Created with Sketch.

"Тінь Мазепи тяжіє над російською логікою дій"

28.02.2012, 17:21

Про ситуацію в УПЦ (МП) розповідає релігієзнавець Андрій Юраш

21 лютого Священний синод Української православної церкви Московського патріархату відсторонив особистого секретаря митрополита Володимира архієпископа Олександра Драбинка з посад керівника сайта церкви й відповідального за зв'язки з громадськістю та зовнішні зв'язки УПЦ. Драбинка також вивели зі складу синоду. Звинуватили в деструктивних діях і негідній поведінці, хулі на Святого Духа.

Синод у Києво­-Печерській лаврі провели попри скасування його напередодні главою церкви. Вранці перед синодом єпископи провідали митрополита Володимира
в лікарні й оголосили, що той благословив їх.

Про ситуацію в УПЦ (МП) розповідає релігієзнавець Андрій Юраш, 43 роки

Відставка архієпископа Олександра Драбинка – це розгром української течії в УПЦ?

– Щонайменше дошкульний удар. Крах ілюзій багатьох, хто дуже хотів бачити в УПЦ українофільську течію. Як тільки її не називали – "групою автокефалістів", "оранжевых попов", як казав диякон Андрій Кураєв (місіонер РПЦ. – "Країна"). Цькували або обожнювали. Але ситуація показала, що не все так однозначно. Звільнили того, кого вважали символом, патроном, промоутером цієї групи. Минуло кілька днів – і жодного голосу на його підтримку не прозвучало.

Час запитати: це був постріл по українській течії в церкві чи просто по особі Олександра Драбинка як фаворита митрополита Володимира? Бо ж фаворитів завжди не любили. Відхід будь­якого правителя – це крах усього його оточення. Те, що удар по Драбинку – це виведення з гри самого Володимира, поза сумнівом. Він був єдиною постаттю, яка за останні кілька місяців докладала фантастичних зусиль, щоб створити видимість присутності Володимира в церковному полі.

А нинішній прес­секретар Григорій Коваленко – хіба ні?

– Так, але його завжди вважали другою фігурою в "команді автокефалістів". Усім керував Драбинко, бо був наближеним до митрополита. Зараз його зняли з усіх посад, залишили тільки секретарем Володимира. ­Повернули ситуацію до стану середини 2011 року (торік 14 червня Драбинка призначили київським вікарієм та постійним членом синоду. – "Країна")

І залишили йому Преображенську церкву на столичному житломасиві Теремки?

– Так, але для архієпископа одна парафія – це зовсім нічого.

Кирило Говорун зараз має якийсь вплив на події в Україні?

– З усієї "української" команди Говорун найяскравіший та найосвіченіший. І до того ж найкращий богослов, дипломат і поліглот. Його вислали в "почесне заслання" з України, дали відносно престижну ділянку в Москві – займатися освітою в Московському патріархаті. Завдання було вирвати його звідси і згодом перетворити на чергового архієрея на російських теренах. Формально він не був помічений у нинішніх подіях. Тут важко гадати. Точно можна сказати лише те, що він чудово розуміє нинішню ситуацію в УПЦ.

Драбинка 2009 року призначили на ­посаду, яку обіймав Говорун. Зараз на ­посади ­Драбинка теж призначають його соратників. Намагаються розсварити "українську" команду?

– Московський патріархат організаційно дуже продумано це робить. Якби віддали ці посади привезеним або відвертим русофілам, то це викликало б лють, ненависть і нерозуміння. А попризначали співробітників Драбинка, його найближчих людей: Георгія Коваленка та Антонія Паканича. Це робота на розкол табору. Демонстрація того, що ніякої єдності й не було, і групи як такої немає.

Це дуже нагадує ситуацію в 1991–1992 роках. Тоді всі теж демонстрували повну покірність митрополиту Філарету, а потім тільки два єпископи пішли за ним (єпископ Почаївський Яків та єпископ Львівський Андрій. – "Країна"). Так само ­зараз. Усі були покірні й Володимиру, і Драбинку. Але щойно митрополит прихворів – усі його кинули.

Може, вони ще не відчувають сили, щоб протистояти?

– Може. Але вражає одна річ, що повторюється: є агресія, послідовність, безальтернативність, непоступливість із боку однієї групи – "русофілів", що весь час щось закидає "українофілам". І повна кволість іншої. Що робив Драбинко ці два роки? Він постійно вибачався, запевняв, що ніякий він не "помаранчевий", нічого в бік автокефалії не робитиме, Москва надала ідеальний статус УПЦ, нічого змінювати не треба.

Митрополит Софроній був присутній на синоді, але його підпису під рішенням немає. Що трапилося?

– Софроній місяць-­два тому дав кілька інтерв'ю медіям, де відверто, емоційно, в козацькій манері казав про те, що схвалює автокефалію. А зараз ми жодного разу його не почули. Чому мовчить? Може, ­Софроній злякався, або йому щось пообіцяли, або пригрозили. Але не думаю, що він просто так замовк. Втрутились якісь чинники – його не лише вивели з гри, а й затулили рота.

У якому стані зараз митрополит Володимир? Чи може він виправити становище?

– Немає жодної офіційної заяви лікарів або документа, що прояснив би ситуацію зі станом його здоров'я. Можна посилатися лише на два джерела. Перше – архієпископ Олександр Драбинко: стан митрополита кращає. І друге – відео його літургії в лікарняній палаті 4 лютого. Кожна людина, яка подивиться це, навряд чи складе собі враження, що митрополит дієздатний, може відповідати за свої рішення.

Кажуть, оприлюднити це відео було помилкою Драбинка.

– Владика Олександр хотів довести, що митрополит живий, рухається, що він не лежить лежма. А люди побачили: ­Володимир не лежить напівмертвий, але все одно – ­напівживий.

Драбинко використовував цей важіль, щоб проводити свою політику через митрополита. А його переграли члени синоду. Вони самі пішли до Володимира й отримали благословення. Але навіть вони не насмілилися сказати, що митрополит благословив проведення синоду. Цієї фрази не звучало. Отже, із синодом Володимир не погодився. Або його про це не питали. Усе ж відбувалося за зачиненими дверима.

Якими можуть бути кроки Драбинка?

– Зараз він обрав тайм­аут. Це найлогічніший крок, зважаючи на характер його стосунків із митрополитом – він секретар і права рука Володимира. Драбинко просто не має іншого вибору, як бути з ним аж до смерті. Якщо він зробить якийсь різкий крок…

Здійме галас і вийде з УПЦ Московського ­патріархату?

– Або перейде в Київський патріархат чи Українську автокефальну православну церкву, під юрисдикцію Константинополя, в монастир, ще щось – то зрадить свого патрона. А він людина моральних принципів. Тому йому треба лишитися при Володимирові, довести його до останнього подиху, і лише потім робити якісь рухи.

Чому Москві було так важливо усунути Драбинка? Чим він такий небезпечний?

– Цей крок патріарха Кирила можна пояснити лише ментальними, психологічними особливостями мислення росіян. Драбинко докладав безліч зусиль, щоб переконати Москву в своїй надійності. Як, до речі, і гетьман Мазепа до останньої хвилини твердив, що він – вірний слуга московського царя. А Драбинко не раз на запитання про Мазепу відповідав: ставлюся до нього як до будівничого й патрона церкви. Чи може Москва до кінця довіряти йому? Звичайно, ні. Ось ця тінь Мазепи тяжіє над російською логікою дій.

Можливо, Драбинко зовсім не проти Москви і щиро їй відданий. Розповідають, що він молиться до "імператора­-мученика ­Ніколая ІІ", до Ксенії Петербурзької та цілого ряду подібних персонажів. А це лакмусові папірці належності до "русского мира", що пропагує патріарх Кирило. Але паралельно Драбинко дозволяв собі прихильно говорити про Мазепу й український традиціоналізм. Кирило не міг ­допустити навіть найменшої часточки того, що не вкладається в його ідеологію. А каталізатор очевидний: митрополит ­Володимир не контролює ситуації, отже, треба скористатися з цього. Хтось сказав фразу, що митрополит Агафангел у ролі бульдозера абсолютно незамінний. Він ­зараз розчищає дорогу.

І претендує очолити УПЦ?

– Ні, Агафангел не може на це претендувати. Це було б самогубство й для нього, і для всіх "русофілів". Він уже не радий, що став такий публічний зі своєю місією. ­Зараз йому теж краще мовчати, пересидіти цей період. Бо розворушили старі історії, почали піднімати його старі гріхи – він у цьому геть не зацікавлений. Але мусив виконувати місію бульдозера "русского мира". Щоб і духу українського в УПЦ не було. І вже потім у Москві вирішуватимуть, хто її очолить.

А митрополит Павло (Лебідь), настоятель Києво-­Печерської лаври?

– Абсолютно реально. Він досить проста, прогнозована фігура. Цілком лояльний до Москви, має сильні зв'язки в Києві, україно­мовний. А те, що не дуже мудрий і ніякий богослов,– то кому це потрібно? Головне його завдання – просувати не богослов'я, а тримати церкву під контролем. У цьому він випробуваний боєць.

А в чому не дуже мудрий?

– Поводиться малокультурно й недипломатично. Згадайте телесюжет про "мерседеси" і лаврські гроші, де він облаяв журналістів. А після синоду митрополит Павло вийшов з кімнати засідань, журналісти просять: прокоментуйте. А він: "Ми вас не запрошували". Чи може адекватний претендент на митрополичий престол спілкуватися так необачно й непродумано?

А єпископ Митрофан (Юрчук)? Він коментував перебіг синоду.

– Це, мабуть, ідеальна кандидатура для Кирила. Якби я був Московським патріархом, то порадив би саме його. Чудовий управлінець, який не раз у всіх коментарях продемонстрував повну відданість Москві. ­Прекрасно розмовляє українською. І на нього нема компромату, що дуже важливо. По суті, другий Володимир.

Але, кажуть, Кирило хоче перетворити УПЦ на просто екзархат, як було до 1991-­го.

– Думаю, Москва не наважиться на це. Бо ситуація зі статусом УПЦ Московського патріархату дуже пікантна й невизначена. Томос (спеціальний документ, що підтверджує статус церкви. – "Країна") каже, що вона "самостійна в управлінні". Але не існує такого статусу! Це 1990­-го нашвидкуруч його вигадали. Вважали, що це – більше, ніж автономія, але менше за автокефалію. Зараз навіть формальної автономії дати не хочуть, не кажучи вже про автокефалію. Думаю, цей статус заморозять на тривалий час.

Шансів перейняти владу в УПЦ "українська" команда не має?

– А вона там є? Не можна вважати українофілами всіх, хто розмовляє українською. Митрополит Павло он говорить, і що? ­Питання відкрите – чи є взагалі ці українофіли, чи їх вигадали. Дуже хочеться ­вірити, що вони просто зачаїлися.

Андрій Юраш / записав: Ігор ЛУБ'ЯНОВ

Журнал "Країна" №111 за 1 лютого 2012 року

Читайте також