж в області мало що зміниться, але якщо це буде каталізатор, то після нього будуть дискусії, круглі столи, робочі зустрічі. Що мене надихає - це те, коли я під час конференції чую про конкретні кроки, які планується здійснити після заходу.

- На сьогоднішній день які питання, пов'язані з усиновленням та захистом прав дітей в областях, є найбільш гострими і актуальними? Чи є якісь особливості в кожному регіоні?

- Є питання, загальні для всіх. На перше місце я б поставив питання профілактики. Це питання може мати різні прояви, але скрізь вкрай гостро зараз стоїть питання роботи з кризовими сім'ями, сім'ями залежних людей.

Крім того, я практично впевнений, що в кожному регіоні дуже гостро стоїть питання влаштування у сім'ї дітей старшого віку, дітей, у яких є захворювання і дітей, у яких є група братів і сестер. Так, їх десь менше, десь більше, але в яку область України ви б зараз не приїхали, це питання  - одне з найбільш гострих. Тому для нас важливим моментом є  мотивування і підтримка сімей, які усиновили таких дітей.

Третє гостре питання, також спільне для всіх - це підтримка випускників інтернатів. Це ті діти, які вийшли з системи (і до речі не тільки інтернатів, можливо і з дитячого будинку сімейного типу), але зараз вони самі по собі і підтримки у них немає, починаючи з найпростіших речей - житло, освіта, робота, навички суспільного життя і так далі.

Ще одне питання, загальне для всіх регіонів - це питання насильства над дітьми. Я був минулого тижня на зустрічі з Уповноваженим Президента України з захисту прав дітей, і він говорив про те, що зараз велика частина звернень, які надходять до нього в офіс, пов'язана з насильством над дітьми в школі і в дитячих садах. Я так думаю, що рівень насильства в інтернатах ніяк не менший.

У той же час є питання, специфічні для регіонів: наприклад, в Закарпатті гостро стоїть питання роботи з сім'ями ромів, яких ми зазвичай називаємо циганами, та працевлаштування дітей з таких сімей, оскільки в Закарпатті велика частина дітей, позбавлених батьківського піклування - це представники ромської національності. Ось один із прикладів специфіки.

Можна ще зазначити, що ситуація в західних областях в цілому відрізняється від ситуації на півдні і сході країни. Зокрема, на заході більш активний недержавний сектор, більш активна церква і, як правило, там ситуація благополучніша.

- Чим відрізняється ситуація в регіонах від Києва / Київської області?

- Якщо говорити про Київ та Київську область, то тут ситуація благополучна, одна з найбільш благополучних в цілому по Україні, на відміну, скажімо, від буквально сусідніх регіонів.

З чим це пов'язано? Звичайно ж, з великим числом громадських організацій, з зосередженням центральних органів влади, завдяки чому тут традиційно здійснюється багато інноваційних проектів, і з досить виразною та послідовною позицією місцевих органів влади.

Особливо в цьому плані хочеться відзначити Службу у справах дітей Києва і області під керівництвом Миколи Кулеби. Приміром, на даному етапі в Києві вже готова програма «Київ без сиріт». Тобто чіткий план, в тому числі з фінансовими показниками, яким чином досягти нашої мети в місті Києві протягом 5 років. І зараз в рамках регіональних конференцій ми пропонуємо цю програму як зразок і як модель того, що можна зробити в інших регіонах.

- Альянс - це громадська організація, але і в своїй роботі, і в процесі організації конференцій Вам доводиться тісно співпрацювати з представниками органів влади. Як проходить така співпраця? Чи є від неї реальна віддача? Або в якихось моментах Ви хотіли б більшого?

- Якщо говорити про досягнення бачення України без сиріт, то співпраця з органами влади має дуже важливе значення, тому для нас це - стратегічний напрямок роботи.

На даний момент я можу сказати, що в мене є подвійне відчуття - з одного боку приємно, що в державі в цілому ця тема зараз на виду і, починаючи з осені минулого року, ми бачимо, як все більше і більше уваги їй приділяється і з боку Президента, і з боку Кабінету Міністрів та інших органів влади.

Ми вже налагодили робочі відносини з ключовими учасниками: з Міністерством соціальної політики і Департаментом усиновлення та захисту прав дітей. Це той орган в уряді, який відповідає за питання, пов'язані з дітьми-сиротами та кризовими дітьми. До речі, саме цей департамент надає велику підтримку в організації конференцій.

Так само плідну співпрацю налагоджено з Уповноваженим Президента України з захисту прав дітей Юрієм Павленко. Тут Альянс входить до Громадської консультативної ради Уповноваженого і займається секцією щодо захисту прав дітей, які виховуються в закладах, тому можна відзначити, що певні механізми є, але що стосується віддачі, то я б говорив про те, що ми робимо перші кроки в цьому контексті.

В Україні відбулася і ще проходить адміністративна реформа, тому до кінця не відпрацьований ефективний механізм взаємодії. Я можу сказати, що з однієї сторони є відкритість з боку державних органів до співпраці, з іншої - дуже багато незрозумілого в плані того, яким чином краще здійснювати роботу, і існує досить велика проблема в різниці того, що ми декларуємо і того, що ми робимо. Крім того, є проблема координації між самими органами державної влади.

Ми готові і далі в цьому плані активно розвиватися, але важливо, щоб це все призвело у кінцевому результаті до якихось ефективних механізмів.

- Поки пройшли тільки дві конференції, але чи можна вже відзначити якісь події, що стали знаковими? Сталося щось таке, про що Ви сміливо можете сказати: «Це вплине на ситуацію в майбутньому»?

- Так, незважаючи на те, що пройшло всього дві конференції, є кілька речей, які мене дуже тішать.

Перше - в тій же Одесі, приміром, прозвучало: «Так, ми знаємо один про одного, так, ми вже давно хотіли співпрацювати більш тісно, але от тільки завдяки тому, що зараз пішов цей процес, нарешті почала з'являтися зручна платформа. Те, що ми хотіли, щоб було, почало створюватися завдяки конференції».

У Закарпатті уже пішли навіть трохи далі - там вже створена асоціація «Закарпаття без сиріт» і вже є готова платформа, в тому числі і юридична, для подальшої діяльності в цьому напрямку.

Крім цього, знаковим стало те, що на цих конференціях були представлені в рівній мірі  різні сторони. Тобто це не були в основному громадські організації і прийшло трохи чиновників, або, скажімо, зібралися державні службовці і для вигляду запросили громадські організації. Ми можемо говорити, що і в плануванні, і в реалізації програми конференції це питання було вдало збалансованим. Можна вже сміливо говорити про реальне партнерство, тому що, нажаль, часто бувають такі ситуації, коли державні службовці говорять про те, що їх не чують громадські організації, а громадські організації часто скаржаться на те, що їх просто використовують, реально нічого не роблячи.

І ще раз узагальнюючи все вище сказане повторю: головною і знаковою подією є створення майданчика для реальної взаємодії.

- Ви, як керівник Альянсу, відчуваєте вже якийсь зворотній зв'язок після конференцій, що пройшли?

- Так, я можу сказати про різке зростання інтересу до організації подібних заходів в інших областях. Тобто, зараз ми вже вичерпали ліміт можливостей на весну 2012 року, вже плануємо заходи на осінь і, швидше за все, вже скоро почнемо планувати заходи на весну 2013 року.

Але, якщо говорити про віддачу, то я в якійсь мірі сподіваюся, що офіс Альянсу не відчує дуже великий зворотний зв'язок після регіональних конференцій, бо тоді ми просто захлинемося. Я сподіваюся, що більша частина зворотного зв'язку піде саме в регіони. Тому що одна з проблем України полягає в тому, що є занадто багато зацикленості на Києві, і якраз наше завдання - активізувати процеси на рівні області, щоб у людей було розуміння, що вони можуть робити таку ж роботу в рамках свого регіону. Так, є речі на центральному рівні - законодавство, органи центральної влади і так далі, але, насправді, робота завжди робиться на місці. І про віддачу на місцях я знаю від регіональних ініціативних груп - вони вже планують нові заходи, вони вже планують спільну діяльність і я знаю, що такі процеси будуть наростати.

- У скількох областях на цей рік уже заплановано ці заходи?

- На даний момент ми з упевненістю можемо говорити про весну. Тобто, найближчим часом будуть конференції у Хмельницькому (6 квітня), у Миколаєві (12 квітня) і у Львові (27 квітня). Це ті конференції, де вже ведеться чітка робота. І в кінці травня, можливо, буде конференція у Рівному.

Всі інші конференції ми плануємо вже восени, там уже попередньо йдеться про Харків, про Запоріжжя, також йшла мова про Івано-Франківську та інші області. Я думаю, що протягом найближчого часу ми будемо мати вже чіткі плани на осінь 2013 року.

- Яка стратегія подальшого розвитку таких конференцій? Хотіли б Ви, щоб такі конференції стали щорічними або просто регулярними?

- На даному етапі мова йде про те, щоб провести такі конференції в кожному регіоні України.

Ще раз повторю: наша задача - не стільки регулярно проводити конференції, скільки те, щоб в області пішов процес, щоб була створена ініціативна група, була розроблена стратегія області без сиріт, а далі вже сама область вирішує, чи потрібні їй регулярні конференції або якісь інші форми роботи. Ми чудово розуміємо, що процес досягнення мети на Закарпатті, і, наприклад, у Донецькій області, може дуже відрізнятися. Я підходжу до цього дуже прагматично - ми повинні робити те, що допомагає досягненню мети. Намагаємося допомогти відчути регіональним організаціям відповідальність за процес і планування того, що їм необхідно.

- Що б Ви порадили тим організаціям, які хотіли б провести такі об'єднуючі заходи, але не знають, з чого почати?

- Я б порадив, по-перше - зв'яжіться з нами, зв'яжіться з центральним офісом Альянсу і заявіть про свою готовність брати участь у таких заходах.

Зайдіть на наш сайт в розділ "Регіональні конференції", подивіться на досвід уже проведених заходів. Які документи використовувалися, які кроки здійснювалися для досягнення мети.

По-друге, дізнайтесь, хто ще працює в цій сфері у Вашому регіоні - цілком можливо, що подібний процес вже йде. Ці майданчики дуже відкриті. Так, звичайно, ми як правило працюємо з якимось одним координатором в області, але це не означає, що ми віддаємо перевагу одній організації або даємо якийсь ексклюзив - ні, це навпаки дуже широкий майданчик,  і я хочу сказати відповідально, що ми раді бачити на таких конференціях всіх, хто хоче вносити свій вклад у вирішення проблем сирітства в регіоні.

- Чи є в планах Альянсу ідея всеукраїнської конференції, яка б зібрала всіх учасників обласних заходів?

- Національні конференції займають важливу частину у діяльності Альянсу.

Ми починали з національної конференції «Україна без сиріт» в листопаді 2010 року і насправді такі конференції не припинялися. Але мова йде про те, які це заходи, на кого вони орієнтовані.

В минулому році це були робочі саміти з певних напрямків: усиновлення, робота в інтернатах і так далі. Були також і цільові конференції, наприклад, національна конференція з наставництва.

В цьому році, буквально в кінці березня, пройде конференція "Зміцнюючи сім’ї" для усиновителів та прийомних батьків. У травні, з 16 по 18, відбудеться конференція «Сирітство перед лицем життя» для організацій, які працюють в цій сфері. І в 2013 році буде велика конференція для пасторів і священнослужителів. І я думаю, що або в кінці 2013, або на початку 2014, ми в черговий раз проведемо велику загальну конференцію «Україна без сиріт». Але ми розуміємо, що це буде великий, масштабний захід, оскільки вже зараз потенційних учасників дуже багато. Тому поки ми вирішили зосередиться на окремих напрямках та окремих групах. І моя мрія, що коли-небудь ми проведемо конференцію, на якій будемо говорити не тільки про плани або про стратегію, але й зможемо сказати, що Україна певною мірою стала країною без сиріт, зможемо підвести якісь підсумки і зробити це великим святом.

Розмовляв Дмитро КОМАРОВ