"УАПЦ має діяти мудро, не наражаючись на конфлікт зі Вселенським Православ’ям"

Рішення Архиєрейського собору УАПЦ коментує вікарій Київської єпархії архиєпископ Уманський ЙОАН (Модзалевський), Голова Богословсько-канонічної комісії УАПЦ

— Владика, складається таке враження, що головною темою останнього собору УАПЦ був Предстоятель УПЦ КП. Скажіть, будь-ласка, чим це пояснюється – зближенням УАПЦ з УПЦ (МП) або конкурентними стосунками між вашими Церквами?

— Церква – це не політична організація і тут головне не вдале позиціювання, а істина. УАПЦ не прагне «судити» Патріарха Філарета і ми про це написали в своєму Зверненні до кліриків УПЦ КП. Адже він ніколи не був членом УАПЦ, а суд над зовнішніми не належить до нашої компетенції. Однак, ми прагнемо облаштувати життя нашої Церкви на канонічних засадах. Логіка нашого кроку проста – ми прагнемо вийти з канонічної ізоляції. Саме тому ми прийняли рішення про неможливість євхаристійного спілкування між єпископатом та кліриками УАПЦ та главою УПЦ КП. На сьогодні жодна Помісна Церква не визнає архиєрейського сану глави УПЦ КП. На соборі ми розглянули Висновок Богословсько-канонічної комісії УАПЦ та додаток до цього документу, де зібрано документальні підтвердження того, що всі Помісні Церкви не визнають Філарета не лише «патріархом», а навіть архиєреєм.

На якій підставі УАПЦ має ігнорувати цю позицію вселенського Православ’я? З огляду на те, що Філарет бореться за незалежність Української Церкви? Так, він за неї бореться. Але в своїй боротьбі Філарет використовує антиканонічні засоби. Зокрема, він активно підтримує розколи в православному світі. Чи консультувався він з УАПЦ, коли встановлював спілкування з болгарськими розкольниками? Чи питає він нашої думки, коли приймає до складу Київського Патріархату маргінальних осіб з усіх країн? Ні, він діє одноосібно, як диктатор та не радиться не лише з архиєреями УАПЦ, а зі своїм власним єпископатом. А якщо так, чому ми маємо разом з ним перебувати в повній канонічній ізоляції?

Філарет не є головою УАПЦ. Натомість він є особою, яка має одіозну репутацію в церковному світі, особою архиєрейський сан якої визнається лише в «паралельному» церковному світі. Отже, нехай він сам несе відповідальність за свої сумнівні дії. Єпископат УАПЦ і до цього часу утримувався від співслужіння з Філаретом. Однак, тепер ми маємо соборне рішення щодо нього, рішення яке було прийнято на основі ретельного канонічного аналізу, що був проведений нашою Комісією. І цього рішення ми будемо чітко дотримуватися.

— Але в документах собору сказано, що це не остаточне рішення і якщо Вселенський Константинопольський патріархат канонічно реабілітує владику Філарета, то УАПЦ перегляне свою позицію.

— Так, ми керуємося не політичною доцільністю, а православним церковним правом. Якщо Апеляцію Філарета буде схвально розглянуто Помісними Православними Церквами, ми змінимо свою позицію.

— Чи подібна позицію УАПЦ щодо Предстоятеля УПЦ КП позиції УПЦ в США, яка уникає співслужіння з ним, зберігаючи людські контакти?

— Так, наші позиції певним чином подібні. З огляду на канонічні санкції, що були застосовані до глави УПЦ КП, ми утримуємося від спілкування, однак готові підтримувати діалог з єпископатом УПЦ КП.

— Ви говорите про офіційний діалог або неформальні контакти між УАПЦ та УПЦ КП?

— Рішення про відновлення офіційного діалогу має прийматися соборно, отже, в даному випадку, я говорю про неофіційні контакти між представниками УАПЦ та УПЦ КП.

— Яку коректно користь принесе УАПЦ рішення вашого останнього собору?

— Після прийняття рішення про неможливість молитовного та євхаристійного спілкування з главою УПЦ КП на УАПЦ не можуть поширюватися канонічні санкції, які застосовуються до кліриків, що входять у єднання з особами, на яких накладені канонічні санкції, зокрема, анафема.

— Але ані Богословсько-канонічна комісія УАПЦ, ані Архиєрейський собор не розглядали питання про чинність для УАПЦ анафеми, яку було накладено на Філарета у 1997 р.?

— Так, це питання залишилося нерозглянутим. Але річ у тім, що анафема на Філарета не була визнана неканонічною та недійсною Помісними Православними Церквами. Навпаки, православний світ засвідчив солідарність з Російською Православною Церквою. Тому УАПЦ має діяти мудро, не наражаючись на конфлікт зі Вселенським Православ’ям. Якщо Філарет не визнає чинності тієї анафеми, він має домагатися, щоб її визнав не чинною православний світ.

— Але з точки зору церковної політики, в діях УАПЦ був усе ж таки присутній політичний момент. Залишивши розгляд питання анафеми «на потім», ви фактично створили механізм тиску на особу Філарета. Це ніби натяк. Адже якщо Філарет продовжить свій курс на приєднання парафій УАПЦ, то остання може визнати анафему.

— Моя відповідь буде стислою. «Церковна політика» – це не та точка зору, з якої варто розглядати процеси церковного життя.

— Яким вам бачиться перспективи діалогу УАПЦ з УПЦ (МП) та УПЦ КП?

— Наш діалог з УПЦ можна вважати плідним. Ми зустрічаємося регулярно і з кожною зустріччю наші стосунки стають кращими. Я вперше брав участь у переговорах, і на мене делегація УПЦ справила дуже добре враження. Особливо вразила мудра позиція Голови комісії по діалогу з УАПЦ архиєпископа Митрофана. Я побачив єрарха, що щиро вболіває за долю Українського Православ’я та з належною пошаною та розумінням ставиться до УАПЦ. Для реального діалогу дуже важлива довіра, бажання зрозуміти один одного. Слава Богу, наш діалог з УПЦ проходить саме в такій атмосфері довіри.

— Чи вплине на зближення УАПЦ та УПЦ рішення собору про неможливість євхаристійного спілкування між УАПЦ та Патріархом УПЦ КП?

— Логіка цього рішення була іншою. Треба було не «догодити» нашому партнеру по діалогу, а убезпечити УАПЦ від тих канонічних небезпек, які несе в собі спілкування з особою, яка є persona non grata в світовому Православ’ї.

— Гаразд, повернемося до перспектив діалогу з іншими православними юрисдикціями, зокрема, з УПЦ КП.

— Я думаю, що справжній діалог між нами відбудеться тоді, коли глава цієї Церкви або дістане канонічну реабілітацію або відійде на спокій. Адже каменем спотикання є саме особа Предстоятеля УПЦ КП. На переговорах, які ми вели з УПЦ КП в 2005 р., Філарет наполягав на тому, що очолити об’єднану Церкву може лише він. Ця позиція не влаштовувала ані єпископат УАПЦ, ані єпархії. Тому за деякий час наші переговори з УПЦ КП зійшли нанівець. Після цього Філарет звернувся до наших священиків та парафій та закликав їх самостійно, всупереч волі єпископів, переходити до Київського Патріархату. Цим Філарет сам поставив крапку на можливості повноцінного діалогу між УАПЦ та УПЦ КП.

— У вашому Зверненні міститься заклик до єпископату УПЦ КП переглянути концепцію об’єднання. Що саме Ви мали на увазі?

— Як заявив нещодавно Філарет, очолена ним УПЦ КП і є тою Помісною Церквою, про необхідність створення якої постійно йдеться на суспільних форумах. Цебто нічого «створювати» не потрібно. Необхідно лише приєднуватися до «Патріарха» Філарета. Вибачте, але ця концепція є хибною, оскільки УПЦ КП не визнано вселенським Православ’ям. І ніколи не буде визнано, доки на її чолі стоїть Філарет. Що ж стосується УАПЦ, то ми ніколи не приєднаємося до Філарета, доки він буде залишатися тим, ким він є сьогодні, цебто особою, священний сан якої не визнається православним світом.

Ексклюзивно для РІСУ. Розмовляла Леся ЗОРЯ

Відповіді в авторській редакції.